Ухвала суду № 126697886, 16.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви

16 квітня 2025 року м. Київ Справа № 320/4906/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши заяву Офісу Генерального прокурора про розгляд справи № 320/4906/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- визнати бездіяльність Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) протиправною щодо не включення до графіку проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора Лубенської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .

- зобов`язати Чотирнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) включити прокурора Лубенської місцевої прокуратури Радійчука Дениса Ігоровича до графіку проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності з визначенням дати, часу та місця проведення такої співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності з визначенням дати, часу та місця проведення такої співбесіди.

Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У строк встановлений судом відповідачем подано заяву, у якій він заперечує проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, та просить подальший розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування заявник зазначає, що оскільки позивач є прокурором, та оскаржує умови проходження публічної служби, то така справа не підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у силу ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зазначене клопотання суд дійшов наступних висновків.

Суд повторно зазначає, що за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження .

Дана справа в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України не належить до справ незначної складності.

Водночас, така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20).

Суд звертає увагу, що дана справа не належить до тієї категорії справ, які в розумінні п.п. 1 - 6 ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України, повинні бути розглянуті судом виключно за правилами загального позовного провадження.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім того, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду, в тому числі справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Покликання заявника на складність справи, обсяг і характер доказів, що підлягають дослідженння, внаслідок відсутності будь-якої конкретики, на увагу не заслуговують.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та вважає за можливе продовжити розгляд справи №320/4906/25 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Керуючись ст. ст. 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Офісу Генерального прокурора про розгляд справи № 320/4906/25 із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Сас Є.В.