Рішення № 12669404, 17.11.2010, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3064/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 р.

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді – Кузьміної О.М.

При секретареві – Тищенко Н.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_1 до Риболовецького колгоспу „Жемчужна моря”, третя особа голова правління Риболовецького колгоспу „Жемчужна моря” ОСОБА_2, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 13 квітня 2009 р. він був прийнятий до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” матросом, 14 липня 2010 р. звільнився за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, оскільки йому не виплачувалася заробітна плата. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі складала 9208,44 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з урахуванням перерахунку за час вимушеного прогулу та індексації за період з листопада 2009 року по день звільнення 14 липня 2010 року у розмірі 12168 грн. 42 коп. Крім того, оскільки при звільненні з підприємства остаточній розрахунок з ним не був здійснений, він просить стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 929 грн. 19 коп. за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також моральну шкоду в сумі 5000 грн, оскільки на його утриманні перебувають дві малолітні дочки, і невиплата заробітної плати призвела до необхідності обмежити дітей у придбанні всього необхідного для їхнього нормального розвідку, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До початку розгляду справи по суті позивачем у судовому засіданні були уточнені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 9208 грн. 44 коп., середній заробіток за весь за затримки розрахунку при звільненні з 14 липня 2010 року по день розгляду справи в суді, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача та третя особа по справі у судове засідання не з’явились, раніше до суду надійшло заперечення відповідача з позову, згідно якому просить розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи, позовні вимоги визнає частково, лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 9028,44 грн., просить в позові про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити з тих підстав, що немає вини підприємства в тому, що позивачу своєчасно не виплачувалася заробітна плата.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заявлені вимоги підлягаючими задоволенню частково.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2009 р. позивач був прийнятий на роботу до Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на посаду матроса СЧС „Ельтиген”. 14 липня 2010 року позивач був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, про що відповідачем зроблені відповідні записи в трудовій книжці позивача (а.с.5). Розмір нарахованої, але невиплаченої позивачу заробітної плати на момент звільнення складає 9208,44 грн, що підтверджується довідкою № 213 від 27.07.2010 р. і яку позивач просить стягнути з відповідача. Оскільки відповідач не виплатив позивачу належні йому при звільнені суми, тим самим порушив його права, передбачені ст.116 КЗпП України, сума заборгованості по заробітної платі у розмірі 9208,44 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З позовом про стягнення неотриманої заробітної плати позивач звернувся в серпні 2010 року, раніше вказаний спор не був предметом судового розгляду.

Як встановлено судом, виплата всіх належних позивачу від роботодавця сум не проведена з часу звільнення до часу розгляду справи в суді. Відповідно до ч.5 п.25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначеннях виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Таким чином позивачем додержаний строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України.

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти – порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства, тощо.

Вину власника виключає лише явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов’язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього. Проте відповідачем таких обставин суду не доведено.

На думку суду вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими. Виходячи з представленої позивачем довідки №536, виданої йому відповідачем 16.11.2010 р., середньомісячна заробітна плата позивача складає 2568,75 грн, обчислюється із розрахунку заробітної плати за останні 12 місяців. Суд вважає цей розрахунок відповідним діючому законодавству, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 р. №100, працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахування значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати, вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців. Зважаючи на те, що позивач протягом його роботи у відповідача займав посаду, яка відноситься до вказаної категорії працівників, розрахунок його середньої заробітної плати необхідно обчисляти виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 9408 грн. 19 коп. (середньоденний заробіток – 105,71 грн, помножений на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, а саме з 15 липня 2010 р. – наступний день після звільнення по день розгляду справи судом 17 листопада 2010 р.)

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню в сумі 9408 грн. 19 коп. шляхом стягнення з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на користь позивача.

Також судом встановлено, що за період роботи позивача відповідач систематично порушував строки виплати заробітної плати. Таке порушення трудових прав позивача, як невиплата заробітної плати та не проведення остаточного розрахунку при звільненні безумовно призвели до моральних страждань ОСОБА_1, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Неможливість розпоряджатися своїм заробітком, забезпечити себе і членів його родини, в тому числі двох малолітніх дітей, всім необхідним для життя, та пов’язані з цім обмеження в побуті, призвели до порушення нормальних життєвих умов, вказані обставини свідчать про наявність моральних страждань позивача.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику згідно ст.237-1 КЗпП України провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, дані у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що 1000 грн. є достатньою грошовою компенсацією для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 порушенням його трудових прав.

Згідно ст.ст.81, 88 ЦПК України, Декрету КМУ “Про держмито” витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи та сума судового збору по даній категорії справ покладаються на відповідача, тому з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” повинні бути стягнути на користь держави 197,17 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218, п.2 ст.367 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗзП України, ст.15 Закону України „Про оплату праці”, Декретом КМУ “Про держмито”, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” (інд.98324 м. Керч, вул. Зябрєва 3, р/р № 260060100139 в КФ ВАТ Банк „Морський” м. Керчі МФО 384414 ОКПО 03889089) на користь ОСОБА_1 без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів заборгованість по заробітної платі у розмірі 9208 грн. 44 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9408 грн. 19 коп., а всього стягнути - 18616 (вісімнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 63 коп.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” у дохід держави судовий збір у розмірі 196 (сто дев’яносто шість) грн. 17 коп.

Стягнути з Риболовецького колгоспу „Жемчужина моря” на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) Кузьміна О.М.

З оригіналом згідно:

Суддя -