Постанова № 12668740, 22.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2010 р. № 2а-2914/10/1370

о 12 год., 30 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Екоенергія»,

представник Козленко С.А. (довіреність від 20.05.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, представник не з'явився

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Екоенегія»»звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000612321/0 від 23.03.2010 року з підстав, що сума вказана в податковому повідомленні рішенні № 0000612321/0 від 23.03.2010 року визначена (вирахувана) шляхом віднімання від загальної суми заниження податку на прибуток (по всіх епізодах) суми завищення податкового зобовязання. В даному випадку відсутня можливість визначення правомірності складення згаданого рішення щодо частини, адже у випадку встановлення незаконності донарахованого податкового зобовязання в частині це зумовлює проведення додаткового перерахунку який неможливий та неправомірний (без додаткової перевірки) в межах судового розгляду.

Позивач вказує про неправомірність проведеного нарахування податку на прибуток в звязку із неправомірним (на думку податкового органу) віднесенням до складу валових витрат сум орендних платежів, що призвело до заниження податку на прибуток на 205741,00 грн.

27.07.2007 року між Позивачем та ТОВ «Бельведер Леополіс»укладено договір оренди (надалі Договір), відповідно до якого ТОВ «Бельведер Леополіс» передавало ТОВ «Компанія «Екоенергія»в оренду машини та обладнання, що є власністю орендодавця і які знаходяться в приміщеннях, описаних у параграфі 1 пунктів 1 та 2 договору суборенди (додаток № 1 до Договору) від 01.08.2007 року (п. 1.1).

Відповідно до п. 2 параграфу І Договору, вартість зданих в оренду машин та обладнання становить 1003200 польських злотих (в тому числі ПДВ). Видача орендованого майна наступає на підставі акту прийому-передачі.

31.08.2007 року між сторонами вказаного договору підписано акт прийому-передачі майна, згідно якого ТОВ «Бельведер Леополіс»передано у фактичне користування ТОВ «Компанія «Екоенергія»майно.

Пунктом 14 параграфу І Договору, сторони домовились що ТОВ «Компанія «Екоенергія»по закінченню Договору та відмови від майна, що є його предметом, матиме право (а не обов`язок) викупу орендованого майна.

Таким чином, вищевказаний договір, на думку позивача, є договором оренди в якому зазначено право ТОВ «Компанія «Екоенергія»придбати за плату майно в майбутньому.

В той же час договір від 01.08.2007 року не має форми фінансового лізингу, оскільки не являє собою форму довгострокового кредитування купівлі товару.

Крім цього, позивач вказує що, ТОВ «Бельведер Леополіс»направлено позивачу повідомлення № 15 від 15.03.2010 року, про розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 27.07.2007 року з 15.03.2010 року, посилаючись на несплату позивачем орендної плати за жовтень-грудень 2009 року та січень лютий 2010 року, п. 12 параграфу І Договору, сторонами передбачено можливість одностороннього розірвання Договору у випадку запізнення орендаря зі сплатою орендної плати, що перевищує строк платежу на 30 днів, письмово повідомивши про свій намір орендаря за 7 днів.

13.04.2010 року орендоване майно було демонтовано ТОВ «Бельведер Леополіс»та передано в користування іншій юридичній особі, що є ще одним підтвердженням того що майно було у користуванні Позивача саме за договором оренди.

Вказане на думку позивача спростовує порушення зазначене в акті перевірки, п.п. 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: «не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону», оскільки позивачем не придбано жодного майна (основного фонду) а лише укладено договір оренди та сплачувалися орендні платежі за майно, яке згодом повернуто орендодавцеві.

Вказане на думку позивача також спростовує порушення зазначене в акті перевірки п.п. 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті, оскільки суми орендної плати правомірно віднесено до складу валових витрат.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з врахуванням поданих уточнень позовних вимог.

Позиція відповідача викладена в у висновках до акту перевірки згідно яких перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини:

12.03.2010 року відповідачем складено акт № 1038/23-2/35227784 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2007 року по 30.09.2009 року.

Проведеною перевіркою, крім іншого, встановлено:

- п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Компанія Екоенергія»занижено скоригований валовий дохід в сумі 343597,00грн до бази оподаткування не включено поворотну фінансову допомогу сума заниженого податку на прибуток становить 85899,00грн..

- п.4.1 ст.4. п.п.11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «Компанія Екоенергія»у третьому кварталі 2008 року занижено скориговані валові доходи в сумі 50401,00грн. до складу скоригованого валового доходу не включено суму авансових платежів, сума заниженого податку на прибуток становить 12600,00 грн.

-п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у четвертому кварталі 2007 року на суму 2466,00 грн., у четвертому кварталі 2008 року на 5449,00 грн. занижено скоригований валовий дохід в сумі 7915,00 грн. не враховано при визначенні приросту-убутку залишок матеріальних цінностей в повному . сума заниженого податку на прибуток становить 1978,00 грн.

-п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5., п.п. 7.9.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5. п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.07.2000 року за

№ 181. ТзОВ «Компанія Екоенергія»завищено валові витрати в сумі 822963,00 грн., у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум орендних платежів сума заниженого податку на прибуток становить 205741,00 грн.

- п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Компанія Екоенергія»у другому кварталі 2009 завищено валові витрати в сумі 3000,00грн. в зв'язку з віднесенням до складу валових вартості консультацій по веденню бухгалтерського обліку, сума заниженого податку на прибуток становить 750,00 грн.

-порядку складання декларації про прибуток підприємств затвердженого наказом ДПА від 13.10.200 року №530 при складанні декларації за 2008 рік у рядок 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1- 04.12»не включено витрати у четвертому кварталі 2008 року в сумі 391028,00 грн., сума завищеного податку на прибуток становить 97757,00 грн.

- п.п. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено суму амортизаційних відрахувань в розмірі 702902,00 грн., яка повинна знайти своє відображення у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань», сума завищеного податку на прибуток становить 175725,00грн.

23.03.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000612321/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 50229,00 грн. (у тому числі 33486,00 основного платежу та 16743,00 штрафних (фінансових) санкцій).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим же Законом.

Згідно п. 1.11. цього ж Закону, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати напридбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього ж Закону.

Згідно п. 5.9. ст. 5 цього ж Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.п. 7.9.6. п. 7.9. ст. 7 цього ж Закону, оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Згідно п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 цього ж Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 цього ж Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд враховує пояснення представника позивача щодо укладення між позивачем та ТОВ «Бельведер Леополіс»договору оренди, оскільки майно, що є власністю орендодавця за умовами договору передавалось позивачу в оренду та в подальшому договір оренди розірвано без набуття позивачем орендованого майна, що спростовує порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо не включаються до складу валових витрат витрати на придбання (орендованого майна) та включення до складу валових витрат сум орендної плати.

Суд не враховує пояснення представника відповідача про те, що по суті позивачу правильно визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 50229,00 грн. (у тому числі 33486,00 основного платежу та 16743,00 штрафних (фінансових) санкцій), оскільки, як пояснив представник відповідача, згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ряду вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У позивача встановлено завищення та заниження податкових зобовязань, деякі порушення зазначені в акті перевірки не включені в розрахунок спірного податкового повідомлення - рішення, яке розраховано шляхом різниці між завищенням і заниженням позивачем податкового зобовязання. Ідентифікувати розраховану відповідачем суму основного зобовязання та суму штрафних (фінансових) санкцій щодо спірного податкового-повідомлення рішення не є можливим через вказану невідповідність висновків перевіряючих прийнятому рішенню.

Крім цього, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Суд не може собою підміняти податковий орган і надавати оцінку значення вищевказаних невідповідностей на результат прийняття податкового повідомлення - рішення, яке приймається керівником відповідача. Суд не повноважений давати оцінку впливу вказаних невідповідностей, оскільки такими повноваженнями наділений лише керівник відповідача, суд вправі надати оцінку оскаржуваному податковому повідомленню в межах предмету позову по даній справі.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити у встановленому законом порядку суму податкового зобовязання позивача.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 року.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не переконують у підставності заперечень позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вимог ст. 162 КАС України податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000612321/0 від 23.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 50229,00 грн. (у тому числі 33486,00 основного платежу та 16743,00 штрафних (фінансових) санкцій), є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львові № 0000612321/0 від 23.03.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Екоенергія»(ЄДРПОУ 35227784, м. Львів, вул. Карпінського, 9) 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 26.11.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.