Рішення № 12671752, 18.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.10 Справа № 18/209/10

Суддя

за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І-ї Бердянської ради, 2)

про визнання недобудованої будівлі торгового павільйону, розташованої на земельній ділянці площею 0,0378 га, в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_2, обєктом незавершеного будівництва та визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю торгового павільйону, розташовану на земельній ділянці площею 0,0378 га, в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_2

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 175 від 10.02.2010 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 06.04.1999 р.;

від відповідача: Божков А.І., довіреність № 202 від 15.04.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.08.2010 року звернувся позивач субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача Бердянської міської ради про визнання недобудованої будівлі торгового павільйону, розташованої на земельній ділянці площею 0,0378 га, в АДРЕСА_2, обєктом незавершеного будівництва та визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю торгового павільйону, розташовану на земельній ділянці площею 0,0378 га, в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_2.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 25.04.2005 р. Бердянська міська рада та СПД ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, із земель житлової і громадської забудови, площею 0,0378 га, розташовану в АДРЕСА_2, для будівництва торгового павільйону. Рішенням від 20.02.2003 р. № 89 “Про попереднє погодження місця розташування об'єктів, надання дозволу на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва, реконструкції та оформлення документів”, зміненим в подальшому рішеннями від 17.04.2003р. № 202 та від 02.10.2003 р. № 555, надано дозвіл позивачу на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва торговельного павільйону. Згідно із умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного до 01.02.2008 р., після закінчення строку оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У зв'язку зі значною тривалістю документального оформлення проекту будівництва та його погодження відповідними інстанціями, позивач, розуміючи, що завершити будівництво до закінчення дії договору оренди земельної ділянки не встигає, 28.08.2007 р. звернулась до міського голови міста Бердянськ із заявою про поновлення дії договору оренди землі на новий строк. Відповідач зазначив, що строк дії договору оренди ще не скінчився, 09.01.2008 р. позивач повторно звернулась до Бердянського міського голови із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач, листом від 18.01.2008 р. № 39, повідомив, що згідно з п. 1.8. рішення 36 сесії Бердянської міської ради V скликання від 27.12.2007 р. № 11 “Про передачу в оренду земельних ділянок” СПДФО ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки, площею 0,0378 га, розташованої по АДРЕСА_2 у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки. Не погоджуючись з прийнятим, СПД ОСОБА_1 оскаржила його до господарського суду Запорізької області шляхом подання зустрічного позову у справі № 8/300/09. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2009 р. у справі № 8/300/09, позивачу відмовлено у задоволенні зустрічних вимог, рішення суду було оскаржено до Запорізького апеляційного господарського суду. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. у справі № 8/300/09, рішення суду першої інстанції було скасовано частково, позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1 задоволені частково: п. 1.8. рішення Бердянської міської ради від 27.12.2007 р. № 1 визнано незаконним. Незважаючи на всі вжиті позивачем заходи, стосовно забезпечення законності будівництва, ПП ОСОБА_1 на даний час не має документів, які, у встановленому порядку, підтверджують її право на зайняття земельної ділянки, де на законних підставах розпочато та незакінчене будівництво торгового павільйону. Позивач не має можливості розпоряджатися майном, що є предметом позову, оскільки право власності на нього не зареєстровано, а наявних у позивача документів не достатньо для проведення реєстрації відповідно до встановленого законодавством порядку. Таким чином, ПП ОСОБА_1 на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 331, 376 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст.ст. 1, 2, 12-15, 54, 56, 61 ГПК України, просила суд визнати недобудовану будівлю торгового павільйону, розташовану на земельній ділянці площею 0,0378 га, в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_2, обєктом незавершеного будівництва та визнати право власності на обєкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю торгового павільйону, розташовану на земельній ділянці площею 0,0378 га, в АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 12.08.2010 р. порушено провадження у справі № 18/209/10, судове засідання призначено на 19.08.2010 р. Ухвалою суду від 19.08.2010 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи ТОВ “Регіональне судово експертне бюро” для визначення стану готовності будівлі та її відповідності будівельним нормам, а також визначення ринкової вартості вказаного обєкту. Ухвалою суду від 04.11.2010 р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 18.11.2010 р. В судовому засіданні 18.11.2010 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд в позові відмовити, однак письмових обґрунтованих заперечень та документальних доказів у справі суду не представив. Усно пояснив суду, що позивач використовувала земельну ділянку не за призначенням, тому отримала відмову у поновлені договору оренди землі на новий строк (замість будівництва торговельного павільйону, розмістила літнє кафе, з обслуговуючими його спорудами).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 20.02.2003 р. № 89 “Про попереднє погодження місяця розташування обєктів, надання дозволу на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва, реконструкції та оформлення документів” приватному підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на виробництво проектно-вишукувальних робіт для розміщення торговельного павільйону на земельній ділянці у м. Бердянську по вул. Набережній в районі пляжу санаторія «Приазовя».

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 17.04.2003 р. № 202 “Про попереднє погодження місяця розташування обєктів, надання дозволу на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва, реконструкції та оформлення документів” внесені доповнення до абзацу 1 п. 1 рішення виконкому від 20.02.2003 р. № 89 та його викладено в новій редакції: «надати дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_1, …, на виробництво проектно-вишукувальних робіт для розміщення торговельного павільйону з літнім торговим майданчиком на земельній ділянці у м. Бердянську по вул. Набережній в районі пляжу санаторія «Приазовя».

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 555 від 02.10.2003 р. “Про попереднє погодження місяця розташування обєктів, надання дозволу на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва, реконструкції та оформлення документів”, внесені зміни до п. 1 рішення виконкому № 89: замість слів “для розміщення торговельного павільйону” читати: “для будівництва торговельного павільйону”.

Рішенням 35 сесії ІV скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 24.02.2005 р. № 6 “Про передачу в оренду земельних ділянок” було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки та передати в короткострокову оренду за рахунок земель міста ПП ОСОБА_1, земельну ділянку, площею 0,0378 га, яка розташована по АДРЕСА_2 для будівництва торгового павільйону, строком до 01.02.2008 р.

Бердянська міська рада (відповідач у справі (орендодавець за договором) та приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач у справі (орендар за договором) 25.04.2005 р. уклали договір оренди землі (далі за текстом договір оренди). 06.10.2005 р. договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України” за № 040526500258.

За умовами п.п. 1.1., 2.1., 2.2. договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва торгового павільйону, яка знаходиться в АДРЕСА_2 В оренду передається земельна ділянка площею 0,0378 га. Передана в оренду земельна ділянка вільна від забудови.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 23.03.2005 р., вказана вище земельна ділянка, передана для її подальшого цільового використання позивачу.

Згідно із ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій»У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього обєкта (редакція чинна з 20.04.2000 р. по 04.10.2006 р.).

Позивачем був розроблений робочий проект «Торговий павільйон з літнім майданчиком по вул. Набережній в районі пляжу санаторія «Приазовя», розробник: КП «Архітектурно-планувальне бюро»Бердянської міської ради; отримані технічні умови на електропостачання; отримані технічні умови на водопостачання та каналізування обєкту; отримані технічні умови на забезпечення вимог МНС; отримано погодження головного архітектора міста в Управлінні архітектури та містобудування виконкому Бердянської міської ради; отримано погодження КП «Архітектурно-планувальне бюро»та укладено з даною комунальною установою 22.11.2007 р. договір на здійснення авторського надзору над виконанням робіт по будівництву спірного обєкту та розпочато будівництво.

З огляду на вище зазначене, вбачається, що відповідачем була надана у 2005 р. в оренду земельна ділянка, площею 0,0378 га, яка розташована по АДРЕСА_2 саме для розміщення/будівництва торгового павільйону і позивач на законних підставах розпочав таке будівництво.

Будівництво спірного обєкту не було завершено до закінчення строку дії договору оренди землі, в звязку із чим позивач двічі зверталася до Бердянської міської ради із заявою про поновлення строку дії договору оренди землі (заздалегідь 28.08.2007 р. та потім 09.01.2008 р.). На перше звернення отримана відповідь від 03.09.2007 р. № 1128 з розясненням як саме потрібно звертатися і в які строки. Суд зауважує, що у звернені позивачем було дотримано всього, про що зазначалося у відповіді. На друге звернення отримана відповідь від 18.01.2008 р. № 39 про відмову у поновленні договору оренди землі. Так, рішенням тридцять шостої сесії Бердянської міської ради V скликання № 11 від 27.12.2007 р. “Про передачу в оренду земельних ділянок” ПП ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки, площею 0,0378 га, розташованої по вул.Набережній (в районі житлового будинку № 133), у зв'язку з нецільовим її використанням. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем 27.12.2007 р. рішенням № 11, ПП ОСОБА_1 оскаржила його до господарського суду Запорізької області, шляхом подання зустрічного позову у справі № 8/300/09. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2009 р. у справі № 8/300/09, позивачу відмовлено у задоволенні зустрічних вимог, рішення суду було оскаржено до Запорізького апеляційного господарського суду. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. у справі №8/300/09 рішення суду першої інстанції було скасовано частково, позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1 задоволені частково: п. 1.8. рішення Бердянської міської ради від 27.12.2007 р. № 1 визнано незаконним. Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 р. судові акти у справі № 8/300/09 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Для визначення стану готовності будівлі та її відповідності будівельним нормам, а також визначення ринкової вартості спірного обєкту, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1389, було встановлено: відсоток готовності незавершеної будівництвом недобудованої будівлі торгового павільйону, розташованої на земельній ділянці площею 0,0378 га, в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_2, складає 35 %. Порушень діючих будівельних норм за своїми конструктивними характеристиками, обємно планувальному рішенню, використаним будівельним матеріалам, на момент огляду, не виявлено. Розташування спірної будівлі не суперечить нормам ДБН 360-92** “Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень” та не здійснює негативний вплив на поруч розташовані будівлі. Ринкова вартість обєкту дослідження станом на 29.09.2010 р., може складати 286266,00 грн.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У ст.ст. 317, 318 ЦК України зазначено наступне: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва (ст. 331 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 3, 5 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Суд зазначає, що позов по визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно. Позов по визнання права власності може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею, права якого оспорюються, заперечується чи не визнаються третьою особою, що не знаходиться з власником у зобовязальних чи інших відносних із приводу спірної речі. Відповідачем у таких позовах є особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не предявляє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно. Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права. Крім того, підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно; необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно, це може випливати із представлених позивачем правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Щодо усних пояснень відповідача про нецільове використання земельної ділянки, на якій розташований спірний обєкт, суд зясував, що позивачем самовільно використовувалася інша земельна ділянка (сусідня, межуюча із наданою ділянкою в оренду: площею 0,006369 га, розташована в АДРЕСА_2, де розташовані тимчасові некапітальні будівлі та два одноповерхових дерев'яних будиночка літнього типу), згідно фактів, встановлених судовими актами у справі № 4/384/09-27/22/10 (господарський суд Запорізької області, суддя Дроздова С.С.; Донецький апеляційний господарський суд, головуючий суддя Величко Н.Л, судді Алєєва І.В., Мясищев А.М.).

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Рішення тридцять шостої сесії Бердянської міської ради V скликання № 11 від 27.12.2007 р. “Про передачу в оренду земельних ділянок”, яким позивачу відмовлено у поновлені договору оренди земельної ділянки не містить жодних посилань на норми права, що стали підставою для відхилення заяви позивача. Представник відповідача не надав суду документальних доказів нецільового використання позивачем орендованої земельної ділянки (матеріалів перевірок міської ради, контролюючих органів, правоохоронних органів тощо).

Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного та господарського законодавства, зокрема принципам законності, справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки субєктів пануючим у суспільстві морально-етичним та правовим нормам; фактичну чесність субєктів у їх поведінці.

Позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи, що недобудована будівля торгового павільйону, розташована на земельній ділянці площею 0,0378 га, в АДРЕСА_2, перебуває у її володінні. Враховуючи, що вимога про визнання недобудованої будівлі торгового павільйону, розташованої на земельній ділянці площею 0,0378 га, в м. Бердянську Запорізької області по АДРЕСА_2, обєктом незавершеного будівництва не веде до поновлення порушеного права позивача, суд відмовляє в задоволені позову в цій частині. Спираючись на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю торгового павільйону, розташовану на земельній ділянці площею 0,0378 га, в АДРЕСА_2 за СПД ОСОБА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували позицію позивача.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до інформаційного листа ВГСУ від 21.04.2008 р. № 01-8/241 “Про внесення зміни до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна. Вартість спірного обєкту незавершеного будівництва, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №1389, може складати 286 266,00 грн., позивачем, при звернення до суду, було сплачено лише 85 грн. державного мита, отже підлягає сплаті 1 % від вартості майна, із врахуванням сплати 85 грн. державного мита, таким чином, на користь Державного бюджету України із СПД ФО ОСОБА_1 стягується в доход Державного бюджету України 2777,66 грн. державного мита.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати за субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) право власності на обєкт незавершеного будівництва недобудовану будівлю торгового павільйону, розташовану на земельній ділянці площею 0,0378 га, в АДРЕСА_2.

3.Стягнути із субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р не відомі) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 66 коп. державного мита. Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22.11.2010 р.