Постанова № 12668746, 23.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 р. № 2а-7216/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.

та представників позивача Рибчинської В.В., Мицик М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Марком-Захід"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: 06.08.2010 року ТзОВ «Марком-Захід» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0020701630/0/20832 від 11.09.2009 р., № 00207011630/1/4188 від 22.02.2010 р., № 002070163/4/4914 від 03.03.2010 р., № 0020701630/2/11844 від 20.05.2010 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновок ДПІ про неправильне формування податкового кредиту, а саме завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 97350 грн. та відповідно заниження податкового зобовязання на цю ж суму, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дозволяє платнику включати до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними за будь-який період у межах строку позовної давності, тобто 1095 днів. Також вважає, що при проведенні камеральної перевірки відповідачем було допущено ряд порушень, не дотримано термінів проведення перевірки, не дотримано встановленого порядку оформлення актів перевірки. Таким чином, прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просять його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що при проведенні перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6, 7.5.1, 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 року податкові накладні минулих періодів. Вважає, що позивачу правомірно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Марком-Захід», про що складено акт № 1638/287/15-2/30337302 від 31.08.2009 р. (а.с. 15).

Встановлено, що ТзОВ «Марком-Захід»включило до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкові накладні минулих періодів, а саме податкові накладні за 2008 р. та квітень-травень 2009 р., всього на суму 486747,65 грн., в т.ч. ПДВ - 97349,53 грн.

При поданні декларації з ПДВ за відповідні попередні періоди, в яких відбулась поставка товарів, до органів державної податкової служби ТзОВ «Марком-Захід»не подавало заяву зі скаргою про неотримання від постачальників податкових накладних.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0020701630/0/20832 від 11.09.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 102218 грн. грн. (в т.ч. 97 350 грн. - основний платіж, 4 868грн. штрафна санкція) (а.с. 18).

ТзОВ «Марком-Захід» не погодилось з висновками, наведеними в акті перевірки та самим порядком проведення перевірки, оскільки платник податків не був запрошений для його складання (а.с. 16).

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова розглянула заперечення та надала відповідь про те, що перевірка проведена у відповідності до вимог законодавства.

ТзОВ «Марком-Захід»не погодилось з висновками податкової інспекції та винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржило його в адміністративному порядку до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, а згодом до ДПІ у м. Львові, ДПІ у Львівській області та ДПА України. За результатами розгляду скарг платника, остання залишена без змін та винесено податкові повідомлення-рішення № 0020701630/1/4188 від 22.02.2010 р., № 0020701630/4/4914 від 03.03.2010 р., № 0020701630/2/11844 від 20.05.2010 р.

ТзОВ «Марком-Захід»вважає винесені податкові повідомлення-рішення такими, що порушують його права як платника податків, а тому оскаржило їх в судовому порядку.

Фактичні обставини справи сторони визнають. Спір виник щодо правомірності віднесення платником податків до складу податкового кредиту звітного періоду податкових накладних минулих періодів.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова вважає, що до податкового кредиту червня 2009 р. підприємство віднесло витрати по сплаті податку згідно з податковими накладними, що понесені у попередніх податкових періодах. Відповідач вважає, що відповідно до п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). З цих підстав відповідач вважає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань встановлена п.7.3 ст.3 цього ж Закону. Також зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону).

Відповідач зазначає, що Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Позивач зазначає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту в червні 2009 р. податкові накладні за минулий період лютий - травень 2008 р., квітень-травень 2009 р. на суму ПДВ 97349,530 грн., оскільки ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дозволяє включати до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період в межах строку позовної давності, тобто 1095 днів.

Крім того, позивач зазначає, що ні Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ні Законом України «Про податок на додану вартість»не встановлено обмеження щодо строку отримання податкової накладної та відповідно відображення на підставі неї суми податкового кредиту. Також Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено право, а не обовязок подавати скаргу до ДПІ в разі неотримання покупцем податкової накладної.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України № 2181 від 20.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181). Законом України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином наведена норма передбачає, що платник не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ раніше моменту вказаного у відповідному пункті 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нараховано податковий кредит з ПДВ в червні 2009 р., складені контрагентами-постачальниками позивача в лютому - травні 2008 р., квітні-травні 2009 р., а саме податкові накладні: № 366 від 05.05.2008 р., № 522 від 20.06.2008 р., № 117 від 23.04.2008 р., № 160 від 30.04.2008 р., № 21970403 від 31.05.2009 р., № 28 від 07.04.2009 р., № 1164 від 20.03.2008 р., № 1698 від 24.10.2008 р., № 29675/214000 від 31.10.2008 р., № 2005-01 від 20.05.2009 р., № 34 від 30.04.2009 р., № 00004 від 27.08.2008 р., № 00002 від 15.05.2008 р., № 00001 від 03.04.2008 р., № ПНО-000593 від 26.05.2009 р., № ПНО-000592 від 26.05.2009 р., № 161 від 28.05.2009 р., № МГ0000754 від 27.04.2009 р., № МГ 00000729 від 24.04.2009 р., № МГ 00000708 від 23.04.2009 р., № МГ 00000707 від 22.04.2009 р., № МГ00000760 від 22.04.2009р., 3 № МГ00000706 від 22.04.2009 р., № МГ00000705 від 22.04.2009 р., № МГ0000073 від 17.04.2009р., № МГ 00000704 від 16.04.2009 р., № МГ00000679 від 15.04.2009 р., № МГ 0000024 від 14.04.2009 р., № МГ 00000682 від 13.04.2009 р., № МГ0000061 від 10.04.2009 р., № МГ00000678 від 10.04.2009 р., № МГ0000070 від 02.04.2009 р., № МГ00000071 від 02.04.2009 р.,№ 108 від 29.05.2009 р., № 95 від 05.05.2009 р., № 540 від 21.02.2008 р., № 536 від 21. 02.2008 р., № 537 від 21.02.2008 р.,№ 528 від 20.02.2008 р., № 525 від 20.02.2008 р., № 523 від 19.02.2008 р., № 513 від 15.02.2008 р., від 461 від 04.02.2008 р., № 547 від 21.02.2008 р., № 552 від 22.02.2008 р., № 562 від 26.02.2008 р., № 565 від 27.02.2008 р., № 336 від 28.02.2008 р., № 1297 від 22.04.2008 р., № 1281 від 17.04.2008 р., № 1279 від 17.04.2008 р., № 1269 від 16.04.2008 р., № 12 68 від 16.04.2008 р., № 1267 від 15.04.2008 р., № 1266 від 15.04.2008 р., № 1265 від 15.04.2008 р., 3 1253 від 12.04.2008 р., № 1241 від 10.04.2008 р., № 1240 від 10.04.2008 р., № 1237 від 10.04.2008 р., № 1234 від 09.04.2008 р., № 1219 від 07.04.2008 р., № 1206 від 03.04.2008 р., № 1204 від 03.04.2008 р., № 1195 від 02.04.2008 р.,№ 1194 від 02.04.2008 р., № 1631 від 07.05.2008 р., № 1629 від 06.05.2008 р., № 1627 від 06.05.2008 р., № 1626 від 05.05.2008 р., № 1625 від 05.05.2008 р., № 1624 від 05.05.2008 р., № 1623 від 05.05.2008 р., № 1620 від 05.05.2008 р., № 1619 від 01.05.2008 р., № 1618 від 01.05.2008 р., № 8969 від 28.04.2009 р., № 3601 від 05.05.2009 р., № МО00000837 від 29.05.2009 р., №МО00000843 від 29.05.2009 р., №МО0000024 від 14.05.2009 р., № 492 від 11.02.2008 р., № 484 від 08.02.2008 р.

Фактично вказані податкові накладні були отримані позивачем в червні 2009 р., що підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних позивача, де в графі 2 розділу І вказується дата отримання накладної (типовий Реєстр отриманих та виданих податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.06.2004 р. № 244, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за № 770/1105) та витягами із записів у книзі реєстрації вхідної бухгалтерської документації. За наведених обставин, датою виникнення у позивача - ТзОВ «Марком-Захід» права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем включена до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 97350 грн. у тому звітному періоді, в якому й були отримані податкові накладні виписані в лютому - травні 2008 р., квітні-травні 2009 р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, Суд вважає що позивачем дотримано вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо періоду формування податкового кредиту, що свідчить про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Щодо тверджень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про порушення платником податків п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якого податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), то Суд вважає такі необґрунтованими.

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В Акті перевірки від 21.08.2009 р. відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило. Позивач цієї обставини не заперечує.

Як вбачається з пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право особи на подання такої заяви (скарги) повязано із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, щодо яких у нього відсутня податкова накладна. Проте, позивач не включав суму, не підтверджену податковою накладною, до складу податкового кредиту, а тому і не повинен був подавати заяву (скаргу), як це передбачено у пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Вищезазначені норми Закону № 168/97-ВР свідчать про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, тобто ненадання податкової накладної.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з твердженням позивача, що в даному випадку подання заяви зі скаргою до податкової декларації за звітний податковий період не є необхідним, а позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкові накладні минулих періодів, а відтак, висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про заниження податкового зобовязання з ПДВ в сумі 97350 грн. є безпідставним та необґрунтованим. За таких обставин, податкові повідомлення-рішення, що винесені відповідачем за результатами перевірки цих правовідносин, є протиправними і підлягає скасуванню.

Щодо тверджень позивача про те, що при проведенні камеральної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не дотримано терміну її проведення, порядок оформлення результатів (акту) перевірки, чим порушено п.п.7.7.5 п.7.7.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів», наказ ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., наказ ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», то Суд погоджується, що такі порушення з боку відповідача мали місце.

Відповідно до п.п. 7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Аналогічну за змістом норму містить наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів»та наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів», наказ № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання».

Судом встановлено, що податкову декларацію за червень 2009 р. було подано платником у терміни, передбачені законодавством, а саме 16.07.2009 р. Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, камеральна перевірки повинна була проводитись ДПІ до 20 серпня 2009 р. Однак така проведена лише 31 серпня 2009 року, що є порушенням вимог законодавства щодо термінів її проведення.

Наказом ДПА України № 266 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податковій звітності з ПДВ за відсутності операцій другої категорії за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інспектором запрошується платник для складання Акта за формою, встановленого Наказом № 166. Проте, як пояснив позивач, запрошення від ДПІ він не отримував. Відповідач вказану обставину не заперечив.

Оцінюючи відповідність акту перевірки від 31.08.2009 р. вимогам Порядку № 327, Суд виходив з того, що відповідно до п. 1.8 титульний аркуш акта невиїзної документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. Всупереч встановленим вимогам акт від 31.08.2009 р. складений на звичайному бланку ДПІ.

Оцінюючи наведені положення та обставини справи в сукупності, Суд дійшов до висновку, що формальні порушення самі по собі не призвели до порушення прав позивача, який є платником податків, та не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення податкового органу, визнаного судом протиправним.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, Суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально доведено сплату позивачем судового збору в сумі 13,60 грн., який слід стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0020701630/0/20832 від 11 вересня 2009 року, 0020701630/1/4188 від 22 лютого 2010 року, № 0020701630/4/4914 від 03 березня 2010 року, № 0020701630/2/11844 від 20 травня 2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Марком-Захід» судовий збір у розмірі 13 (тринадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2010 року.

Суддя Кравчук В.М.