Постанова № 12669300, 12.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2010 р. справа № 2а-9824/10/1370

16 год. 24 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача: Тенети Н.Р.;

представника відповідача: Цюх І.Т.;

представника відповідача: Босака О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку, -

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»(далі ВАТ «Дрогобицький долотний завод»), в якому просить суд застосувати строком на 1095 днів арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках ВАТ «Дрогобицький долотний завод».

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача допустити працівників ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області до проведення перевірки ВАТ «Дрогобицький долотний завод», про що складено акт відмови та недопуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у запереченні від 12.11.2010 року. Просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову, обґрунтовуючи це відсутністю підстав для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

ВАТ «Дрогобицький долотний завод»зареєстроване виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області як юридична особа, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, буд. 20, ідентифікаційний номер 00217596 та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області за № 11, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.08.2008 року № 1448.

З позовної заяви вбачається, що ВАТ «Дрогобицький долотний завод», своїми діями, які, на думку позивача, виявились у недопущенні працівників державної податкової служби до проведення перевірки, відмовляється від проведення позапланової документальної перевірки, що є підставою для вжиття заходів, встановлених п. «г»п.п. 9.1.2. п. 9.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - застосування до відповідача адміністративного арешту активів.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), передбачений ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно із ч. 6 цієї статті, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позапланова виїзна перевірка може здійснюватися на підставі рішення суду та, за наявності обставин, передбачених цією статтею, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, обставини для проведення позапланової перевірки, визначені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, повинні встановлюватись на момент прийняття керівником податкового органу рішення, що оформляється відповідним наказом, в якому повинні бути перелічені законні обставини, що зумовлюють проведення такої перевірки.

Як передбачено ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що в наказі від 22.10.2010 року № 695 «Про проведення позапланової виїзної перевірки субєкта господарської діяльності»не зазначено наявності підстав для проведення такої перевірки, натомість міститься тільки посилання на норму п.п. 6 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, службову записку ВПМ ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 21.10.2010 року № 3108/26-9 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.10.2010 року у справі № 21/92 (10) про порушення провадження у справі про банкрутство. Крім того, вказаний вище наказ про проведення перевірки не скріплений печаткою органу державної податкової служби.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача не вбачається, які обставини визначені ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, слугували підставами для призначення позапланової перевірки відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно не допущено посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ «Дрогобицький долотний завод».

В матеріалах справи наявне рішення від 26.10.2010 року про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку. З приводу цього, суд звертає увагу на те, що адміністративний арешт активів може бути застосовано за наявності обставин визначених підпунктом 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, за обставин, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно з п.п. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 згаданого Закону, арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд (арбітражний суд) повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 вказаного вище Закону, адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

А відтак, у відповідності до вимог згаданої норми, суд повинен встановити наявність податкового боргу у відповідача, який підлягає забезпеченню шляхом застосування адміністративного арешту.

Згідно з п.п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків за обставинами, визначеними в розділі 5 Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків, застосовується на підставі відповідного рішення суду.

У додатку 5 до Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків наведено обовязкову форму рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, метою якого є забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків. Така мета відповідає суті адміністративного арешту активі платника податків, яка визначена п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка визначає адміністративний арешт як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку повинні прийматися з метою забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, проте, з матеріалів справи не вбачається наявність у ВАТ «Дрогобицький долотний завод»податкового боргу на момент винесення органом державної податкової служби вказаного вище рішення, що підтверджено сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. «в»п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт активів може бути застосовано, якщо зясовується, зокрема, що платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобовязаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у звязку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.10.2010 року № 21/92 (10) порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дрогобицький долотний завод». Вказаною вище ухвалою, на підставі ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме: зупинено виконання боржником грошових зобовязань щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство. Протягом дії мораторію заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Також, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладання угод про зазначене з іншими субєктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2010 року у справі № 21/92 (10), зобовязано ВАТ «Дрогобицький долотний завод»у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів (газети «Голос України»або «Урядовий курєр») за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Дрогобицький долотний завод». 27.10.2010 року в газеті «Урядовий курєр»опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 21/92 (10) про банкрутство ВАТ «Дрогобицький долотний завод».

Враховуючи те, що позивачем не було дотримано порядку проведення позапланової перевірки, а саме: не дотримано форми наказу керівника податкового органу; відсутність законних підстав для проведення позапланової перевірки; відсутність у відповідача податкового боргу на момент винесення позивачем відповідного рішення, а також порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, суд вважає, що підстави для застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках ВАТ «Дрогобицький долотний завод»відсутні.

Щодо способу захисту порушених, на думку позивача, прав, суд зазначає, що орган державної податкової служби вправі вступити у справу про банкрутство ВАТ «Дрогобицький долотний завод»як кредитор в порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийнятті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 листопада 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.