Постанова № 12669419, 14.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 р.                                                                                 № 2а-2843/10/1370

у складі головуючого - судді          Кузьмича С.М.

при секретарі          Куксі В.А.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фідекс" до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними податкового повідомлення рішення та першої податкової вимоги,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними податкового повідомлення рішення та першої податкової вимоги,

В обґрунтування позову покликається на те, що 31.08.2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ Фірма «Фідекс»за червень 2009 року. За результатами якої складено Акт від 31.08.2009 року № 1639/286/15-2/20771389 та направлено податкове повідомлення-рішення № 0020661630/0/20702 від 09.09.2009 року яки позивачу додатково визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 220,00 грн., в тому числі 19257 грн - основний платіж, 963 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Вважають вказане податкове повідомлення-рішення незаконним і таким, що підлягає визнанню нечинним, оскільки в Акті перевірки, податковим ревізором-інспектором робиться необгрунтований висновок про те, що порзивачТзОВ Фірмою «Фідекс»в порушення вимог пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.5.1 п.7.5 , статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 19 257,00 грн. у зв'язку з чим занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету за результатами червня 2009 року на 19257,00 грн. Такий висновок податкового ревізора-інспектора випливає з того, що ТзОВ Фірма «Фідекс»не мало права нараховувати податковий кредит у червні 2009 року за податковими накладними виписаними постачальниками Позивача у березні, квітні та травні 2009 року, оскільки право на податковий кредит у ТзОВ Фірма «Фідекс»виникло у тих податкових періодах, у яких виникли податкові зобов'язання у його постачальників. Однак сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або Бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкової! періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункт| така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом відповідного податкового періоду.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартістьдатою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товар| (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач відповідності до положень пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язані платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було включено декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року витрати по сплаті подати згідно податкових накладних березня, квітня та травня 2009 року однак, фактично отриманні Позивачем від своїх постачальників у червні 2009 року. Тому право на податковий кредит виникло в момент отримання податкових накладних від постачальників, тобто в червні 2009 року, через що ТзОВ Фірмі «Фідекс»включило у червні 2009 року до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка була сплачена постачальникам в ціні товару в попередніх періодах. Крім цього, у зв'язку з відмовою позивача в добровільному порядку оплатити суму податкового зобов'язання визначену за вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, 18 листопада 2009 року ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова надіслано першу податкову вимогу № 1/970 від 16.11.2009 року про сплату податкового боргу та штрафних санкцій на загальну суму 20214 грн. Оскільки така податкова вимога була направлена Позивачу за результатами винесення незаконного повідомлення-рішення, вважають, що така податкова вимога також підлягає визнанню нечинною. Просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0020661630/0/20702 від 09.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 220,00 грн. та визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 1/970 від 16.11.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та дав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. В ході розгляду справи представник позивача додатково зазначив що в вимозі про визнання нечинною першої податкової вимоги № 1/970 від 16.11.2009 року» просить суд відмовити, а щодо вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення рішення просить суд таку задоволити. Окрім того пояснив, що позивач в праві був вибирати між двома із подій на свій розсуд , оскільки датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товар| (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому зазначає, що фактично першою подією було списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товар, однак накладні отримано пізніше.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Згідно із даними, зазначеними у додатку 5 до податкової декларації податкові зобов'язання у постачальників товарів виникли у відповідних періодах, якими датовані податкові накладні. Відповідно із вищезазначеними пунктами Закону №168 один примірник податкової накладної мав бути наданий покупцю (ТзОВ фірма „Фідекс") у дату виникнення податкових зобов'язань у постачальників товарів (робіт, послуг). Тому у позивача право на податковий кредит отримано у тих податкових періодах, у яких виникли податкові зобов'язання у його постачальників, та не мало права нараховувати податковий кредит за вищевказаними податковими накладними у червні 2009 року. Таким чином, в порушення п.п.7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168 ТзОВ фірма „Фідекс" безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2009 року суму ПДВ 19257 грн. Податковий кредит за червень 2009 року, визначений перевіркою, становить 40455 грн. Сума, що підлягає сплаті до бюджету, визначена відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, за результатами перевірки, становить 19932 грн. ТзОВ фірма «Фідекс»занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету за результатами червня 2009 року на 19257 грн. (19932-675=19257 грн.) На підставі на веденого просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З акту про результати перевірки від 31.08.2009 року № 1639/286/15-2/20771389 встановлено порушення порушення вимог пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.5.1 п.7.5 , ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 19 257,00 грн. у зв'язку з чим занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету за результатами червня 2009 року на 19257,00 грн. На підставі цього акту було видане податкове повідомлення-рішення № 0020661630/0/20702 від 09.09.2009 року котрим позивачу додатково визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 220,00 грн., в тому числі 19257 грн - основний платіж, 963 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова винесено першу податкову вимогу № 1/970 від 16.11.2009 року щодо позивача, у зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання визначеної за вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, про сплату податкового боргу та штрафних санкцій на загальну суму 20214 грн.

Як вбачається з реєстру отриманих накладних з 01.06.2009. по 30.06.2009р. податкові накладні від контрагентів позивача, розрахунки по яких проведені в період з березня по 31. травня 2009року, поступили на підприємство в червні 2009року. Проведення розрахунків у вищевказані періоди стверджується поданими представником позивача виписками з рахунку ТзОВ фірма «Фідекс»за період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р.

Із копії податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009р. та додатку №5 вбачається, що позивач включив в податковий кредит податкові накладні виписані з березня 2009року.

З долучених податкових накладних за період з березня по липень 2009року не вбачається дати отримання їх позивачем, одночасно з них вбачається, що вони відповідають даним відображеним у вищевказаній податковій декларації.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платникоі податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем у ціні товару (послуг) податку на додану вартість, у зазначених сумах, однак судом, з пояснень представників сторін та наявних матеріалів справи, не встановлено коли податкові накладні були видані позивачу. Натомість в матеріалах справи є виписки з рахунку ТзОВ фірма «Фідекс»за період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р., якими підтверджено першу подію – списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене суд прийшов до переконання, що відповідач діяв в межах чинного законодавства, а заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та спростовуються дослідженими доказами, при цьому суд враховує позицію представника позивача, котрий в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в частині визнання нечинною першу податкову вимогу. Одночасно суд вважає що в силу ст.94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору стягненню в корить позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

постановив :

в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний термін з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження, в разі складання постанови у повному обсязі, з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текс постанови виготовлений 16.07.2010р.

Головуючий C.М.Кузьмич