Постанова № 12668344, 10.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 р. № 2а-6406/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача: Галонського В.М.;

представник відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс»датської компанії «Грін Коттон»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Львівтекс»датської компанії «Грін Коттон»(далі ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010 року № 0001282321/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача щодо неправомірно включення позивачем до складу валових витрат вартість оплачених інформаційних послуг, викладені в акті від 16.06.2010р. №2533/23-209/31659013, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в частині порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними і необґрунтованими. В обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду, у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії. Вважає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює жодних обмежень щодо включення до складу валових витрат вартості оплачених інформаційних (консультаційних) послуг, що безпосередньо повязані із здійсненням господарської діяльності платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що основними видами діяльності позивача є діяльність, повязана з виробництвом одягу в тому числі швейним та його продажем. В межах здійснення своєї діяльності позивачем замовлялись і отримувались послуги від іншого субєкта господарської діяльності, повязані з таким виробництвом і продажем. Надані інформаційні (консультаційні) послуги безпосередньо стосуються питань основної господарської діяльності позивач. Зазначає, що вказані вище послуги, які надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 мають значну економічну ефективність господарської діяльності позивача. Крім того, надав суду баланси позивача і звіти про фінансові результати, зі змісту яких вбачається, що до моменту налаштування господарських відносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перше півріччя 2008 року) діяльність позивача була збиткова, а по проходженню шести місяців співпраці з підприємцем (друге півріччя 2008 року) чистий прибуток позивача перевищив 1 млн. гривень. У звязку з викладеним вище, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Заперечення проти позову не подав, про причини неявки суд не повідомив, , а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Позивач ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон», що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, пл. Маланюка, буд. 2, кв. 2А, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, ідентифікаційний код 31659013, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Львівській області серії АА № 060052 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). З вказаної вище довідки вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД є: 18.22.0 виробництво верхнього одягу; 52.42.0 роздрібна торгівля одягом та 51.42.1 оптова торгівля одягом, що також підтверджується статутом ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон». Позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку субєкта господарювання ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2010 року № 2533/23-209/31659013.

Вказаною вище перевіркою встановлено порушення ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон», зокрема, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого донараховано податку на прибуток всього на суму 70063 грн. 00 коп., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 7363 грн. 00 коп., за ІV квартал 2008 року в сумі 13200 грн. 00 коп., за І квартал 2009 року в сумі 6600 грн. 00 коп., за ІІ квартал 2009 року в сумі 9900 грн. 00 коп., ІІІ квартал 2009 року в сумі 13200 грн. 00 коп., за ІV квартал 2009 року в сумі 9900 грн. 00 коп., за І квартал 2010 року в сумі 9900 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 16.06.2010 року № 2533/23-209/31659013, ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010 року № 0001282321/0, яким ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 97327 грн. 10 коп., у тому числі 70063 грн. 00 коп. сума основного платежу, а 27264 грн. 10 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова визначено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем неправомірно віднесено на валові витрати у ІІІ кв. 2008 року 29450 грн. 00 коп., ІV кв. 2008 року 52800 грн. 00 коп., І кв. 2009 року 26400 грн. 00 коп., ІІ кв. 2009 року 39600 грн. 00 коп., ІІІ кв. 2009 року 52800 грн. 00 коп., ІV кв. 2009 року 39600 грн. 00 коп. та І кв. 2010 року 39600 грн. 00 коп. вартості інформаційних (консультаційних) послуг згідно Договору від 01.07.2008 року, укладеного між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (код ДРФО НОМЕР_1).

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі того, що підприємством не надано жодних деталізованих звітів з описанням вимог, що передбачено договором; не надано інформації з питань надання замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності.

Крім того, відповідачем зазначено, що на підставі наданих до перевірки первинних документів (актів виконаних робіт), щодо надання інформаційних (консультаційних) послуг, неможливо встановити яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати, а саме: акти виконаних робіт не несуть вичерпної інформації про види та методи технічного контролю, особливості його проведення на різних етапах швейного виробництва, технічних характеристик тканини та доцільного їх використання, недоліків і шляхів їх подолання у маркетинговій та менеджментовій діяльності, ефективного використання наявних потужностей існуючого швейного виробництва, сучасного стану ринку швейно-пошиттєвих механізмів, інші питання швейного виробництва, не вказано місце де надавалися (проводилися) дані інформаційні (консультаційні) послуги. Враховуючи вищенаведене, в актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон».

Судом встановлено, що 01.07.2008 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг. Відповідно до предмету вказаного договору позивач як замовник доручає, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2, як виконавець зобовязується надати спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а замовник зобовязується прийняти послугу та оплатити її.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, виконавець інформує (консультує) замовника з наступних питань: видів та методів технічного контролю, особливості його проведення на різних етапах швейного виробництва; технічних характеристик тканин та доцільного їх використання; квалітології швейного виробництва; недоліків і шляхів їх подолання у маркетинговій та менеджментовій діяльності; ефективного використання наявних потужностей існуючого швейного виробництва; сучасного стану ринку швейно-пошиттєвих механізмів; інші питання, які виникнуть у процесі консультацій з питань швейного виробництва.

За результатами надання послуг сторонами договору щомісячно укладались акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які містять характеристики послуг з посиланням на п. 2.1 договору, одиницю виміру, кількість, ціну одиниці та загальну суму вартості послуг за відповідний місяць, зокрема: акти № 1 від 31.07.2008 року, № 2 від 31.08.2008 року, № 3 від 30.09.2008 року, № 4 від 31.10.2008 року , № 5 від 30.11.2008 року, № 6 від 31.12.2008 року, № 1 від 30.01.2009 року, № 2 від 27.02.2009 року, № 3 від 31.03.2009 року, № 4 від 30.04.2009 року, № 5 від 31.05.2009 року, № 6 від 30.06.2009 року, № 7 від 31.07.2009 року, № 8 від 31.08.2009 року, № 9 від 30.09.2009 року, № 10 від 31.10.2009 року, № 11 від 30.11.2009 року, № 12 від 31.12.2009 року, № 01 від 31.01.2010 року, № 02 від 28.02.2010 року, № 03 від 31.03.2010 року.

Опитана в судовому засіданні в якості свідка фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підтвердила факт надання послуг позивачу та пояснила суду, що як спеціалістом в галузі організації і ведення швейного виробництва нею з липня 2008 року надаються інформаційні (консультаційні) послуги у відповідності до умов договору від 01.07.2008 року. Послуги надавалися шляхом усного консультування представників адміністрації підприємства, начальників змін та працівників позивача. Крім того, нею особисто готувались ряд письмових робочих документів з питань консультування (плани пошиття одягу на тиждень, переліки необхідних для виконання замовлення швейно-пошиттєвих механізмів, плани порядку виготовлення виробів, розрахунки часу виготовлення окремого виробу тощо).

Як зазначено представником позивача та підтверджено свідком, консультації і інформація надавались в приміщеннях швейного цеху та адміністративних приміщеннях підприємства, що знаходяться по вул. Городоцька, буд. 226, облік часу інформування (консультування) вівся окремо кожною стороною і за результатами виконання договору у відповідному місяці, після співставлення враховувався при складанні відповідного акту наданих послуг.

На додаткове підтвердження факту надання послуг позивачем подано ряд письмових документів, що готувались фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 здійснювався вибір і надавались рекомендації щодо дизайну тканин швейного виробу відповідно до його технічних характеристик та технічного завдання; відбирались та рекомендувались найбільш прийнятні зразки тканин для закупки необхідної партії тканин для потреб виробництва одягу, організовувався і проводився контроль за відповідністю партії тканинними виробами; в рамках інформування (консультування) з питань ефективного використання наявних потужностей існуючого швейного виробництва, з метою подолання недоліків у маркетинговій та менеджментовій діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблялись плани пошиття, нарад по виконанню плану, надавались консультації щодо організації контролю за виконанням плану; готувалась інформація щодо пошиття кожного окремого виробу та доцільності розподілу окремих етапів пошиття між працівниками; надавалась інформація щодо часу виготовлення окремого виробу, розподілу пошиттєвого матеріалу тощо, що повністю відповідає предмету договору від 01.07.2008 року.

Як вбачається з балансів позивача і звітів про фінансові результати, до моменту встановлення господарських відносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за перше півріччя 2008 року діяльність позивача була збиткова, а по проходженню шести місяців співпраці з підприємцем, за друге півріччя 2008 року, чистий прибуток позивача перевищив 1 млн. гривень.

Згідно з п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 2.1 статуту ДП «Львівтекс»ДК «Грін Коттон», метою здійснення його діяльності є отримання прибутку. Основними видами діяльності позивача є виробництво (пошиття) одягу та його продаж, що підтверджуються нормами п. 2.2 статуту та довідкою серії АА № 060052 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як вбачається з матеріалів справи, визначені договором від 01.07.2008 року питання інформування (консультування) безпосередньо стосуються питань основної діяльності позивача, факт надання інформації (консультацій) підтверджений актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі змісту яких вбачається, що послуги стосувались саме питань, визначених в п. 2.1 договору від 01.07.2008 року.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 безпосередньо повязані із здійсненням позивачем основних видів своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону визначає перелік витрат, які включаються до складу валових, зокрема, до них віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Враховуючи наведене, виходячи зі змісту інформації (консультацій), остання прямо стосувалась підготовки, організації і ведення виробництва та продажу продукції суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат на оплату послуг фізичні особі-підприємцю ОСОБА_2 до складу валових.

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік облік та фінансову звітність», до первинних відносяться документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт надання послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підтверджується договором від 01.07.2008 року та актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), що укладалися сторонами, які містять всі обовязкові реквізити та відображають характеристики послуг. Як вбачається з матеріалів справи і розрахункові (договір, акти), і платіжні (платіжні доручення, банківські виписки), та інші документи (реєстраційні, внутрішні документи, що продукувались в процесі надання послуг тощо) свідчать про підтвердження витрат позивача як валових.

Згідно з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 29.06.2010 року № 0001282321/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові санкції) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 29.06.2010 року № 0001282321/0.

3. Присудити на користь Дочірнього підприємства «Львівтекс»датської компанії «Грін Коттон»(місце знаходження: 79000, м. Львів, пл. Маланюка, буд. 2, офіс. 2а, код ЄДРПОУ - 31659013) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 листопада 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.