Постанова № 12670192, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2010 року 16:14 № 2а-13103/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Фрідмо Л.М.;

відповідача: Лихоборова В.В.;

прокуратури:не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Бастіон-Київ”

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

за участюПрокуратури Дарницького району міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 вересня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Бастіон-Київ” (далі по тексту позивач, ТОВ “Бастіон-Київ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06 травня 2010року №0001352305/0/15697 та від 14 липня 2010 року №0001352305/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 2 319 516,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13104/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 жовтня 2010 року.

29 вересня 2010 року позивач подав уточнений адміністративний позов, в якому позовні вимоги викладені наступним чином: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06 травня 2010 року №0001352305/0/15697, від 14 липня 2010 року №0001352305/1, від 16 вересня 2010 року №0001352305/2/34104 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 2319516,00грн.

18 жовтня 2010 року відповідач подав клопотання про залишення позову ТОВ“Бастіон-Київ” без розгляду з підстав пропуску строків звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні 20 жовтня 2010 року представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду, судом оголошено перерву до 12 листопада 2010 року.

12 листопада 2010 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та оголосив перерву до 19 листопада 2010 року, у звязку з зобовязанням надати додаткові докази.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 06 травня 2010 року №0001352305/0/15697 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Бастіон-Київ” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2 319 516,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 546 344,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 773 171,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року №0001352305/1 та від 16 вересня 2010 року №0001352305/2/34104 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2010 року №0001352305/0/15697, від14 липня 2010 року №0001352305/1 та від 16 вересня 2010 року №0001352305/2/34104 прийняті на підставі акта від 16 квітня 2010 року №2414/2305/30151522 “Про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Бастіон-Київ”, код за ЄДРПОУ 30151522 дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.12.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05 по 31.12.09“ (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки документів, а саме: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та банківських виписок, ТОВ “Бастіон-Київ” придбано у ТОВ “Шлях-1” товар на загальну суму 6 832 826,49 грн.

З метою проведення зустрічної перевірки ТОВ “Шлях-1” відповідач звернувся до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, остання повідомила про неможливість проведення зустрічної перевірки в звязку з не встановленням місцезнаходження підприємства.

В Акті перевірки зазначено, що вироком Соломянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2010 року у справі №1-287-1/10 встановлено, що “…за невиконання директором ТОВ “Шлях-1” ОСОБА_3 своїх службових обовязків, через несумлінне ставлення до них, надало можливість невстановленим особам здійснювати фінансово-господарську діяльність від його імені, як директора підприємства, при укладанні господарських угод, складанні та видачі документів первинного бухгалтерського обліку та звітних документів підприємства, а також користуватись печаткою товариства та поточними банківськими рахунками. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України”.

Згідно висновку спеціаліста від 16 квітня 2010 року №91 Науково-дослідного криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західні залізниці судового експерта Лебідь С.О. встановлено, що підписи в графах “виписав (ла)” на рахунках-фактурах, видаткових накладних, податкових накладних виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідач встановив в Акті перевірки, що фактично придбання товару ТОВ “Бастіон-Київ” не здійснювалося, а здійснювалося лише оформлення, а ТОВ “Шлях-1” має ознаки фіктивності; та зазначив про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ “Бастіон-Київ” та ТОВ“Шлях-1” оскільки така угода укладалася з метою суперечною соціально-економічним інтересам держави та суспільства.

З огляду на викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ “Бастіон-Київ” підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1 546 344,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2009 року у сумі 132 975,00 грн., серпень 2009 року у сумі 514 444,00 грн., вересень 2009 року у сумі 246525,00 грн., жовтень 2009 року у сумі 166 844,00 грн., листопад 2009 року у сумі 92613,00 грн., грудень 2009 року у сумі 392 943,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 546 344,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки та вважає, що сума задекларованого ним податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується необхідними документами; угоди про продаж укладені у повній відповідності з чинним законодавством та не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, а позивач не знав та не міг знати про порушення в діяльності ТОВ “Шлях-1”. Крім того, позивач звертає увагу про порушення відповідачем вимог законодавства про оформлення результатів перевірки.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для визначення ТОВ “Бастіон-Київ” суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3.Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Проподаток на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Бастіон-Київ” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість всього у розмірі 1 546 344,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Шлях-1”, та сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що одним із видів діяльності ТОВ “Бастіон-Київ” є монтаж іншого електричного устаткування, Н.В.І.Г., монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації; монтаж антен, роздрібна торгівля, інші види оптової торгівлі.

Згідно статуту ТОВ “Бастіон-Київ” предметом діяльності товариства є проектування, постачання, продаж, монтаж, ремонт та профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації та охоронного телебачення, систем захисту інформації, проектування, постачання, продаж, монтаж, ремонт та профілактичне обслуговування засобів пожежної охорони, сповіщення про пожежу, систем пожежогасіння тощо.

Як свідчать матеріали справи, позивач придбав у ТОВ “Шлях-1” обладнання систем безпеки (сповіщувачі пожежні, радіосповіщувачі димові, датчики, панель охоронної сигналізації, та інші комплектуючі).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ “Шлях-1” товару у власній господарській діяльності позивач надав належним чином завірені копії наступних документів: виписок банку, квитанцій про оплату, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, акта виконаних робіт.

Аналіз наданих документів, свідчить, що придбаний у ТОВ “Шлях-1” товар реалізований позивачем іншим субєктам підприємницької діяльності та фізичним особам, та використаний ним при виконанні робіт з проектування, монтажу та наладці систем безпеки

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ“Шлях-1” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товар, що придбавався позивачем у ТОВ “Шлях-1”, придбавався з метою використання та використаний позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На переконання суду, невиконання директором ТОВ “Шлях-1” своїх службових обовязків, про що встановлено у вироку Солом'янського районного суду міста Києва від11лютого 2010 року по справі №1-287-1/10, не виключає можливість здійснення даним підприємством реальних господарських операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року”.

Так, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Шлях-1” зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Шлях-1” станом на 16 листопада 2010 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, а засновником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи значиться ОСОБА_3

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, “…виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).”

Так, в Акті перевірки відповідач, посилаючись норми Цивільного та Господарського кодексів України, вважаючи, що угода між ТОВ “Бастіон-Київ” та ТОВ “Шлях-1” укладалася з метою суперечною інтересам держави та суспільства, встановив нікчемність такої угоди.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Оцінюючи також висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд зазначає, що зазначені норми Закону України про податок на додану вартість регулюють складання податкової накладної, встановлюють субєктів, які мають право на складання податкових накладних, регулює випадки ненадання постачальником на вимогу покупця податкової накладної та інші питання, стосовно саме платників податку, які складають податкові накладні, тобто постачальників товарів та послуг.

В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від ТОВ “Шлях-1”, згідно яких і формував податковий кредит за відповідні періоди.

За таких підстав висновки відповідача про порушення ТОВ “Бастіон-Київ” підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Стосовно вироку Соломянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2010року у справі №1-287-1/10, копія якого, завірена представником відповідача, знаходиться в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_3, директора ТОВ “Шлях-1” визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

У вироку встановлено, що ОСОБА_3 не складав та не подавав звітні документи до контролюючих органів, не нараховував та не сплачував податки та збори (обовязкові платежі); невиконання директором ТОВ “Шлях-1” своїх службових обовязків дало можливість невстановленим особам здійснювати фінансово-господарську діяльність від його імені, як директора підприємства.

При цьому у вироку не встановлено, що ОСОБА_3 не складав первинних та звітних документів ТОВ “Шлях-1” чи не брав участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_3

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Соломянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2010 року по справі №1-287-1/10 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, невиконання службових обовязків директором юридичної особи не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Бастіон-Київ” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за періоди липень-грудень 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим, а відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 546 344,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 773 171,00 грн. є також протиправним.

Поряд з цим суд не погоджується з твердженням позивача про не надання йому відповідачем примірника Акта перевірки, та зазначає наступне.

Пунктом 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, передбачено, що у разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби. Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.

Відповідач зазначає, що в день виїзду на адресу ТОВ “Бастіон-Київ”: м. Київ, вул.Межигірська, 82-А, для вручення та підписання Акта перевірки, директор підприємства Іванов Є.В. був відсутній, про що складено відповідний акт від 16 квітня 2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

16 квітня 2010 року примірник Акта перевірки надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та вручено представнику позивача 21 квітня 2010року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідач не заперечує факту знаходження ТОВ “Бастіон-Київ” за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, тобто спір між сторонами з цього питання відсутній.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2010 року №0001352305/0/15697, від 14 липня 2010 року №0001352305/1 та від 16 вересня 2010 року №0001352305/2/34104 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Бастіон-Київ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бастіон-Київ” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 06 травня 2010 року №0001352305/0/15697, від 14 липня 2010 року №0001352305/1 та від 16 вересня 2010 року №0001352305/2/34104.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бастіон-Київ” судові витрати у розмірі 10,20 грн. (десять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 03 грудня 2010 року.