Рішення № 126686532, 14.04.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1760/24 Провадження № 2/450/335/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника Тимчук В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Захід-Агро» про стягнення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернулась з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2952000 грн.

Мотивувала позовні вимоги тим, що позивач є засновником/учасником ТзОВ «СП «Захід-Агро» та володіє 50-ти % часткою в статутному капіталі товариства. Протягом всієї діяльності ТзОВ «СП «Захід-Агро», ОСОБА_1 надавав поворотну фінансову допомогу, яку відповідач по мірі поступлення грошових коштів йому повертав. Починаючи з 05 вересня 2023 року позивач надав товариству безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі на загальну суму 2952000 грн., що підтверджується долученими платіжними інструкціями, яка йому не повернута. 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 в конверті з реєстраційним номером 7905904817188 скерував відповідачу вимогу про повернення вказаних вище коштів протягом двох днів з моменту отримання вимоги, яка отримана 04 квітня 2024 року, однак станом на момент звернення з позовною заявою до суду грошові кошти не були повернуті. Крім цього, директор ТзОВ «СП «Захід-Агро» не виходить на зв`язок, відмовляється спілкуватись та на чергові чи позачергові загальні збори учасників товариства не з`являється. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 12112 грн. судового збору та 50000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача. Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 19 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою 19 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову.

15 травня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що ні директором ТзОВ «СП «Захід-Агро» Гуль Р.С., ні будь - яким іншим представником товариства, який міг діяти на підставі установчих документів або ж письмової довіреності, не підписувались будь - які договори поворотної фінансової допомоги з позивачем ОСОБА_1 . Вказані обставини також зазначені самим позивачем у письмовій вимозі від 20 лютого 2024 року. Крім цього, згідно положень чинного законодавства лише договір позики, укладений у письмовій формі, породжує певні права і обов`язки, що ним обумовлені. Відтак, позовна вимога про стягнення грошових коштів є безпідставною. Зазначила, що долучені позивачем платіжні інструкції не підтверджують факт отримання ТзОВ «СП «Захід-Агро» у борг певної грошової суми від ОСОБА_1 та обов`язок товариства повернути ці кошти, а покликання у таких на договори/угоди про поворотну фінансову допомогу не свідчать про їх укладення та не дозволяє з`ясувати умови, щодо яких між сторонами досягнута згода. Додатково вказала, що долучений до матеріалів позовної заяви позивачем лист АТ «Кредобанк» №86-2148 бт/24 від 10.04.2024 року із роздрукованими виписками є недопустимий з огляду на те, що такий надавався начальнику поліції ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області С. Захарчик на його письмову вимогу, подану в порядку, передбаченому ст. 93 КПК України, збирання доказів в рамках кримінального провадження №12024141430000201. Крім цього, заперечила щодо заявленого стороною позивача розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які визначені сумою в 50000 грн., у зв`язку із необґрунтованістю таких. Зазначила, що орієнтований розрахунок понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу становить 10000 грн.

15 травня 2024 року представником відповідача ТзОВ «СП «Захід-Агро» Юнко М.В. подано клопотання про витребування у позивача доказів, яке, у зв`язку із відмовою від такого, залишене без розгляду протокольною ухвалою від 19 червня 2024 року.

27травня 2024року представникомпозивача ПочкіноюО.М.подано відповідьна відзив,згідно мотивівякого просилапозовні вимогизадовольнити.Вказала,що починаючиз 26.12.2016року ОСОБА_1 перераховував ТзОВСП «Захід-Агро»кошти,де впризначенні зазначено«безвідсоткова поворотнафінансова допомогавід засновника»або «безвідсотковафінансова допомогана зворотнійоснові відзасновника згідноугоди».В своючергу ТзОВСП «Захід-Агро»повертало позивачукошти,які отримувалоіз зазначеним ОСОБА_1 призначенням,та вказувалов призначенніплатежу «поверненнябезвідсоткової фінансовоїдопомоги» або«повернення безвідсотковоїфінансової допомогизгідно договору». При цьому за весь період з 2016 року жодного тексту такого договору (угоди), чи будь-яких інших письмових документів, в яких би було зафіксовано умови такої поворотної фінансової допомоги (позики) (умови правочину), між сторонами не підписувалося, а загальна сума наданої позики склала 25816204 грн. 45 коп., з яких товариством повернуто 21476194 грн. 09 коп. Отже, сторони своєю поведінкою протягом 8-ми років (з 2016 року по 2024 рік) засвідчили свою волю до вчинення правочинів щодо надання та повернення поворотної фінансової допомоги у 2023 році. Крім цього, зазначила, що слідчим в межах кримінального провадження в порядку та на підставі ст. 93 КПК, ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 221 КПК, тобто законно, отримано інформацію про рух коштів по рахунку ТзОВ СП «Захід-Агро», яка надана в паперовому виді потерпілому ОСОБА_1 . Отже, позивач отримав вказані вище докази на підставі закону та в передбачений законом спосіб.

27 травня 2024 року представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про витребування у відповідача доказів, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою від 19 червня 2024 року.

24 червня 2024 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про припинення повноважень представника.

23вересня 2024року представникомпозивача ОСОБА_4 подано додатковіписьмові поясненняпо справі,згідно мотивівяких просивпозовні вимогизадовольнити вповному обсязі.Вказав,що стороноювідповідача незаперечується фактнеодноразового наданняпозивачем ОСОБА_1 ТзОВ СП«Захід-Агро» з 2016 року певних сум з призначенням платежів «поворотна фінансова допомога від засновника», останнє з яких повертало з призначенням «повернення поворотної фінансової допомоги».

24 вересня 2024 року представником позивача Тимчук В.Ю. подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови від 15 березня 2024 року про визнання ОСОБА_1 потерпілим в межах кримінального провадження №12024141430000201.

Протокольною ухвалою від 11 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26 лютого 2025 року представником відповідача ТзОВ «СП «Захід-Агро» Юнко М.В. подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою від 26 лютого 2025 року.

14 квітня 2025 року представником відповідача ОСОБА_3 подано письмові пояснення, мотиви яких зводяться до позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 надав пояснення аналогічні викладеним письмово, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити.

Інші учасники розгляду справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги може бути договором позики та регулюватиметься главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» підрозділу 1 «Договірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

При цьому, у відповідності до пп. 14.1.257 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ТзОВ СП «Захід-Агро» та володіє 50-ти відсотковою часткою у статутному капіталі товариства.

В матеріалах справи містяться операції (рух коштів) за рахунками ТзОВ СП «Захід-Агро» та ОСОБА_1 , які надані АТ «Кредобанк», а також платіжні інструкції, згідно яких ОСОБА_1 за період часу з 26.12.2016 року по 06 лютого 2024 року перераховував ТзОВ СП «Захід-Агро» кошти, де в призначенні зазначено «безвідсоткова поворотна фінансова допомога від засновника» або «безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі від засновника згідно угод».

З повторної вимоги № 6 від 14 березня 2024 року, адресованої директору ТзОВ СП «Захід-Агро» ОСОБА_5 , ОСОБА_1 просив повернути кошти, надані як фінансова допомога на зворотній основі, у загальному розмірі 3958259 грн. 82 коп. У вказаній вимозі зазначено, що між ним, як засновником ТзОВ СП «Захід-Агро», та ТзОВ СП «Захід-Агро» з вересня 2023 року по лютий 2024 року укладено договори про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі.

Звертаючись з даним позовом, представником позивача мотивовано позовні вимоги як такі, що виникли із договору поворотної фінансової допомоги.

Водночас, до матеріалів цивільної справи не надано вказаних вище договорів, з огляду на їх відсутність у сторони позивача.

Із долучених до позовної заяви взаєморозрахунків, створених представником позивача, вбачається, що станом на 06 лютого 2024 року у ТзОВ СП «Захід-Агро» перед ОСОБА_1 існує заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги у розмірі 2952000 грн.

Однак, суд не може погодитись із розміром та наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поворотної фінансової допомоги з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшов висновку, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) Верховним Судом викладено позицію, що реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Законодавець імперативно в ч. 1 ст. 1047 ЦК України визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 грн., встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України.

Як вбачається з мотивів позовної заяви, позивачем заявлена вимога у розмірі 2952000 грн., що явно в десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Таким чином, у випадку надання поворотної фінансової допомоги на зазначену вище суму, позивач мав дотриматись вимог ч. 1 ст. 1047 ЦК України, яка передбачає обов`язкову письмову форму договору позики.

Як встановлено судом та підтверджено представником позивача, у ОСОБА_1 відсутні письмові договори поворотної фінансової допомоги, які б свідчили про наявність між сторонами зобов`язань, передбачених ст. 1046 ЦК України.

Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на банківський рахунок (картку), з урахуванням принципу розумності, не бути кваліфікована як дотримання письмової форми договору, що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти, а такі не підтверджують укладення певного договору.

Таким чином, позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності між сторонами зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги, оскільки такі не оформлені у встановленому законом порядку, а саме в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отож, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) міститься висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт укладення договору поворотної фінансової допомоги та існування права грошової вимоги відносно відповідача, і як наслідок, права звертатися до суду з даними позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 207, 640, 1046, 1047 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2025 року.

Суддя Мусієвський В.Є.