Постанова № 12668675, 26.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 р. № 2а-7494/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Гіщинській С.Я.

за участю:

представника позивача Романів С.І.

представника відповідача Хрящевського Р.Й.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" до ДПІ у м. Червонограді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (надалі ТзОВ "Агро-Інвест") звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Червонограді, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді від 02.08.2010 р. №0000512301/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Червонограді, за результатами перевірки з питань дотримання достовірності нарахувань позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, прийнято неправомірне податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0000512301/0, мотивуючи це тим, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, які визначені сторонами договору. Таким чином, позивач вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновки про заниження позивачем податкових зобовязань, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0000512301/0 підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник ДПІ у м. Червонограді проти позову заперечив, подав до суду заперечення від 25.10.2010 року, в якому зазначає, що проведеною перевіркою достовырності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено завищення бюджетного відшкодування та заниження податкового зобов'язання. Зазначає, що позивачем при розмитненні м'ясопродуктів сплачено податок на додаток на додану вартість, виходячи з митної вартості вказаних товарів, зазначеної в графі 12 ВМД. при цьому вказана у ВМД митна вартість є вищою від фактурної вартості, вказаної в графі 42. В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розраховував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що не оспорюється позивача, а тому податковий орган при проведенні перевірки встановив заниження підприємством бази оподаткування ПДВ за квітень 2010 року за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижче їх звичайної ціни, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань в сумі 339607,00 грн. у квітні, внаслідок чого відбулось завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 523649,00 грн. по декларації за квітень 2010 року.

Об'єкт, база та ставки оподаткування податком на додану вартість, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначені спеціальним Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абзацу 1 п.4.1 ст.4 Закону «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, на думку представника відповідача, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно законів з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Внаслідок викладеного, позивач безпідставно при поставці товарів на на митній території України визначав базу оподатковування виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвела до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Заслухавши думку сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у м. Червонограді в період з 08.07.2010 р. по 23.07.2010 р. проведено планову перевірку ТзОВ "Агро-Інвест" з питань дотримання достовірності нарахувань позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Червонограді скадено акт №2113/2301/31228240 від 02.08.2010 р., згідно якого в порушення п.4.1., п.4.3. ст. 4. Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування в сумі 523649,00 грн. по декларації за квітень 2010 року та заниження податкового зобов'язання по декларації за квітень 2010 року на 339607,00 грн.

Згідно з поданою ТзОВ "Агро-Інвест" до ДПІ у м. Червонограді податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року (вх. від 11.05.2010 року №900159711) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 776352,0 грн. заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок платника ПДВ в сумі 523649,00 грн.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що протягом квітня 2010 року ТзОВ "Агро-Інвест" здійснювало імпорт товару (м'ясопродуктів) для подальшої реалізації на митній територі України на підставі вантажно-митних декларацій: ВМД № 209070000/0/002551 від 16.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002578 від 16.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002609 від 19.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002610 від 19.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002612 від 19.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002648 від 20.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002637 від 20.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002634 від 20.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002633 від 20.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002652 від 20.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002673 від 21.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002709 від 22.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002705 від 22.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002912 від 28.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002704 від 22.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002939 від 26.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002833 від 26.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002832 від 26.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002888 від 28.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002900 від 28.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002979 від 27.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002937 від 26.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002877 від 27.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002838 від 26.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002889 від 28.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002970 від 29.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002972 від 29.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002971 від 29.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002971 від 29.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002995 від 30.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002195 від 01.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002194 від 01.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002238 від 02.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002242 від 02.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002243 від 02.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002239 від 02.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002237 від 02.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002264 від 07.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002265 від 07.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002302 від 09.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002341 від 09.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002416 від 13.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002415 від 13.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002454 від 14.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002456 від 14.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002490 від 14.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002458 від 14.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002492 від 15.04.2010 р., ВМД № 209070000/0/002525 від 15.04.2010 р.

Загальна фактурна вартість за квітень 2010 р. складає 7682790 грн. 04 коп., а загальна митна вартість 10953664,00 грн.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визначення бази оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.1992 року № 2097-ХІІ, при визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів , що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або, яка підлягає сплаті за ці товари, на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Таким чином, з наведеного вбачається, що митна вартість не може збігатися з фактурною вартістю товару.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, звичайною ціною вважається ціна товару (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого припису, обидві сторони є взаємонезалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 року № 507-ХІІ, при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно із Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 547, вантажна митна декларація (ВМД) письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.4 ст. 1 цього Закону, визначено, що поставкою товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. А, відповідно до п. 1.18 ст. 1 цього Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття 3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює та розрізняє такі види обєктів оподаткування, як поставка товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України та ввезення товару (супутніх послуг) у митному режимі імпорту та реімпорту. Окремо, закон виділяє і правове регулювання зазначених обєктів.

Так, у п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше, ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В свою чергу, згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

У справі, що розглядається, обєктом оподаткування спірних податкових зобовязань були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатись за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма не привязує визначення бази оподаткування податку на додану вартість до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів, відповідно до п. 4.3 ст. 4 цього Закону, тобто до операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується.

З наведеного вище вбачається, що митна вартість є лише підставою для нарахування митних податків та зборів.

Маючи намір застосувати звичайні ціни до здійснених позивачем операцій з поставки товарів, контролюючий орган повинен дотримуватися вимог законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо правил підсудності звичайних цін з метою оподаткування, а не ототожнювати поняття «звичайні ціни»із «митною вартістю».

Імперативний характер зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість»не дає підстав використовувати особливості визначення бази оподаткування поставок товарів, місце яких на митній території України для визначення бази оподаткування операцій платників податків з ввезення товарів у митному режимі імпорту. Однаково це стосується і спірної ситуації, коли податковий орган неправомірно застосовує особливості правового регулювання бази оподаткування при імпорті товарів для визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. № 200/86 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року за № 489/5680, бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість визнаються суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Згідно із п. 4.1. зазначеного Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді від 02.08.2010 р. №0000512301/0.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 01.12.2010 р.