Постанова № 12667597, 15.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 р. справа № 2а-21410/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Череповського Є.В.

при секретаріМогулевська І.Б.

Донецький окружний адміністративний суд

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4»

до Державної податкової інспекції у Іллічевському районі м. Маріуполя

про скасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників:

від позивача: Кузнецова І.К., Пефті О.К.

від відповідача: Чайкіна К.О.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Колективне підприємство «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4» звернулося до Державної податкової інспекції в Іллічевському районі м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції в Іллічевському районі м. Маріуполя від 21.08.2010 року №0000552301/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 48924,00 гривень та від 21.08.2010 року 0000542301/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 70676,00 гривень (а.с.17,18).

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОСО».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Колективне підприємство «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 01241295, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Іллічевському районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість з 18.07.1997 року, свідоцтво № 08618661.

09 серпня 2010 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО», за період 01.01.09 р. по 30.06.10 р., результати якої викладені в акті перевірки від 09 серпня 2010 року № 364/23-1/01241295 (надалі - акт перевірки (а.с. 8-16)).

За висновками вищенаведеного акту перевірки, 21 серпня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно із підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181):

№ 0000542301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 70676,00 грн., з яких 47117,00 грн. за основним платежем, 23559,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000552301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 48924,00 грн., з яких 32616,00 грн. за основним платежем та 16308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункти 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункти 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Як вбачається з акту перевірки (арк.3-5) співробітниками ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 23.06.2010 р. було здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «ЧОСО» з метою вручення листа від 18.06.2010 р. щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку пять декларації ПДВ. В результаті виходу за місцезнаходженням встановлено відсутність за адресою підприємства та його посадових осіб про, що складено акт від 23.06.10 р. №168/23-111/33654415 та передано останній до ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі для подальшого відпрацювання. В свою чергу ТОВ «ЧОСО» 25.02.10 р. до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя надано лист від 22.02.10 р. про те, що фінансово-господарська документація за період з 01.01.06 р. у підприємства вилучена в рамках порушеної кримінальної справи співробітниками ГВПМ ДПІ в м. Маріуполі. В звязку із цим до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя ТОВ «ЧОСО» не було в змозі надати фінансово-господарські документи до перевірки, а тому ДПІ не можливо встановити правомірність формування останнім податкового кредиту.

З податкової звітності ТОВ «ЧОСО» вбачається, що останнє з 2008 по лютий 2010 року декларувало як податкові зобовязання так і податковий кредит, але додаток К1 до декларації з податку на прибуток до ДПС не надавався, а отже у ТОВ «ЧОСО» відсутні основні засоби.

З вищенаведеного на думку ДПІ вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЧОСО» здійснювалася поза межами правового поля, а отже всі правочини останнього з його контрагентами вчинено без наміру створення будь яких правових наслідків за ст. 234 ЦК України.

Отже, відповідач зазначає, що вищенаведені обставини є безумовною підставою, вважати всі правочини ТОВ «ЧОСО» нікчемними, проте суд не може погодитись з даними висновками ДПІ з огляду на наступне.

З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем здійснений висновок про відсутність реального товарного характеру у вчиненому правочині між позивачем та зазначеним контрагентом, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, та позивачем порушений встановлений порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчиненого між позивачем та його контрагентом правочину з огляду на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «ЧОСО», відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також не знаходження ТОВ «ЧОСО» за юридичною адресою на момент проведення позапланової невиїзної перевірки останнього (акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від.07.07.10 р. №693/23-111/33654415 (а.с.94-97)).

Відповідачем надано довідку з ЄДРЮОФОС про знаходження ТОВ «ЧОСО» станом на 15.10.10 р.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «ЧОСО» був укладений договір купівлі-продажу від 02 липня 2008 року № 27, відповідно до якого ТОВ “ЧОСО” зобовязується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється за рахунок ТОВ «ЧОСО». Вартість та кількість товарів визначається за домовленістю сторін згідно рахунків та накладних, які виписуються Продавцем на кожну окрему поставку товарів.

На виконання вказаного договору ТОВ «ЧОСО» були видані позивачу: податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00001454 від 26.12.08 р. на суму 4166,40 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000088 від 30.01.09 р. на суму 5813,40 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000187 від 24.02.09 р. на суму 2640,00 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000229 від 04.03.09 р. на суму 162332,89 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000228 від 04.03.09 р. на суму 7394,36 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000246 від 12.03.09 р. на суму 7512,89 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000278 від 16.03.09 р. на суму 145,92 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000279 від 16.03.09 р. на суму 4663,46 грн.; податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна №Ч-00000282 від 17.03.09 р. на суму 1032,00 грн. (а.с.21-47).

Крім того, позивачем на кожну партію товару зазначеного у видаткових накладних виписувалася довіреність на отримання матеріальних цінностей (а.с. 177-179).

Позивачем надано ліцензію АВ №153776 від 23.11.06 р. на будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних транспортних мереж (а.с73)).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що видаткова та податкова накладна, які видані позивачу ТОВ «ЧОСО» фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт придбання позивачем товару.

Окрім того, позивачем надано акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ2в де відображено використання у власній господарській діяльності позивача поставлених ТОВ «ЧОСО» товарів. Вказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні позивачем товару у його контрагента.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ЧОСО» з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за квітень 2010 року від 25.06.10 № 4458/15-113/34746826, складена ДПІ у Київському районі м. Донецька, якою зроблено висновок податкового органу про нікчемність усіх правочинів у відповідному періоді для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, видаткова та податкова накладна, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість”. Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Суд також зазначає, що висновки податкової стосовно нікчемності правочинів ТОВ «ЧОСО» ґрунтуються на ст. 234 ЦК України згідно із якою фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, на підставі ст. 234 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним, і його нікчемність прямо законом не передбачена. На момент вирішення справи рішення суду щодо визнання спірного договору недійсним жодним судом не приймалося, за таких обставин доводи відповідача щодо нікчемності правочину на підставі ст. 234 ЦК України є безпідставними, а прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4» до Державної податкової інспекції в Іллічевському районі м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 21.08.2010 року № 0000542301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 70676,00 грн., з яких 47117,00 грн. за основним платежем, 23559,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 21.08.2010 № 0000552301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 48924,00 грн., з яких 32616,00 грн. за основним платежем та 16308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Насолода» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 листопада 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 18 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Череповський Є.В.