Постанова № 12669659, 06.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-9759/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року. м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

судді Стефанов С.О., Танцюра К.О.,

за участю секретаря Міхно Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Науково-виробничої Фірми «Югтрансенерго»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №0003402301/0 від 13.04.2009 року про визначення НВФ ТОВ «Югтрансенерго»суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 633106,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку у розмірі 276139,00 гривень; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №0003412301/0 від 13.04.2009 року про визначення НВФ ТОВ «Югтрансенерго»податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 503554,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку у розмірі 251777,00 гривень; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №0003402301/1 від 26.06.2009 року про визначення НВФ ТОВ «Югтрансенерго»суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 633106,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку у розмірі 276139,00 гривень та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0003412301/1 від 26.06.2009 року, про визначення НВФ ТОВ «Югтрансенерго»податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 503554,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку у розмірі 251777,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на неправомірних висновках акту перевірки від 31.03.2009 року № 103/23-213/23991909, тому підлягають скасуванню. Так, під час проведення перевірки податковим органом не було встановлено факту реалізації товару нижче звичайної ціни, а продаж товару за ціною, нижчою за ціну придбання такого товару не є продажем товару за ціною нижчою за звичайну. Крім того, при перевірці валових витрат на придбання дизельної електростанції, яка не була поставлена за укладеним товариством договором з ПП «Нік-Маркет», податковим органом не враховані усі первинні бухгалтерські документи та не надано відповідного доказу внесення до ЄДР відомостей щодо припинення юридичної особи. Зокрема за договором № НМ/АЛ-0412 борг щодо поставки електростанції переведено на нового боржника ПП «Альянс-ЛВД»зі строком погашення до 31.12.2011 року. Також зважав, що витрати на інформаційно-посередницькі послуги по відчуженню/придбанню обєкту нерухомості (договір від 08.04.2008 року з ТОВ «Група компаній «Титул»); роботи по проектуванню, зборці, монтажу і пусконаладці автоматизації системи управління технологічним процесом сушки виробів в камерних печах цегельного цеха (договір генерального підряду ЮТЭ/ОЗ № 0013 з ТОВ «Орловський завод»); рекламні, інформаційні і маркетингові послуги (договір 06.01.2008 року з ТОВ «Інтер-Групп»); шеф-монтажні роботи по ІБП (договір від 11.03.2008 року № 0703/08-1 з ТОВ «Бест Пауер Україна») підтверджені первинними бухгалтерськими документами, повязані з господарською діяльністю підприємства, у звязку із чим підлягають віднесенню до валових витрат. Також, зважаючи на наявність податкових накладних, стверджує про неправомірність визначення податкового зобовязання з ПДВ по вищезазначених угодах, оскільки, на його думку, вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»товариством дотримані у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що факт продажу товару за ціною, меншою за ціну придбання такого товару, свідчить про навмисне заниження цін з метою мінімізації власного доходу, податку на прибуток та ПДВ, що узгоджується з приписами п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, витрати товариства за угодою з ПП «Нік-Марект»по придбанню дизельної електростанції не були використані в господарській діяльності позивача, так як ПП «Нік-Марект»зобовязання за договором виконані не були, а станом на 31.12.2008 року державна реєстрація зазначеного підприємства скасована. При цьому позивач не вчиняв дій, направлених на повернення заборгованості від боржника. Також під час перевірки не були надані докази отримання та використання у власній господарській діяльності послуг та робіт від ТОВ «Група компаній «Титул», ПП «Нік-Маркет», ТОВ «Інтер-Груп», ТОВ «Бест Пауер Україна»за укладеними з ними договорами, у звязку із чим витрати за цими угодами також були виключені з валових та визначені податкові зобовязання. Зважаючи на обґрунтованість висновків за актом перевірки та правомірність прийнятих на підставі цього ж акту податкових повідомлень-рішень, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури Малиновського району м. Одеси в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлення від 25.02.2009 року № 216, згідно з п.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю НВФ «Югтрансенерго» у вигляді ТОВ вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 31.03.2009 року № 106/23-213/23991909.

Перевіркою встановлено порушення п.п.1.32 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.12.1.1 п.12.1, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12, п.п.5.2.8 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 633106,00 гривень; п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.12.4 Наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної та прядку її заповнення»від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.05.1997 року за № 233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 503554,00 гривень; п.п.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягає у перерахуванні утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з порушенням термінів; п.30 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що полягає у здійсненні будівельної діяльності без ліцензії.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2009 року № 0003402301/0, яким підприємству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 633106,00 гривень та штрафні санкції в розмірі 276139,00 гривень, від 13.04.2009 року № 0003412301/0, яким підприємству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 503554,00 гривень та штрафні санкції в розмірі 251777,00 гривень, а всього 755331,00 гривень. Вказані рішення були оскаржені НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ в адміністративному порядку, за результатами якого скарга залишена без задоволення, а рішення без змін; ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2009 року № 0003402301/1, від 26.06.2009 року № 0003412301/1.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за операціями з продажу товару за ціною, нижчою за звичайні ціни - необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, співробітниками податкового органу встановлено заниження НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ валового доходу у сумі 111629,00 гривень, у тому числі в IV кварталі 2007 року 86621,00 гривень (листопад 2007 року 13553,00 гривень, грудень 2007 року 73068,00 гривень), IV кварталі 2008 року 25008,00 гривень (жовтень 2008 року 16143,00 гривень, листопад 2008 року 8865,00 гривень). Зазначений висновок ґрунтується на відомостях оборотно-сальдових відомостях по К-ту рах. 902 та Д-ту рах. 361, зокрема на різниці між собівартістю продукції та ціною реалізації товару позивачем у відповідних періодах. Крім того, перевіряючі дійшли висновку про порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податкові зобовязання на суму продажу товарів нижче ціни придбання і собівартості товарів всього на суму 22325,00 гривень.

Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з абз.1 п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Згідно з п.1.43 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Відповідно до п.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»об'єкт витрат це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно до п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Згідно з п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Згідно з п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом було помилково застосовано поняття «собівартість товарів»замість поняття «звичайна ціна», що не передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки для доказів обґрунтування «звичайної ціни»можуть використовуватися терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», визначення яких наведене в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що згідно приписів п.1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Також суд враховує, що податковий орган не скористався своїм правом, передбаченим п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надати запит платнику податку щодо обґрунтованості рівня договірних цін. При цьому при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у межах п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між неповязаними особами надбавок чи знижок до ціни. Податкова інспекція не проаналізувала та не надала оцінки наявності або відсутності обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну для контрагентів позивача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість визначення податкових зобовязань НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 27907,00 гривень та штрафних санкцій в розмірі 14243,00 гривень, рівно як і з податку на додану вартість в сумі 22325,00 гривень та штрафних санкцій в розмірі 11162,00 гривень, у звязку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що між НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ (Покупець) та ПП «Нік-Маркет»(Постачальник) укладено Договір від 10.02.2010 року № ЮТЄ/НМ-1249, предметом якого є зобовязання Постачальника поставити електротехнічне обладнання за типами, ціною та в кількості згідно з Додатками 1, 2 (специфікаціями), а Покупець прийняти та оплатити Обладнання відповідно до умов цього Договору.

На виконання вищезазначеної угоди в І кварталі 2008 року НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ перераховані на рахунок ПП «Нік-Маркет»кошти в розмірі 1198382,00 гривень (у т.ч. ПДВ в сумі 199731,00 гривень).

З акту перевірки вбачається, що на кінець періоду, що перевірявся (31.12.2008 року) між НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ та ПП «Нік-Маркет»рахувалась заборгованість, оскільки продавець не поставив дизельну електростанцію, кошти за яку були сплачені у повному обсязі позивачем. Дана обставина представником позивача не заперечується. Разом із цим, в акті перевірки зазначено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.12.2008 року скасовано державну реєстрацію ПП «Нік-Маркет». На підставі зазначеного співробітниками податкової інспекції зроблений висновок щодо порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема зазначений висновок зроблений з тих мотивів, що Продавцем не була передана Покупцю дизельна електростанція, у звязку із чим кошти в розмірі 998651,00 гривень (без ПДВ) не були використані в господарській діяльності НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ, яке при цьому не зверталось до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника ПП «Нік-Маркет»та не подало заяви до ліквідаційної комісії боржника з вимогою щодо стягнення боргу. У звязку із цим перевіряючими встановлено заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у І кварталі 2008 року на суму 249663,00 гривень та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому 2008 року на суму 199730,00 гривень.

Суд вважає такий висновок за актом перевірки обґрунтованим, а визначені на його підставі податкові зобовязання позивачу правомірними у звязку з наступним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Відповідно до п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, створених згідно з цією статтею.

З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги ті факти, що станом на 31.12.2008 року державну реєстрацію ПП «Нік-Маркет»скасовано, підприємство знято з податкового обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, а НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ не зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника ПП «Нік-Маркет»та не подавало заяви до ліквідаційної комісії боржника з вимогою щодо стягнення боргу, суд дійшов аналогічного за актом перевірки висновку про те, що сума валових витрат в розмірі 998651,00 гривень підлягає зменшенню. У звязку із цим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 249663,00 гривень та штрафних санкцій в розмірі 124832,00 гривень є обґрунтованими. Також, в силу п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірним є визначення по даній господарській операції податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 199730,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 99865,00 гривень.

Суд відхиляє посилання представника позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на договір про переведення боргу від 05.12.2008 року № НМ/АЛ-0412, що укладений між НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ, ПП «Нік-Маркет»та ПП «Альянс-ЛВД», оскільки даний договір співробітникам податкової інспекції під час проведення перевірки не надавався, що вбачається з пояснень представника відповідача та самого акту перевірки. Надана копія вказаного договору разом із позовною заявою оцінюється судом, з огляду на положення ст. 89 КАС України, як штучно створена підстава для задоволення позову з метою ухилення від відповідальності за встановлені порушення. При цьому суд враховує, що директор та головний бухгалтер НВФ «Югтрансенерго» у вигляді ТОВ своїми підписами на 4 аркуші Довідки про загальну інформацію щодо НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведення перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання за період, що перевіряється, відсутні. У подальшому означені підписи були закреслені посадовими особами підприємства та вчинений запис щодо непогодження з викладеними в акті висновками.

Судом встановлено, що на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ мало вплив здійснення операцій з придбання інформаційно-посередницьких послуг по відчуженню обєкту нерухомості (основні фонди) згідно договору від 25.04.2008 року з ТОВ «Група компаній «Титул»(Виконавець); проектних та монтажних робіт згідно договору підряду від 04.02.2008 року № ЮТЄ/НМ-1247 з ПП «Нік-Марект»; рекламних, інформаційних та маркетингових послуг згідно договору від 06.01.2008 року № 117 з ТОВ «Інтер-Груп»; шеф-монтажних робіт по ІБП згідно договору від 11.03.2008 року № 0703/08-1 з ТОВ «Бест Пауер Україна». Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку щодо завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними вище угодами, оскільки до перевірки не були надані докази придбання конкретних послуг та їх використання у господарській діяльності НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ.

Так, судом встановлено, що 08.04.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Група компаній «Титул»(Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-посередницьких послуг по відчуженню обєкту нерухомості № б/н, відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобовязання надати Замовнику інформаційно-посередницькі та консультативні послуги, що повязані з відчуженням/придбанням Замовником обєкту нерухомості, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Жукова, 27. На підтвердження виконання робіт за вказаним договором сторони склали акт виконаних робіт від 25.04.2008 року; оплата проведена у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 23.04.2008 року № 5905 на суму 4645,00 гривень, від 25.04.2008 року № 5906 на суму 10000,00 гривень, а всього 14645,00 гривень. Витрати в розмірі 14645,00 гривень позивачем віднесені до валових.

04.02.2008 року між позивачем (Замовник) та ПП «Нік-Маркет»(Виконавець) укладений договір підряду № ЮТЄ/НМ-1247, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобовязання здійснити розробку технічного завдання на проектування, проектні роботи та роботи зі зборки, монтажу та пусконаладці автоматизації системи управління технологічним процесом сушки виробів в камерних печах (сушилах) цегельного цеху ТОВ «Орловський завод»; закупівля матеріалів, що необхідні Виконавцю для виконання робіт здійснюється Замовником. На підтвердження фактичного надання робіт сторони за договором склали акт здачі-прийому виконаних робіт № 10 від 19.04.2008 року; ПА «Нік-Маркет»виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Витрати в розмірі 1304500,00 гривень позивачем віднесені до валових; до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суму в розмірі 260899,00 гривень.

06.01.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Інтер-Груп»(Виконавець) укладений договір про надання послуг № 117, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобовязання надати Замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги по стимулюванню збуту товарів Замовника. На підтвердження фактичного надання послуг сторони за договором склали акт прийому-здачі робіт від 30.12.2008 року № 114; ТОВ «Інтер-Груп»виписана податкова накладна від 30.12.2008 року. Витрати в розмірі 93000,00 гривень позивачем віднесені до валових; до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суму в розмірі 18600,00 гривень. При цьому, під час перевірки встановлено, що позивачем не сплачена вартість наданих згідно з актом прийому-здачі робіт послуг.

11.03.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Бест Пауер Україна»(Виконавець) укладений договір № 0703/08-1, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобовязання продати Замовнику роботу з шефмонтажу обладнання на підготовленому Замовником монтажному місці відповідно наданим Виконавцем технічним умовам, згідно з додатку № 1 до Договору. На підтвердження фактичного надання робіт сторонами за договором складений акт прийому-здачі робіт по обладнанню від 03.11.2008 року; ТОВ «Бест Пауер Україна»виписана податкова накладна від 03.11.2008 року № 0311-04; Оплата проведена у безготівковій формі згідно з платіжним дорученням від 06.11.2008 року № 6488 на суму 12000,00 гривень. Витрати в розмірі 10000,00 гривень позивачем віднесені до валових; до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суму в розмірі 2000,00 гривень.

Для правильного вирішення даного спору обовязковому зясуванню підлягають зміст вищевказаних послуг, їх обсяг, форми викладення, тобто ознаки, які б свідчили про їх реальний характер, а також зв'язок з господарською діяльністю позивача, оскільки саме реальність послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю є визначальними у вирішенні даного спору.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, вищезазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт та акти надання послуг не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх обєм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, яки брали участь у здійсненні господарських операцій.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Дана правова норма визначає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіряючі дійшли висновку, що надані під час перевірки первинні документи (акти здавання-прийняття виконаних робіт, акти надання послуг) не підтверджують зв'язок та використання в господарській діяльності НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ отриманих послуг від зазначених контрагентів у звязку із тим, що не дають можливості встановити ні факт придбання позивачем конкретних робіт, ні факт їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме роботи та послуги були надані, не доведено економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Доводи представника позивача про те, що надані контрагентом послуги безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд погоджується з висновками перевіряючих та доходить аналогічного висновку про те, що НВФ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат вартість інформаційно-посередницьких послуг по відчуженню обєкту нерухомості (основні фонди) згідно договору від 25.04.2008 року з ТОВ «Група компаній «Титул»(Виконавець); проектних та монтажних робіт згідно договору підряду від 04.02.2008 року № ЮТЄ/НМ-1247 з ПП «Нік-Марект»; рекламних, інформаційних та маркетингових послуг згідно договору від 06.01.2008 року № 117 з ТОВ «Інтер-Груп». У звязку із цим, в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2009 року № 0003402301/0, від 26.06.2009 року № 0003402301/1 в частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 605199,00 гривень та 261896,00 гривень штрафних санкцій слід відмовити.

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року ТОВ «Югелектротранс»у вигляді ТОВ задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 6803285,00 гривень. Відповідно до п.п. 3.2.2 акту перевірки перевіряючими встановлено його завищення всього у сумі 481229,00 гривень, у тому числі по періодах: лютий 2008 року в сумі 333063,00 гривень; квітень 2008 року 91509,00 гривень; травень 2008 року 36057,00 гривень; листопад 2008 року 2000,00 гривень; грудень 2008 року 18600,00 гривень.

Вищевказане відхилення виникло в результаті порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ТОВ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ включено до складку податкового кредиту суму податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями з контрагентами за відсутністю підтвердження подальшого звязку такого придбання із здійсненням власної господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «Югтрансенерго»у вигляді ТОВ не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що послуги придбані з наміром використання у власній господарській діяльності, а саме, що придбання послуг по відчуженню обєкту нерухомості (основні фонди) згідно договору від 25.04.2008 року з ТОВ «Група компаній «Титул»(Виконавець); проектних та монтажних робіт згідно договору підряду від 04.02.2008 року № ЮТЄ/НМ-1247 з ПП «Нік-Марект»; рекламних, інформаційних та маркетингових послуг згідно договору від 06.01.2008 року № 117 з ТОВ «Інтер-Груп»; шеф-монтажних робіт по ІБП згідно договору від 11.03.2008 року № 0703/08-1 з ТОВ «Бест Пауер Україна»використані в господарській діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов аналогічного за актом перевірки висновку щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в загальній сумі 481229,00 гривень, у звязку із чим в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2009 року № 0003412301/0, від 26.06.2009 року № 0003412301/1 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, з урахуванням встановленого судом неправомірного визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 22325,00 гривень та 11162,00 гривень штрафних санкцій, в сумі 721844,00 гривень - слід відмовити.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення від 13.04.2009 року № 0003402301/0, від 26.06.2009 року № 0003402301/1 підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобовязання в сумі 27907,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 14243,00 гривень, від 13.04.2009 року № 0003412301/0, від 26.06.2009 року № 0003412301/1 - в частині визначення податкового зобовязання в сумі 22325,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 11162,00 гривень. В іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Науково-виробничої Фірми «Югтрансенерго»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 13.04.2009 року № 0003402301/0, від 26.06.2009 року № 0003402301/1 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 27907,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 14243,00 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 13.04.2009 року № 0003412301/0, від 26.06.2009 року № 0003412301/1 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 22325,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 11162,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено «06»грудня 2010 року.

Головуючий суддя ___І.В. Завальнюк

Суддя ___С.О. Стефанов

Суддя ___К.О. Танцюра

Повний текст постанови складений 06 грудня 2010 року .

/