Постанова № 12668136, 18.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 р. № 2а-3462/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну позовну заяву Товариства з обмежною відповідальністю „Меркор Україна” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення .

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Меркор Україна”звернувся з позовом до Державної податково інспекцїї у Галицькому районі в м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2010 року №0000712321/0,яким підприємству визначено суму податкового зобов”язання за платежем :податок на прибуток в сумі 474561,00 грн., в т.ч. 341562,00 грн.-основний платіж ,132999,00 грн.-штрафні санкцїї,покликаючись на те, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 31.03.2010 року №1322/23-209/34768216 „Про результати планової виїздної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркор Україна” ,ЄДРПОУ 3468216 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що товариством не допущено порушення вимог пп. 7.3.3 ,п.п.7.3.2.п. 7.3 ст. 7, п.п.11.2.3., п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ,на що посилаються перевіряючі і просить визнати зазначене податкове повідомлення рішення нечинним.

Представник позивача Лепех Л.Я. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.

Представник позивача Патер Д.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача суб”єкта владних повноважень, вдруге в судові засідання не з”явився,хоча був належним чином попереджений про дні розгляду справи.27.10.2010 року внаслідок неявки представника відповідача розгляд справи було відкладено,хоча суд не визнав підстави ,викладені в клопотанні,обгрунтованими.Також представником позивача не представлено необхідні документи,які витребовував суд ухвалою попереднього судового засідання від 08.06.2010 р.Суд вважає,що справу слід розглядати у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення представників позивачів,перевіривши інші докази,зібрані у справі, суд приходить до висновку ,що позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркор Україна” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення підлягає до задоволення з наступних підстав:

- в період 10.03.2010 р. по 29.03.2010 р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено планову виїздну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркор Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року ,на підставі висновків якої складено Акт перевірки від 31.03.2010 року №1322/23-209/34768216 „Про результати планової виїздної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркор Україна” ,ЄДРПОУ 3468216 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року” в якому встановлені порушення позивачем п.п.7.3.3, 7.3.2. п.7.3 ст.7, п.п.11.2.3., п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на суму 1324 511 грн. на вартість курсових різниць перерахунку товарної заборгованості за отриманий товар від нерезидентів згідно контрактів :

- «Mercor Spolka Akcyjna», Польща ,контракт №1 від 02.01.09. р. сума контракту 1500000 євро,

- „BEM Brudniccy Sр.zo .o.” ,Польща,контракт № 21 від \07\\08-1 від 21.07.08 р.,сума контракту 50000 євро,

На підставі Акту перевірки від 31.03.2010 року №1322/23-209/34768216 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 13.04.2010 року №0000712321/0, яким визначено підприємству суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 474561,00 грн., з якої 341562,00 грн. сума основного платежу та 132 999,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. Податкове повідомлення рішення від 13.04.2010 року №0000712321/0 отримано позивачем 14 квітня 2010 року.

В письмових запереченнях на позов відповідач зазначив,що перевіркою повноти визначення валових витрат ТзОВ „Меркор Україна” за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2009 р. встановлення їх завищення на суму 1337684 грн.,тобто позивач при отриманні імпортних товарів до валових витрат включив суми ,розраховані шляхом перерахунку вартості товарів у гривні за офіційним валютним курсом Нацбанку України,який діяв на момент отримання \оприбуткування\ таких товарів відповідно до пп.11.2.3.,11.2. ст.11 та пп.7.3.2. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334\94-ВР у редакцїї Закону України від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР із внесеними змінами та доповненнями ,та не підлягають перерахунку у зв”язку зі зміною обмінного курсу протягом такого звітного періоду. Тому порушені п.п.7.3.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334\94-ВР у редакцїї Закону України від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР із внесеними змінами та доповненнями \надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», і курсові різниці \за товарною заборгованістю\в цьому випадку не визначаються та перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Відповідно до п.5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбуваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку у разі здійснення операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Судом встановлено, що позивач, керуючись вказаною нормою, збільшував або зменшував валові витрати на дату фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вантажних митних декларацій на вартість таких товарів згідно із курсом відповідної валюти, встановленої Національним банком України на момент здійснення митного оформлення.

Судом оглянуто копїї вантажно-митних декларацій та рахунків-фактур до них за періоди: січень серпень 2008 року,оплата яких здійснювалась у 2008 році, серпень-грудень 2008 року та копїї банківських виписок за 2009 р.,за січень-жовтень 2009 р.,жовтень-грудень 2009 р.,оплата по яких здійснювалась у 2010 році ,і з яких вбачається що саме по цих документах прибували товари згідно вказаних договорів з зазначеними контрагентами-постачальниками. Оплата за товар відбувалась у зазначені законодавством строки.

Статтею 7 вказаного Закону визначені особливості оподаткування операцій, зокрема, із розрахунками в іноземній валюті.

Враховуючи положення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", отримані (нараховані) платником податку доходи в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких доходів та не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.3.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Пункт 7.3.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Таким чином, у випадку формування валових витрат по першій події (оприбуткування товару) право на валові витрати вже існує, однак балансову вартість іноземної валюти, якою такий товар буде згодом оплачено, у цей момент ще не можна обчислити. Відтак, суму валових витрат згідно з правилами п. 7.3 вказаного Закону можна було визначити лише після оплати товару,тобто коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів.

Як встановлено судом, терміни отримання товару, його оприбуткування та оплата за нього в часі не збігаються, що відповідає умовам укладених позивачем договорів з іноземними постачальниками.

При оприбуткуванні товарів позивач до складу валових витрат відносив вартість імпортних товарів, розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару, що повністю узгоджується з приписами пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,а коли оприділяв балансову вартість валюти по кінцевому розрахунку ,то як вбачається з таблиць коригування вартості імпортного товару, вираховував податкову різницю,при цьому не тільки в сторону здорожчення вартості валюти,але й показуючи від”ємну різницю в періоди,коли вартість валюти щодо гривні зменшувалась.

Тому при перерахуванні коштів в оплату за отримані товари, позивач розраховував різницю між балансовою вартістю сплаченої постачальнику валюти і сумою, попередньо віднесеною до складу валових витрат підприємства. На отриману різницю у бік збільшення або зменшення позивачем здійснювалось коригування раніше відображених показників валових витрат, що кореспондується з вимогами п.п.7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що є необґрунтованою позиція відповідача що у випадку здійснення імпорту товарів з подальшою їх оплатою, до валових витрат повинна відноситися вартість товару, визначена за курсом НБУ, що діяв на дату оформлення товарів, тобто не за балансовою вартістю валюти, а за митною вартістю валюти, що суперечить чинному податковому законодавству України.

Крім того, при проведенні перевірки перевіряючими було взято до уваги лише ті факти перерахування позивачем товарної заборгованості за отриманий товар від нерезидентів, за якими різниця у витратах на оплату товару, у звязку із зміною курсу валют мала додатнє значення, однак при цьому перевіряючими не було взято до уваги той факт, що в період, який перевірявся, по окремих вантажно-митних деклараціях така різниця мала відємне значення,що також враховувалось .

Суд не приймає як доказ погодження позивачами висновків ДПІ факт притягнення службових осіб до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку,оскільки як вбачається з постанов судді Галицького районного суду м.Львова №№ 3-1165,3-1166 ,вказані службові особи себе винними не визнавали , висновки ДПІ не погоджували,а висновки постанов від 26.06.2010 року грунтуються саме на висновках перевірки, які були оскаржені ще два місяці до винесення постанов \22.04.2010 р.\..

Тому суд приходить до висновку, що оприділяючи валові витрати на момент фактичного отримання товару по їх вартості за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату оприбуткування, позивач діяв у відповідності до пп. 7.3.2 п.7.3 ст. 7 та пп. 11.2.3п.11.2. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств",а збільшення або зменшення суми валових витрат з урахуванням фактичного визначення балансової вартості валюти, здійснене позивачем, відповідає вимогам пп. 7.3.2, 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а тому є правомірним.

Сукупний аналіз норм,якими регламентовано оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті та Правила ведення податкового обліку,зокрема ,п.п. 11.2.3. п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств",яким визначається датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами ,які є нерезидентами,беручи до уваги,що за обставинами справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару ,а датою збільшення витрат є дата оприбуткування товарів,оскільки визначити розмір витрат по розрахунку з нерезидентами є неможливим,так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку,і суд вважає,що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення розрахунку з нерезидентам,згідно вищеописаних договорів,тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях та валових доходів при експортних, виходячи з балансової вартості іноземної валюти відповідає вимогам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене суд вважає,що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекцїї у Галицькому районі в м.Львові від 13.04.2010 року №0000712321/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя Демяновський Г.С.