Рішення № 12671637, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р. Справа № 7/243

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” м. Київ

До відповідача: Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні:

- позивача - ОСОБА_1 м.Красноарміськ

- відповідача - ОСОБА_2 м.Красноарміськ

Предмет спору: стягнення 3325, 14 грн.

За участю представників:

від позивача: Лисенко Д.В. - дов.

від відповідача: Киричук Г.В. - дов.

треті особи до суду не прибули.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк про стягнення 3325,14грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на претензійний лист №2244 від 20.04.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.04.2010р., страховий акт №386; платіжне доручення від 14.10.2009р. №280; заяву б/н; звіт про оцінку №12 з ремонтною калькуляцією до нього; протокол огляду транспортного засобу від 21.09.2009р.; довідку №7076 від 16.09.2009р.; договір страхування №0081165 від 07.02.2009р.; заяву на укладення договору добровільного страхування наземних транспортних засобів; прибутковий касовий ордер; поліс №ВС/3297568 від 27.02.2009р., пояснення про ДТП б/н; лист №2675 від 31.05.2010р.; лист №3788 від 22.06.2010р.

Відповідач повідомив, що сплатив суму страхового відшкодування - 2 815, 14 грн., за мінусом суми франшизи - 510, 00 грн., яка передбачена полісом №ВС/3297568від 27.02.2009р.

У судовому засіданні 01.12.2010р. позивач підтвердив факт отримання оплати від відповідача суми позову в розмірі 2 815, 14 грн. (за мінусом франшизи - 510,00 грн.), на стягненні 510,00 грн. франшизи не наполягав, просить стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2010р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача - ОСОБА_1 м.Красноарміськ

- на стороні відповідача - ОСОБА_2 м.Красноарміськ.

У судовому засіданні 24.11.2010р. третя особа - ОСОБА_2 підтвердила свою вину у скоєнні ДТП, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Третя особа ОСОБА_1 до суду не прибула, причин неявки не представила, пояснень по суті спору не наддала.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-2386/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які були направлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, відповідно до ухвали господарського суду від 11.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

30.08.2009р. в м.Красноармійську по пр.Шахтобудівників біля 10:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Москвич-412 д/нНОМЕР_1 (далі по тексту Москвич), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_2 та автомобіля Міцубісі д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Міцубісі), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_5

Згідно протоколу серії АН №024160 про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, винесеною за результатами розгляду адміністративної справи за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Між позивачем та ОСОБА_1, яка є власником автомобіля Міцубісі, укладено Договір страхування №0081165 від 07.02.2009р. (далі по тексту Договір).

Пунктом 3 Договору передбачено, що він діє до 06.02.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Міцубісі був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (третьої особи ОСОБА_1), що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом (далі ТЗ) згідно з обраною програмою страхування (р.1 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є ДТП пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП (р.2 Договору).

Вартість матеріального збитку встановлюється згідно акта товарознавчої експертизи або калькуляції AUDATEX чи рахунку СТО погодженої із страховиком при розмірі безумовної франшизи (%) - 1 (р.2 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку, перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділі 5 Договору.

Відповідно до звіту про оцінку №12, вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу становить 5681, 09 грн.

Відповідно до страхового акта №386 від 08.10.2009р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, за мінусом суми франшизи 1409,10 грн. та за мінусом суми ПДВ 20% 946,85 грн., склала 3325, 14 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та заяви про виплату страхового відшкодування третьої особи ОСОБА_1 позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 3325, 14 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №280 від 14.10.2009р.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2009р., а також з пояснень самої третьої особи ОСОБА_2, вбачається, що ДТП сталося саме з вини цієї третьої особи.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, виконуючи маневр розвороту на автомобілі Москвич, не дотримався безпечної дистанції і скоїв зіткнення з автомобілем Міцубісі, порушивши п.13.1 Правил дорожнього руху України, отже, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля Москвич та Мітсубісі.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля Москвич ОСОБА_2 та ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО”, укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3297568 від 27.02.2009р. (далі по тексту Поліс).

Відповідно до п.5 Полісу, особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим Полісом є ОСОБА_2.

Згідно п.3 Полісу, його строк дії встановлений з 27.02.2009р. по 26.02.2010р. включно.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до АТ „Українська пожежно-страхова компанія”, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду, тобто до ЗАТ „Страхова компанія ВУСО”.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 3325, 14 грн. (без зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи за Полісом).

Разом з цим, з аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не на страховиків.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн.. (п.2 Полісу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 510,00 грн. (суми страхового відшкодування еквівалентної сумі франшизи за Полісом) задоволенню не підлягають у звязку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

В ході розгляду спору судом зясовано, що відповідач сплатив на користь позивача після подачі позову до суду (дата подачі позову 04.11.2010р.) суму страхового відшкодування у розмірі 2815, 14 грн., тобто суму позову за мінусом суми франшизи 510,00 грн.

В підтвердження факту такої оплати у справі міститься копія платіжного доручення №14617 від 23.11.2010р. Факт оплати в цьому розмірі також підтверджений позивачем у судовому засіданні.

На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи відсутній предмет спору в частині вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 2815, 14 грн., а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні вимог Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” м. Київ в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк 510 грн. франшизи відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 2815, 14 грн. припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” (83017, м.Донецьк, вул.Постишева, 60, ЄДРПОУ 31650052) на користь Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 40, п/р 26502301197 у філії АКБ „Меркурій”, МФО 300755, ЄДРПОУ 206026881) 86, 36 грн. державне мито, 199, 80 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписано 06.12.2010р.

Суддя