Рішення № 12671763, 22.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа № 6/41/10-4/21/10

Суддя

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство № 12357”, (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Державний комітет України з державного матеріального резерву, (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28)

про стягнення 12 631,28 грн. нанесених державі збитків

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Прохода І.В., довіреність № 01/43 від 02.03.2010 р.;

Від відповідача – Киян Я.С., довіреність б/н від 08.02.2010 р.;

Від третьої особи – не з’явився;

У зв’язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р. постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.2010 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2010 р. у справі № 6/41/10, розпорядженням Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 20.09.2010 р. № 713 справу № 6/41/10 передано на новий розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 р. справу № 6/41/10 прийнято до провадження суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно № 6/41/10-4/21/10, судове засідання призначено на 13.10.2010 р., у сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У зв’язку із неявкою в судове засідання представника третьої особи розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 11.11.2010 р.

З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.11.2010 р.

В судовому засіданні 22.11.2010 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не прибув, письмові пояснення по суті спору, витребуванні ухвалою суду документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Про дату, час та місце розгляду справи тертя особа повідомлялася належним чином.

За таких обставин, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне вирішити спір по суті за наявними в матеріалах справи документами, яких достатньо для вирішення спору, за відсутності уповноваженого представника третьої особи.

Судом розглядаються позовні вимоги РВ ФДМУ України по Запорізькій області, м. Запоріжжя про зобов’язання ВАТ “АТП № 12357”, м. Бердянськ Запорізької області відшкодувати збитки, нанесені державі, в розмірі 12 631,28 грн.

Заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що постановою Кабінету міністрів України № 915-08 від 14.09.2005 р. були скасовані мобілізаційні завдання автотранспортним підприємствам. Листом від 28.11.2005 р. Фон державного майна України надав позивачу додаток № 2 до вказаної Постанови з переліком державного майна, що вивільняється у зв’язку із скасуванням мобілізаційних завдань, яке підлягає реалізації, в тому числі і перелік майна, що перебувало на балансі ВАТ “АТП № 12357”. На виконання вищевказаної Постанови № 915-08 від 14.09.2005 р. розпорядженням РВ ФДМУ України по Запорізькій області № 19 від 17.03.2006 р. було створено комісію по інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду відповідача та призначалося для виконання мобілізаційного завдання. За результатами проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “АТП № 13357” та вивільнилося із мобілізаційного завдання, був складений протокол від 27.04.2006 р., яким зафіксований факт самовільного списання відповідачем державного майна, яке призначалося для виконання мобілізаційного завдання. На підставі рішення інвентаризаційної комісії від 27.04.2006 р. відповідачем були відшкодовані збитки, нанесені державі, в розмірі 4 479,17 грн. Однак, перераховані відповідачем кошти не відповідають розміру збитків, які визначені згідно Порядку визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 116 від 22.01.1996 р. У зв’язку із цим, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 11-01-07197 від 04.12.2009 р. про відшкодування збитків у повному обсязі. Відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ “АТП № 12357” 12 631,28 грн. збитків, нанесених державі.

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення мотивує наступним. Підставою для скасування Вищим господарським судом України рішень суду першої та апеляційної інстанції стало не дослідження ними листа Запорізького обласного автотранспортного управління № 50 від 02.11.2005 р. Вказаний лист містить інформацію про зняття з підприємства відповідача мобілізаційного завдання та розбронювання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву. Разом із тим, факт закладення цих матеріальних цінностей до державного резерву та передачі їх на відповідальне зберігання відповідачу доведений не був. Як зазначає відповідач, договір відповідального зберігання з ВАТ “АТП № 12357” не укладався, акт прийому-передачі матеріальних цінностей не підписувався. При цьому, саме акт прийому-передачі є документом, що встановлює перелік та кількість майна, що фактично передається на зберігання. Таким чином, позивач не довів факту закладення матеріальних цінностей, що вивільнилися від мобілізаційного завдання, до державного резерву. Отже, позивачем не доведений ні факт виникнення у ВАТ “АТП № 12357” зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей, що вивільнилися від мобілізаційного завдання, ні підстави виникнення такого зобов’язання. Лист Запорізького обласного автотранспортного управління № 50 від 02.11.2005 р., на думку відповідача, в силу приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України не є підставою виникнення у ВАТ “АТП № 12357” зобов’язання щодо зберігання вищезазначених матеріальних цінностей. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р. у даній справі, якою скасовані рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2010 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.2010 р. у справі № 6/41/10, зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не був досліджений лист Запорізького обласного автотранспортного управління № 50 від 02.11.2005 р., відповідно, не була надана його правова оцінка, що у спірних правовідносинах має суттєве значення для прийняття правильного та об’єктивного рішення.

Враховуючи вищезазначені вказівки суду касаційної інстанції, при вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне зауважити на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ “АТП № 12357” в редакції 2010 року, яка зареєстрована в державним реєстратором Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області 02.08.2010 р. за № 10991050014000651, ВАТ “АТП № 12357” засновано наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області від 26.08.1997 р. № 1197 шляхом перетворення Бердянського державного автотранспортного підприємства 12357 у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Відповідно до п. 7 Плану приватизації Бердянського АТП 12357, затвердженого т.в.о. начальника наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області Санніковим Ю.М., (а.с. 53) вартість майна, яке не підлягає приватизації згідно з розділом 1 ст. 5 п. 2 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” станом на 01.07.1997 р. становить: балансова –154 763,88 грн., залишкова –10 653,43 грн. До складу цього майна, згідно довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 25.07.1997 р. № 1/64, увійшли: основні засоби, паливно-мастильні матеріали та ЗІПи.

В матеріалах справи № 6/41/10-4/21/10 міститься вищезгадана довідка Запорізького обласного військового комісаріату від 25.07.1997 р. № 1/64 (а.с. 57), з якої вбачається, що МТО ЗИЛ-157 40-18 ЗПЗ, інв. № 351 у кількості 1 штуки балансовою вартістю 23 023,19 грн., паливо бензин А-276 у кількості 2,7 тон балансовою вартістю 1 413,18 грн., дизпаливо 2,0 тон балансовою вартістю 820,00 грн. і ЗІПи балансовою вартістю 1 325,20 грн. зараховані у АКВТ-2209-Т, знаходяться на довгостроковому зберіганні АТП 12357 та на балансі підприємства.

В пункті 16.2 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Бердянське АТП 12357 від 22.08.1997 р. зазначено, що вартість об’єктів, які не підлягають приватизації, становить 10,7 тис. грн. (а.с. 54).

До матеріалів даної справи також залучені Перелік від 22.08.1997 р. основних засобів, що вилучаються із статутного фонду підприємства. що приватизується, (а.с. 55) та Перелік майна, виключеного при приватизації Бердянського АТП 12357 у відповідності доп. 16.2 Акту оцінки, (а.с. 58), які скріплені підписами директора і головного бухгалтера АТП 12357 та печаткою підприємства, з яких вбачається, що до об’єктів, які не підлягають приватизації, увійшли ЗИЛ 157К 40-18 ЗПЗ, бензин А-76 (2,7 тон), дизпаливо (2 тони), ЗІПи та автотранспорт спеціального призначення, всього залишковою вартістю 10,7 тис. грн.

Отже, з наведеного вбачається, що на момент створення ВАТ “АТП № 12357” до складу майна, що не увійшло до статутного фонду Товариства, але знаходилося у нього на довгостроковому зберіганні та обліковувалося на його балансі, увійшли: ЗИЛ-157 40-18 ЗПЗ, бензин А-276 (2,7 тон), дизпаливо (2,0 тон) і ЗІПи, які були зараховані у АКВТ-2209-Т для виконання мобілізаційного завдання.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, 07.11.2005р. за вх. № 35 на адресу ВАТ “АТП № 12357” надійшов лист Запорізького обласного автотранспортного управління від 02.11.2005 р. № 50 “Про зняття мобілізаційного завдання та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву”. (а.с. 45). Згідно зазначеного листа до відома відповідача було доведено, що на виконання постанови Кабінету міністрів України № 915-08 від 14.09.2005 р. з ВАТ “АТП № 12357” знято мобілізаційне завдання на створення АКВТ № 2209-Т та розброньовані техніка та майно згідно додатку № 1. Цим же листом Запорізьким обласним автотранспортним управлінням на ВАТ “АТП № 12357” було покладено обов’язок техніку, майно, паливно-мастильні матеріали, приналежні до штату АКВТ, перевірити внутрішніми комісіями із складанням актів перевірки та прийняти міри по його збереженню до реалізації, подати до РВ ФДМУ по Запорізькій області необхідні розрахунки для участі у конкурсі на право викупу техніки та майна (при цьому при інших рівних умовах, відповідачу, як зберігачу, було передбачено переважене право перед іншими особами, що подали заявки на участь у конкурсі). При отриманні порядку реалізації техніки та майна, що передбачалось до АКВТ, копії нарядів (розпоряджень) відповідач повинен був направити Запорізькому обласному автотранспортному управлінню. Контроль за виконання Постанови про зняття мобілізаційного завдання, розбронювання техніки і майна, що призначалося для АКВТ, його зберігання до реалізації у встановленому порядку був покладений особисто на керівника ВАТ “АТП № 12357”.

Цим же листом Запорізького обласного автотранспортного управління від 02.11.2005 р. № 50 РВ ФДМУ по Запорізькій області було запропоновано забезпечити у відповідності до вимог законодавства реалізацію державного майна, що вивільнилося у зв’язку із ліквідацією мобілізаційного завдання, та прийняти відповідні заходи по відшкодуванню збитків, нанесених державі, внаслідок самовільного відчуження (приватизації, використання, реалізації) підприємствами автомобільного транспорту державного майна, що було надано для виконання мобілізаційного завдання.

До листа Запорізького обласного автотранспортного управління від 02.11.2005 р. № 50 був доданий перелік державного майна, що вивільняється у зв’язку із скасуванням мобілізаційних завдань, яке підлягає реалізації, до якого увійшли: майстерня технічного обслуговування автомобілів, паливно-мастильні матеріали, інвентар для заправки та шанцевий інструмент, комплекти автомобільні № 1 і № 2.

Однак, як свідчать матеріали справи, 07.11.2005 р. уповноваженими особами відповідача був складений Акт списання № СпТ-000002, яким, із посиланням на лист № 50 від 01.11.2005 р. та наказ по підприємству № 47 від 07.11.2005 р., були списані: ЗІП автомобільний (аптечка) у кількості 76 штук, комплект автомобільного обладнання № 1 (2 штуки) і № 2 (2 штуки), інвентар для заправки та шанцевий інструмент у кількості 1 штуки, автомобільні шини 6,70х15 у кількості 5 штук, дизпаливо в кількості 2880,00 л, на загальну суму 4 479,17 грн. Зазначений Акт списання № СпТ-000002 від 07.11.2005 р. затверджений директором ВАТ “АТП № 12357” Букало С.І.

01.12.2005 р. на адресу РВ ФДМУ по Запорізькій області за вх. № 10365/01-139 надійшов лист Фонду державного майна України про надання для опрацювання переліку держаного майна, що вивільняється у зв’язку із скасуванням мобілізаційних завдань, та підлягає реалізації. Відповідно до цього Переліку за ВАТ “АТП № 12357”, м. Бердянськ Запорізької області закріплено наступне майно, що вивільняється у зв’язку із скасуванням мобілізаційних завдань, та підлягає реалізації: майстерня технічного обслуговування автомобілів МОТ-АТ (1 штука); ЗІП на кожний автомобіль (76комплектів); комплект автомобільного майна № 1 (2 комплекти); комплект автомобільного майна № 2 (2 комплекти); паливно-мастильні матеріали (28880 кг); інвентар для заправки та шанцевий інструмент на колону (1 комплект).

17.03.2006 р. наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області була створена інвентаризаційна комісія по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “АТП № 12357” та вивільнилося із мобілізаційного резерву, станом на 01.03.2006 р.

За результатами проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “АТП № 13357” та вивільнилося із мобілізаційного завдання, був складений Протокол від 27.04.2006 р. засідання інвентаризаційної комісії, яким зафіксований факт самовільного списання відповідачем державного майна, яке призначалося для виконання мобілізаційного завдання, загальною залишковою вартістю 4 479,17 грн., а саме: ЗІП на кожний автомобіль у кількості 76 комплектів, 2 комплекти автомобільного обладнання № 1, 2 комплекти автомобільного обладнання № 2, інвентар для заправки та шанцевий інструмент наколену у кількості 1 комплекту, паливно-мастильні матеріали в кількості 2880,00 кг.

Як свідчать матеріали справи, платіжними дорученнями № 318 від 17.07.2008 р., № 362 від 20.08.2008 р., № 375 від 02.09.2008 р., № 421 від 08.10.2008 р. і № 23 від 07.11.2008 р. відповідачем до державного бюджету м. Бердянська було перераховано 4 479,17 грн. із призначенням платежу: “Погашення збитків, нанесених державі, по постанові 116”.

Однак, оскільки перераховані відповідачем кошти не відповідали розміру збитків, визначених згідно Порядку визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 116 від 22.01.1996 р., позивачем на адресу відповідача направлялися лист № 11-11-05356 від 22.09.2009 р. і претензія № 11-01-07197 від 04.12.2009 р. з вимогою про відшкодування збитків у повному обсязі.

Відповідачем на зазначені вимоги на адресу позивача були надані відповіді № 28/3 від 28.09.2009 р. і № 50 від 28.12.2009 р., якими відповідач повідомив РВ ФДМУ по Запорізькій області, що відшкодував збитки, нанесені державі за самовільне списання державного майна, в розмірі 4 479,17 грн., а підтверджуючі документи надані до Фонду в вересні –жовтні 2009 року.

Статтею 173 КГ України встановлено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські та організаційно-господарські зобов’язання.

У відповідності до приписів ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, в тому числі, з акту управління господарською діяльністю.

Організаційно-господарськими згідно ст. 176 ГК України визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну дію) або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Організаційно-господарські зобов’язання можуть виникати між суб’єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією щодо цього суб’єкта.

Наведені норми Господарського кодексу України кореспондуються зі ст. 11 ЦК України, частиною 4 якої встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, у ВАТ “АТП № 12357” обов’язок щодо збереження техніки, майна та паливно-мастильних матеріалів, що вивільнилися від мобілізаційного завдання і були розброньовані, виник в силу зазначених норм діючого законодавства саме на підставі листа № 50 від 02.11.2005 р. Запорізького обласного автотранспортного управління, яке входило до складу Державного департаменту автомобільного транспорту України Міністерства транспорту України.

За таких обставин, доводи відповідача, що договір відповідального зберігання ВАТ “АТП № 12357” з Державним комітетом України з державного матеріального резерву не укладав, акт прийому-передачі матеріальних цінностей не підписував, а, отже, у відповідача не виник обов’язок зберігання матеріальних цінностей, що вивільнилися від мобілізаційного завдання, суд вважає хибними та необґрунтованими.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку судом не досліджуються правовідносини ВАТ “АТП № 12357” з Державним комітетом України з державного матеріального резерву стосовно закладення спірних матеріальних цінностей до державного резерву та передачі їх на відповідальне зберігання відповідачу, оскільки дослідження таких обставин не відноситься до предмету доказування виходячи з предмету спору у справі № 6/41/10-4/21/10.

Також слід звернути увагу на те, що в листі № 50 від 02.11.2005 р. Запорізького обласного автотранспортного управління зазначено про необхідність знищити в установленому законом порядку документів мобілізаційного плану по створенню АКВТ № 2209-Т.

Відповідно до вимог чинного законодавства, відомчі документи, що пов’язані зі складанням мобілізаційного завдання та бронюванням матеріальних цінностей для мобілізаційного резерву, мають обмеження щодо їх користування та у визначених випадках підлягають знищенню.

Державним комітетом України з державного матеріального резерву не надано суду жодних документів щодо виконання відповідачем мобілізаційного завдання по створенню АКВТ № 2209-Т.

За таких обставин, суд не має можливості дослідити яким чином та на яких умовах ВАТ “АТП № 12357” передавалися спірні матеріальні цінності для виконання мобілізаційного завдання.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, відповідно до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред’являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Згідно з приписами ст. 2 ЦК України до кола учасників цивільних відносин входить, в тому числі, і держава Україна.

Виходячи з загальних принципів цивільного права головною умовою відшкодування збитків (шкоди) є цивільне правопорушення, яке вчинив учасник цивільних відносин.

Притягнення до цивільної відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Сукупність таких умов утворює склад правопорушення, який є підставою правої відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди), утворюють наступні елементи: суб’єкт, тобто особа, протиправною поведінкою якої завдано шкоди, об’єкт –правовідношення по зобов’язаннях, об’єктивна сторона, яку становлять протиправна поведінка особи-завдача шкоди, настання шкоди (збитків) та причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи-завдача шкоди та збитками, суб’єктивна сторона, яку становить вина боржника.

Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, утворюючих правопорушення, звільняє особу від відповідальності, оскільки в такому випадку поведінка особи не може бути кваліфікована як правопорушення.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з наступними змінами та доповненнями) та в роз’ясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” (з наступними змінами та доповненнями) зазначається, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб’єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об’єктивним наслідком поведінки завдача шкоди.

З огляду на викладене можливо зробити висновок, що зобов’язання відшкодування завданої шкоди (збитків) є наслідком неправомірної поведінки особи, яка порушує законні цивільні права іншої особи, тобто деліктна відповідальність настає лише за винне завдання шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входить:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною,

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених Законом.

          У спорах про стягнення збитків позивач доводить наявність трьох складових збитків, а саме: наявність збитків, протиправність поведінки особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства щодо відшкодування шкоди (збитків) та дослідженні в ході судового вирішення спору обставини справи, суд вважає, що позивач довів умов, необхідних для відшкодування відповідачем збитків, нанесені державі, в розмірі 12 631,28 грн. Зокрема, це підтверджується висновками інвентаризаційної комісії за результатами проведення інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “АТП № 12357” та вивільнилося від мобілізаційного завдання, зафіксованими протоколом від 27.04.2006 р.

Крім того, опосередковано свою вину у завданні державі збитків внаслідок самовільного списання майна, яке вивільнилося від мобілізаційного завдання, відповідач визнав перерахувавши на користь державного бюджету м. Бердянська грошові кошти в розмірі 4 479,17 грн. та листами № 28/3 від 28.09.2009 р. і № 50 від 28.12.2009 р.

Стосовно розміру збитків, які підлягають стягнення з ВАТ “АТП № 12357” в дохід державного бюджету, то позивачем суду наданий розрахунок збитків, які завдані державі, виконаний у відповідності до Порядку визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 116 від 22.01.1996 р.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність розрахунку збитків, завданих державі внаслідок самовільного списання відповідачем майна, яке вивільнилося від мобілізаційного завдання, та встановлено, що розрахунок виконано вірно.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про зобов’язання ВАТ “АТП № 12357” відшкодувати збитки, нанесені державі, в розмірі 12 631,28 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 2, 11, 16, 22 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 176, 225 ГК України, ст., ст. 32, 33, 35, 44, 47, 49, 82-85, 111-12 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство № 12357”, (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114, код ЄДРПОУ 03116915) на користь Державного бюджету України (на р/р № 31117102700011, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676953, одержувач: державний бюджет м. Бердянська, банк одержувача: Головне управління державного казначейства у запорізькій області. код бюджетної класифікації: 21080600) 12 631 (дванадцять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 28 коп. збитків. Видати наказ.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство № 12357”, (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114, код ЄДРПОУ 03116915) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) 126 (сто двадцять шість) грн. 31 коп. державного мита. Видати наказ.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство № 12357”, (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114, код ЄДРПОУ 03116915) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку –264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “01” грудня 2010 р.