Рішення № 126700046, 17.04.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 року Справа № 480/4041/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4041/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТ АГРО" до Волинської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТ АГРО" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волинської митниці (вдалі- відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA205050/2024/000081/1 від 30.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000403.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою здійснення митного оформлення товару, поставленого на виконання договору купівлі-продажу від29.02.2024 № tract-259145, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНТ АГРО» і компанією Closed jointstock company "Telsia region wastemanagement center", декларантом позивача до Волинської митниці 30.04.2024 було подано митну декларацію №24UA205050017108U1, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача стверджує, що незважаючи на те, що подання передбачених Митним кодексом України документів дозволяло посадовій особі підрозділу митного оформлення відповідача виконати необхідні процедури митного контролю та митного оформлення товарів позивача і відповідно завершити їх митне оформлення, 30.04.2024 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/00403 згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товару скориговано «за резервним методом».

Позивач не погоджується зі вказаним рішенням та зазначає, що на виконання вимог Митного кодексу України, уповноваженою особою позивача до митного оформлення загалом були надані відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, які за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі свідчать про вагу та ціну товару, про проведення оплати за товар у розмірах, визначених укладеним контрактом, про транспортування товару, про складові заявленої позивачем митної вартості товару, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

З урахуванням наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- додаток №1 від 29.02.2024 до Контракту від 29.02.2024 № TRATC-259145 та інвойс від 29.02.2024 № TAC 0009440 не завірені печаткою продавця товарів;

- в додатку № 1 до Контракту від 29.02.2024 № TRATC-259145 вказано термін доставки товару: до 30.03.2024, що не відповідає реальному терміну доставки;

- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом було надано заявку-договір на транспортні послуги від 23.04.2024 №23/04 (далі Заявкадоговір) та довідку від 23.04.2024 №4 (далі- Довідка). При цьому, дані документи надано від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товарів відповідно до графи 16 CMR - PE FEDONIUK OLEKSANDR;

- у довідці від 23.04.2024 № 4 вказано, що вартість експедиторських послуг на території України складає 500 грн., при цьому, інформація щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України відсутня;

- відповідно до заявки-договору на транспортні послуги від 23.04.2024 №23/04 сторони узгодили адресою вивантаження Ковель, проте дана адреса відмінна від адреси ьвказаної в графі 3 CMR від 24.04.2024 №б/н - м. Суми

Враховуючи вказані розбіжності, згідно ст. 53-54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, втім декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість.

Отже, як зазначає представник, зважаючи на те, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари контролючий орган дійшов до правильного висновку про неможливість використання інформації щодо ціни, яка була заявлена декларантом під час митного оформлення товару, відтак відповідачем правомірно винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 30.04.2024 року № UА205050/2024/000081/1, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товару скориговано «за резервним методом».

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій висловив незгоду з доводами, викладеними відповідачем у відзиві. Також, представник наголосив, що відповідачем зокрема не надано належним та допустимих доказів того, що останній не мав можливості застосувати один із нижче вказаних методів: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Вказує, що у рішенні про коригування вказано, що для визначення митної вартості за резервним методом слугувало цінова інформації наявна в ЄАІС (МД від 05.02.2024 року №UA205030/2024/001313), втім, до відзиву вказана інформація не надана і як наслідок не можливо встановити ідентичність товару, інформація про яку міститься в ЄАІС.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення товару, поставленого на виконання договору купівлі-продажу від 29.02.2024 № tract-259145, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНТ АГРО» і компанією Closed jointstock company "Telsia region wastemanagement center", декларантом позивача до Волинської митниці 30.04.2024 було подано митну декларацію №24UA205050017108U1 (а.с.31-32), відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: рахунок-фактура (інвойс) № TAC 0009440 від 29.02.2024 року; автотранспортна накладна № б/н від 24.04.2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 11.09.2015 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 18 від 12.03.2024 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 478844430 від 13.03.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 4 від 23.04.2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.09.2015 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 138 від 30.04.2024 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 138 від 30.04.2024 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 139 від 30.04.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № TRATC-259145 від 29.02.2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 29.02.2024 року; договір про надання послуг митного брокера № 24-04-24 від 24.04.2024 року; договір (контракт) про перевезення № 23/04 від 23.04.2024 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 139 від 30.04.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24LTSG4000011811B8 від 24.04.2024 року.

У подальшому, 30.04.2024 відповідачем було надіслано електронне повідомлення (а.с. 16), в якому було зазначено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (в тому числі- документи від перевізника товарів); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації;висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на вказане повідомлення декларантом було надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2023 № 01/01, платіжну інструкцію в національній валюті від 30.04.2024 №2651, рахунок на оплату від 23.04.2024 №39, скріншот з повідомленнями з електронної пошти б/н, про що повідомлено митний орган листом від 30.04.2024 (зв. бік а.с. 96).

У подальшому, 30.04.2024 було прийнято рішення про коригування митної вартості № UА205050/2024/000081/1 (а.с. 37-38), відповідно до якого відповідачем застосовано резервний метод згідно із статтею 64 Митного Кодексу України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар 1, 2, 3 - митна декларація від 05.02.2024 № UА205030/2024/001313 (вартість товару згідно джерела інформації - 36971,1422 євро за шт.)

У прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів від 30.04.2024 року №UА205050/2024/000081/1 вказано, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- додаток № 1 від 29.02.2024 до Контракту від 29.02.2024 № TRATC-259145 та інвойс від 29.02.2024 № TAC 0009440 не завірені печаткою продавця товарів;

- в додатку № 1 до Контракту від 29.02.2024 № TRATC-259145 вказано термін доставки товару: до 30.03.2024, що не відповідає реальному терміну доставки;

- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом було надано заявку-договір на транспортні послуги від 23.04.2024 №23/04 (далі Заявка договір) та довідку від 23.04.2024 №4 (далі - Довідка). При цьому, дані документи надано від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товарів відповідно до графи 16 CMR - PE FEDONIUK OLEKSANDR;

- в довідці від 23.04.2024 № 4 вказано, що вартість експедиторських послуг на території України складає 500 грн, при цьому, інформація щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України відсутня;

- відповідно до заявки-договору на транспортні послуги від 23.04.2024 № 23/04 сторони узгодили адресою вивантаження Ковель, проте дана адреса відмінна від адреси вказаної в графі 3 CMR від 24.04.2024 № б/н - м. Суми.

Також у рішенні зазначено, що на підтвердження числових значень складових митної вартості декларантом додатково було надано договір про надання транспортно- експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2023 № 01/01, платіжну інструкцію в національній валюті від 30.04.2024 №2651, рахунок на оплату від 23.04.2024 № 39, скріншот з повідомленнями з електронної пошти б/н.

П.2.3 Договору про надання транспортно- експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2023 № 01/01 передбачено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору. Заявку не надано. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від 30.04.2024 року.

Також, відповідачем на подану митну декларацію винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000403, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення (а.с. 39).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів UA205050/2024/00081/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000403 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, суд враховує наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За прриписами положень статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другоюстатті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що з метою здійснення митного оформлення товару, поставленого на виконання договору купівлі-продажу від 29.02.2024 № tract-259145, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАНТ АГРО» і компанією Closed jointstock company "Telsia region wastemanagement center", декларантом позивача до Волинської митниці 30.04.2024 було подано митну декларацію №24UA205050017108U1 (а.с.31-32), відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: рахунок-фактура (інвойс) № TAC 0009440 від29.02.2024 року; автотранспортна накладна № б/н від 24.04.2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 11.09.2015 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 18 від 12.03.2024 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 478844430 від 13.03.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 4 від 23.04.2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.09.2015 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 138 від 30.04.2024 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 138 від 30.04.2024 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 139 від 30.04.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № TRATC-259145 від 29.02.2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 29.02.2024 року; договір про надання послуг митного брокера № 24-04-24 від 24.04.2024 року; договір (контракт) про перевезення № 23/04 від 23.04.2024 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 139 від 30.04.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24LTSG4000011811B8 від 24.04.2024 року.

На переконання суду, надані позивачем до митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, та у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Так, у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів від 30.04.2024 року № UА205050/2024/000081/1 вказано, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, митний орган посилається на те, що додаток № 1 від 29.02.2024 до Контракту від 29.02.2024 № TRATC-259145 та інвойс від 29.02.2024 № TAC 0009440 не завірені печаткою продавця товарів.

Оцінюючи вказаний довод суд враховує, що відповідно до приписів статті 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового використання суб`єктом господарювання печатки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відсутність печатки на додатку № 1 від 29.02.2024 до Контракту від 29.02.2024 № TRATC-259145 та інвойсі від 29.02.2024 № TAC 0009440, за обставин наявності на обох документах підпису уповноважених осіб сторін, не свідчить про недійсність правочину, а тому відсутні підстави для неприйняття до уваги наданих документів митним органом, як і інших документів, які містять печатку продавця.

Крім того, в оскаржуваному рішенні митний орган посилається на неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів, а також на наявність розбіжностей в документах, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пуктом 4 Додатку № 1 до договору купівлі-продажу № tract- 259145 (а.с. 91) сторони передбачили, що умови поставки EXW, Плунге, Литва. Відповідальність за завантаження несе Покупець. Покупець сплачує всі транспортні витрати. Продавець не завантажує товару в транспортні засоби, призначені для їх транспортування.

Згідно з Інкотермс-2020 постачання на умовах EXW означає, що товар і всі ризики, пов`язані з ним, переходять до покупця у момент самовивозу зі складу продавця або іншого обумовленого місця. З цієї миті зобов`язання продавця за постачанням вважаються виконаними. Вантаж вважається поставленим продавцем під час його передачі покупцю на території продавця або в іншому визначеному місці (наприклад, на фабриці, на заводі, складі тощо), і це визначене місце може бути або може не бути приміщенням продавця.

Відповідно до умов поставки EXW (франко-завод) продавець здійснює поставку в момент, коли він надає товари у розпорядження покупця на території продавця або в іншому в названому місці (згідно з укладеним контрактом - місто Плунге).

В свою чергу, імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Так, декларант позивача, при митному оформленні товару, надав відповідачу договір - заявку на транспортні послуги № 23/04 від 23.04.2024, укладеного між ТОВ "ПЛАНТ АГРО" та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого між сторонами погоджено наступні умови перевезення вантажу: Маршрут Литва Україна, адреса завантаження: Литва, Плунге м. Ковель згідно CMR. Дата завантаження 23.04.2024, розвантаження 29.04-30.04.2024. Вартість 139628 грн., простій 50 дол. США за 1 добу.

Крім того, відповідачу було надано:

- СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 24.04.2024 №б/н, в якій зазначено: найменування товару, яке підлягає перевезенню, вага брутто, постачальник та отримувач товару, маршрут слідування (а.с. 15).

- довідку про транспортні витрати від 23.04.2024 № 4, відповідно до якої вартість доставки вантажу від місця завантаження Литва, Prancuzu kelias 8, Jerubaiciu k. Plunge r sav. до митного кордону України п/п Ягодин (682 км) становить 102300 грн. 00 коп., від митного кордону України п/п. Ягодин до місця розвантаження м. Ковель, Україна (88 км) становить 13200 грн. 00 коп., вартість завантажування та експортних формальностей становить 23628грн. 00 коп., вартість експедиторських послуг на території України становить 500 грн. 00 коп. (зв. бік а.с. 80);

- рахунок на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 від 23.04.2024 № 39 на загальну суму 139628,00 грн. (а.с. 81);

- платіжну інструкцію від 30.04.2024 № 2651 про сплату ТОВ "ПЛАНТ АГРО" послуг з перевезення на загальну суму 139628,00 грн. (зв. бік а.с. 81).

Також, декларантом позивача було надано митному органу договір укладений між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2023 № 01/01 (а.с. 48-49), відповідно до п.1. якого Виконавець (перевізник або його довірена особа) доручає експедитору за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів Виконавця для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за дорученням Виконавця і у відповідності з цим договором експедитор надає одну чи декілька з на ступних послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами; розсилає товарно-транспортну документацію; здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством; вирішує з замовником претензійні питання; за згодою сторін виконує інші доручення Виконавця.

Експедитор виступає від імені Виконавця і може укладати договори з іншими учасниками транспортного процесу для виконання зобов`язань за цим договором (п. 2.1 Договору).

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідач посилався на те, що за Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR перевізником є ФОП ОСОБА_2 , тоді як договір-заявка на транспортні послуги № 23/04 від 23.04.2024 було укладено між ТОВ "ПЛАНТ АГРО" та ФОП ОСОБА_1 .

Так, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Разом з цим, затверджена форма CMR (міжнародна автомобільна накладна) не передбачає наявності у ній імені та адреси експедитора, який організовує вантажне перевезення, але не є при цьому фактичним перевізником.

Так, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR є документом, що засвідчує лише факт транспортування товарів, а не числове значення митної вартості останніх.

При цьому, ні Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, ні умови договору транспортного експедирування не забороняли ФОП ОСОБА_1 як експедитору залучати до виконання роботи інших осіб як перевізників, в даному випадку на підставі договору про надання транспортно -експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2023 № 01/01 - ФОП ОСОБА_2 .

Також, зауваження митного органу стосовно того, що в довідці про транспортні витрати від23.04.2024 № 4, експедиторська винагорода включена лише на території України, що може свідчити про наявність у ТОВ "ПЛАНТ АГРО" інших витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до митного кордону України, які не були враховані при розрахунку митної вартості, спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» під транспортно-експедиторською послугою розуміють роботу, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Перелік видів транспортно-експедиторських послуг визначений у ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та не є вичерпним.

Відповідно до рахунку на оплату від 23.04.2024 № 39 (а.с. 81) загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг за межами України (послуги № 1-3) складає 139128,00 грн., без ПДВ, зокрема:

- міжнародне перевезення автомобілем НОМЕР_3 /AC5372XF за маршрутом Плунге (Литва) - м/п Ягодин (Україна), що є видом транспортно-експедиційної послуги відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність»;

- міжнародне перевезення автомобілем НОМЕР_3 /AC5372XF за маршрутом м/п Ягодин (Україна) - м. Ковель (Україна), що є видом транспортно-експедиційної послуги відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність»;

- завантаження на транспортний засіб та експортні формальності - що є видом транспортно-експедиційної послуги відповідно до ч. 1, абз. 4, 15 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність».

При цьому, суд зазначає, що вартість зазначених послуг була належним чином відображена і врахована під час формування митної вартості товару.

Таким чином, декларантом на підтвердження транспортної складової митної вартості надано митному органу усі наявні документи, які в сукупності обґрунтовують надання транспортних послуг, їх об`єм та вартість.

Стосовно посилань відповідача про невідповідність терміну поставки відповідно до п. 3 Додатку № 1 до договору купівлі-продажу № tract- 259145 (30.03.2024) фактичному терміну поставки товару (24.04.2024), суд враховує пояснення позивача, відповідно до змісту яких з метою запобігання додаткових транспортних витрат, з огляду на блокування україно-польського кордону у період березня-квітня 2024 року, позивач прийняв рішення про затримку передачі для перевезення оплаченого товару до моменту розблокування п/п Ягодин.

На переконання суду, блокування україно-польського кордону у період березня-квітня 2024 року, що є загальновідомим фактом, є обставиною, яка перебуває поза межами впливу імпортера, відтак не може ставитись йому у провину. При цьому, відповідачем не обґрунтовано, яким чином на його думку відвантаження товару зі зміщенням майже у один календарний місяць може вплинути на контрактну вартість товару, погоджену сторонами.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, а зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Щодо спрацювання індикаторів ризиків при митному оформленні товару, ввезеного позивачем, то суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, в якій касаційний суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Разом з тим, як встановлено судом, спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларацій (митна декларація від 05.02.2024№ 23UА205030/2024/001313), яка були взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки, не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування такої інформації у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1) різницею параметрів оцінюваного товару та товару, взятого за основу для коригування та (2) розбіжностями цін оцінюваних товарів та товару, взятого за основу для коригування.

Водночас, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Разом з тим, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що є правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.04.2024 №UA205050/2024/000081/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000403, оскільки такі не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5ст. 134 КАС Українивстановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що представник відповідача у клопотанні від 26.06.2024 зазначив, що сума 15000,00 грн. не є виправданою.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 06.05.2024 року № 438 (далі - Договір), укладений між позивачем та адвокатським бюро «Коваленко в партнери» (а.с. 42).

Відповідно до розділу 2 Договору, вартість послуг в першій судовій інстанції визначається у фіксованому розмірі та становить 15000 грн.

Також на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано ордер на дання правничої (правової) допомоги серії ВМ № 1050315 (а.с. 8), платіжну інструкцію № 2851 від 20.05.2024 про отримання коштів від позивача у сумі 7500,00 грн. (а.с.114).

При цьому, з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява підписана адвокатом Коваленко Олександром Івановичем, як представником позивача. Представником позивача також було надано відповідь на відзив. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

Враховуючи зазначене, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачау заявленому представником позивача розмірі задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 4844,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції про сплату від 17.05.2024 року № 4441-4988-2692-7844 (а.с. 51).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТ АГРО" до Волинської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.04.2024 № UA205050/2024/000081/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205050/2024/000403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13, с.Римачі, Лобомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТ АГРО" (вул. Горького, 12, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 41477166) суму судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч) 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко