Постанова № 12668348, 08.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2010 р. № 2а-7448/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Новікова С.В.;

представника відповідача: Васильченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівське АТП-14630»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Львівське АТП-14630»(далі ВАТ «Львівське АТП-14630») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить суд скасувати рішення від 14.07.2010 року № 0000362200/0/16570 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не дотримано строків прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки таке рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді субєкту господарювання. Додатково зазначає, що відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, органи податкової служби не вправі змінювати акт. При цьому, орган державної податкової служби вправі лише навести свої обґрунтування стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях. Крім того, позивач вважає, що застосована оскаржуваним рішенням пеня є адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст. 238 ГК України, а тому, може бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначає, що оформлення акту перевірки відповідачем допущено порушення, оскільки за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення субєктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечення. На підставі висновків складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником органу державної податкової служби та надсилається субєкту господарювання рекомендованим листом з повідомлення про вручення. Таким чином, вважає, що органи державної податкової служби не вправі змінювати акт перевірки. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше за днем її фактичного подання. Зазначає, що оскільки при самостійному визначення податковим органом податкового зобовязання при застосуванні штрафних санкцій до платників податків за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не передбачено подання податкових декларацій, норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не розповсюджуються на нарахування пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином, вважає, що у випадку, якщо орган державної податкової служби виявив порушення порядку здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 25.06.2010 року № 530, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено акт від 01.07.2010 року № 924/46/22-0/03114744 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «Львівське АТП-14630», код ЄДРПОУ - 03114744, з питань дотримання вимог валютного законодавства.

Перевіркою стану розрахунків по експортних операціях за договором про регуляторне міжнародне автобусне сполучення б/н від 25.06.2007 року, укладеного між ВАТ «Львівське АТП-14630»та фірмою »Sp.z.o.o. (Польща), встановлено дебіторську заборгованість в сумі 55905,69 польських злотих, законодавчо встановлений термін погашення якої наступний: 16825,76 польських злотих 11.02.2009 року: 16437,07 польських злотих 14.03.2009 року; 12570,66 польських злотих 13.04.2009 року; 10072,20 польських злотих 14.05.2009 року.

Як вбачається з вказаного вище акту перевірки, на момент проведення позапланової перевірки ВАТ «Львівське АТП-14630»представлено договір продажу права вимоги від 23.12.2008 року, укладений з Kapital»Sp.z.o.o. (Польща). Згідно з умовами вказаного договору ВАТ «Львівське АТП-14630»набуває право вимагати від »Sp.z.o.o. належного виконання зобовязань згідно з договором про регуляторне міжнародне автобусне сполучення від 25.06.2007 року на суму 55905 грн. 69 коп. польських злотих.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова встановлено, що згідно з умовами п. 2 параграфу 2 «Уступка права вимоги»договору від 23.12.2008 року, разом з передачею права вимоги до -Kapital»Sp.z.o.o. переходять також всі інші повязані з ним права, в тому числі право вимоги прострочених відсотків, зокрема, відступлення права грошової вимоги в сумі 55905,69 польських злотих.

Нерезидентом фірмою Lines»Sp.z.o.o. розрахунки у терміни виплати заборгованостей, передбачені ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, не проведено.

На погашення вказаної заборгованості, згідно з наданими до перевірки платіжними документами виписками уповноважених банків по валютних рахунках резидента, розрахунки по вказаному зовнішньоекономічному контракту проводились польською компанією system-Kapital»Sp.z.o.o., валютні кошти від якої поступали з порушенням вимоги ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, наступним чином: 23.03.2009 року 18000,00 польських злотих; 08.04.2009 року 19000,00 польських злотих; 12.10.2009 року 18906,09 польських злотих.

Позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова заперечення від 05.07.2010 року № 595 до акту перевірки від 01.07.2010 року № 924/46/22-0/03114744, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення від 07.07.2010 року № 1597/22-16, яким внесено зміни до вказаного вище акту перевірки, а саме: розділ 4 Пропозиції викладено у наступній редакції: 4. Висновок. Перевіркою встановлено порушення: 1. вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано пеню в сумі 28546 грн. 01 грн.

На підставі акту перевірки від 01.07.2010 року № 924/46/22-0/03114744, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2010 року № 0000362200/0/16570, яким до позивача, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28546 грн. 01 коп. за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстів юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а вразі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка. Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Розділ 2 вказаного вище Порядку передбачає, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Як вбачається з п. 4.4 розділу 4 Порядку, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Таким чином суд дійшов висновку, що висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 07.07.2010 року № 1597/22-16 є складовою частиною матеріалів перевірки, зокрема акту перевірки, а тому зміни до його розділів так само є складовою частиною акту перевірки.

Відповідно до п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Судом встановлено, що акт виїзної документальної перевірки зареєстровано 01.07.2010 року, відповідь про розгляд заперечення отримана позивачем 09.07.2010 року, що підтверджується вхідним штампом (вх. № 113), а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято ДПІ у Шевченківському районі м. Львова - 14.07.2010 року, отже з порушенням строку його прийняття, передбаченого п. 4.11 вказаного вище Порядку.

Порушення строку прийняття оскаржуваного рішення носить формальний характер і не може бути підставою для визнання його недійсним. Недотримання податковим органом вимог правових норм, які регулюють порядок та строки прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, може бути підставою для визнання його недійсним лише у випадку, якщо відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. При цьому, значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог податкового законодавства, встановлених в акті перевірки.

Таким чином, окремі порушення встановленої процедури прийняття рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2010 року № 0000362200/0/16570 не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Стосовно твердження позивача про те, що пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, а відтак, порядок її стягнення повинен регулюватися Господарським кодексом України, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представники сторін визнали обставини, що містяться в акті від 01.07.2010 року № 924/46/22-0/03114744 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «Львівське АТП-14630», код ЄДРПОУ - 03114744, з питань дотримання вимог валютного законодавства, в частині встановлення порушення граничних термінів оплати. Крім того, зазначені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно із ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР передбачає, що порушення резидентами строків, встановлених ст.ст. 1 і 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому, відповідно до ч. 5 цієї статті, державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Пеня, яка передбачена Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є формою відповідальності за порушення правил оподаткування, а тому, на неї не поширюється порядок стягнення заборгованості, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Проте, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також, він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування. Отже, цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Пеня, нарахована органами державної податкової служби за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, не є податковим зобовязанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, тому норми цього закону не поширюються на вказану вище пеню. У разі несплати така пеня не може набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок її стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, зокрема п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, дає підстави вважати, що вони за своїм регулятивним механізмом не поширюються на порядок нарахування і сплати пені, яка передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР за порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. А, з ч. 2 цієї статті вбачається, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються вказаним Кодексом та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 Господарського кодексу України. При цьому перелік адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Господарським кодексом України не є вичерпним. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті, одним з видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Поняття адміністративно-господарського штрафу та загальні підстави його застосування дається у ст. 241 Господарського кодексу України. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції, загалом і пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у субєкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування, відповідно до ст. 41 Конституції України, можливе лише за рішенням суду. З врахуванням цього, і звернення контролюючого орану до суду з позовом про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, в разі відмови субєкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку, повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Перевіркою ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з питань стану розрахунків по експортних операціях за договором про регуляторне міжнародне автобусне сполучення від 25.06.2007 року, укладеного позивачем з фірмою Lines»Sp.z.o.o. станом на 31.12.2008 року встановлено дебіторську заборгованість в сумі 55905,69 польських злотих, законодавчо встановлений 180-денний термін погашення якої наступний: 16825,76 польських злотих 11.02.2009 року; 16437,07 польських злотих 14.03.2009 року; 12570,66 польських злотих 13.04.2009 року; 10072,20 польських злотих 14.05.2009 року.

Нерезидентом - фірмою Lines»Sp.z.o.o. розрахунки у терміни виплати заборгованостей, передбачені ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, не проведено.

На погашення вказаної заборгованості, розрахунки по вказаному зовнішньоекономічному контракту проводились польською компанією Kapital»Sp.z.o.o., валютні кошти від якої поступали з порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, наступним чином: 23.03.2009 року в сумі 18000,00 польських злотих; 08.04.2009 року в сумі 19000,00 польських злотих; 12.10.2009 року в сумі 18906,09 польських злотих.

Підставою для проведення донарахування за порушення строків, передбачених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, є ст. 4 вказаного Закону, згідно з якою стягується пеня у розмірі 0,3 відсотків від суми неодержаної виручки в іноземній валюті за кожен день прострочення, а саме: 16825,76 PLN х 2,172889 х 40 дн. (12.02.09-23.03.09) х 0,3% = 4387 грн. 26 коп.; 1174,24 PLN х 2,137737 х 9 дн. (15.03.09-23.03.09) х 0,3% = 67 грн. 78 коп.; 15262,83 PLN х 1,137737 х 25 дн. (15.03.09-08.04.09) х 0,3% = 2447 грн. 09 коп.; 8833,49 PLN х 2,307827 х 182 дн. (14.04.09-12.10.09) х 0,3% = 11130 грн. 85 коп.; 10072,19 PLN х 2,304123 х 151 дн. (15.04.09-12.10.09) х 0,3% = 10513 грн. 03 коп. Загальна сума нарахованої пені складає: 28546 грн. 01 коп.

При розгляді справи суд встановив, що адміністративно-господарська санкція повинна застосовуватися до позивача протягом року з дня вчинення порушення правил здійснення господарської діяльності, тобто за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року і, відповідно, становить 13601 грн. 24 коп., а саме: 8833,49 PLN х 2,307827 х 104 дн. (01.07.09-12.10.09) х 0,3% = 6360 грн. 48 коп.; 10072,19 PLN х 2,304123 х 104 дн. (01.07.09-12.10.09) х 0,3% = 7240 грн. 76 коп. Загальна сума нарахованої пені повинна становити: 13601 грн. 24 коп. Отже, сума неправомірно нарахованої пені становить 14944 грн. 77 коп., а саме: 28546 грн. 01 коп. (сума нарахованої пені) 13601 грн. 24 коп. = 14944 грн. 77 коп. (сума неправомірно нарахованої пені).

Таким чином, суд дійшов висновку що рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2010 року № 0000362200/0/16570 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до ВАТ «Львівське АТП-14630»суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14944 грн. 77 коп.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові санкції) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2010 року № 0000362200/0/16570 в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Львівське АТП-14630»суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14944 грн. 77 коп. (чотирнадцять тисяч девятсот сорок чотири гривні сімдесят сім копійок).

3. Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівське АТП-14630» (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 47, код ЄДРПОУ - 03114744) судові витрати у розмірі 01 грн. 78 коп. (одна гривня сімдесят вісім копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.