Рішення № 126669515, 17.04.2025, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/132/25 Провадження № 2/613/264/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/132/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»,в інтересахякого дієпредставник позивачаРоманенко М.Е.,звернулось доБогодухівського районногосуду Харківськоїобласті зпозовом до ОСОБА_1 ,у якомупросить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN НОМЕР_2 в АТ «Оксі Банк», МФО : 325990) заборгованість за кредитним договором № 102652173 від 09.07.2021 у розмірі 40880,71 грн; в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн; стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 09.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 102652173 від 09.07.2021, який був підписаний відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого кредитодавцем на вказаний ОСОБА_1 номер телефону. При введенні вказаного одноразового ідентифікатора відповідачка підтвердила прийняття умов кредитного договору. На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 10000 грн. Відповідачка належним чином умов договору не виконувала.

12.11.2021 згідно з умовами Договору про відступлення прав вимоги №13Т ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 102652173 від 09.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .. Згідно з договором про відступлення прав вимоги заборгованість ОСОБА_1 становить 40880,71 грн, у т.ч. заборгованість за тілом кредиту 8550,00 грн, заборгованість за процентами 31330,71 грн, заборгованість за комісійними винагородами 1000,00 грн.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачкою умов кредитного договору № 102652173 від 09.07.2021 позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідачки, зазначену в кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в якому зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості. Крім того, ТОВ «Діджи Фінанс» вживало заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором про споживчий кредит № 102652173 від 09.07.2021, однак, це не призвело до погашення заборгованості.

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 40880,71 грн. Вказане зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2025 позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

25.03.2025 ОСОБА_1 подано відзив на позов, у якому зазначено, що договір укладено 09.07.2021, позивач мав право звертатися до суду в період з 08.08.2021 по 08.08.2024, а звернувся лише 24.01.2025. Отже, ним пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, що має наслідком відмову в позові.

Вказано, що кредитний договір укладено на строк 30 днів (з 09.07.2021 по 08.08.2021), а відтак, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилося після спливу визначеного договором строку позики.

Зазначено, що пункт 2.3.1.2 кредитного договору передбачає можливість збільшення позичальником строку кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але не більше 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору (5%). Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пунктами 1,3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування ним 08.08.2021.

Крім того, позивачем не подано будь-яких доказів направлення письмового повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, що відповідно до ст.1082 ЦК України зобов`язувало б позивача на здійснення платежів позивачу, розмір грошових вимог тощо. Отже, позивач не довів, що на момент пред`явлення цього позову боржник знав про свої зобов`язання перед фактором.

Вважає завищеним заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у 6000,00 грн, з урахуванням ціни позову та у зв`язку з тим, що ця справа є малозначною та розглядається в порядку спрощеного провадження.

08.04.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачка не заперечує факту існування правовідносин з первісним кредитором на підставі договору, яким передбачено надання, отримання та повернення кредитних коштів. Отже, ці обставини є встановленими та не потребують доказування.

З посиланням на п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції згідно із Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022) позивач стверджує, що починаючи з 24.02.2022 строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє і дотепер. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Вказує, що зазначені у п.1.5 договору умови (загальні витрати позичальника за кредитом 6250,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 36661,00 відсотків річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника 16250,00 грн, а також строк кредиту) розраховані з припущення, що строк кредитування залишиться незмінним і що позичальник виконає свої обов`язки в умовах та у строки, визначені у договорі, зокрема, здійснить повне погашення заборгованості у термін, вказаний у п.1.4 договору 08.08.2021. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення або прострочення виконання ним зобов`язань.

Зазначив, що в силу п.2.2.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту проценти за базовою (стандартною) процентною ставкою - 5% (п.1.6 договору) продовжують нараховуватися і після закінчення строку повернення кредиту, визначеного п.1.4 Договору (08.08.2021). При цьому, якщо позичальник продовжує користуватися кредитом після спливу терміну повернення кредиту, зазначені проценти нараховуються, за вибором позикодавця, як проценти за користування кредитом чи як проценти, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. При цьому, продовження строку кредитування на стандартних умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами (на відміну від пролонгації строку кредитування на пільгових умовах). Зазначені умови свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку дії договору, а також погодили умови та строк нарахування процентів за користування кредитом.

Крім того, відмітив, що позивачкою було вчинено дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором, а саме 05.08.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в сумі 2145,00 грн, з яких 500 грн сплата тіла кредиту, 1145,00 грн сплата процентів по кредиту, 500 грн сплата комісії за пролонгацію. 13.08.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти у розмірі 3673,00 грн, з яких 950,00 грн сплата тіла кредиту, 1173,00 грн сплата процентів по кредиту, 950,00 грн сплата комісії за пролонгацію.

З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 по справі № 910/17048/17 вказав, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Отже, враховуючи, що в кредитному договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме, відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредиту погашена не була, позивач вважає, що ним правомірно були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Так, в загальній сумі заборгованість ОСОБА_1 складає 40880,71 грн, у т.ч. за тілом кредиту 8550,00 грн, заборгованість за відсотками 31330,71 грн, заборгованість по комісії - 1000 грн. Розмір вказаної заборгованості підтверджується, у т.ч., відомістю про щоденні нарахування та погашення, наданою та підписаною ТОВ «Мілоан». Після переходу до позивача права вимоги за відповідним кредитним договором позивачем не здійснювалося жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 лише ту заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором.

Відмітив, що відповідачка, заперечуючи проти розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, не надала власного розрахунку заборгованості та не подала клопотання про призначення експертизи з метою визначення правомірності механізму нарахування та розміру нарахованих сум. Доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором, ані первісному кредитору, ані новому кредитору, відповідачка також не надала.

Позивач пояснив, що навіть за умови неотримання повідомлення про перехід права вимоги відповідачка мала можливість здійснювати погашення боргу на рахунок первісного кредитора, і таке погашення вважалося б належним виконанням. Отже, доводи відповідача про відсутність доказів направлення повідомлення про набуття ТОВ «Діджи Фінанс» прав нового кредитора не заслуговують на увагу.

Вказав, що розмір заявлених до відшкодування судових витрат позивача на правничу допомогу повністю підтверджений первинними документами (копією договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.08.2024 та додатковою угодою до нього від 30.09.2024, детального опису робіт та акту про підтвердження надання правничої допомоги адвоката від 30.09.2024, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Стародуб І.В.), відповідає ринковій вартості надання юридичними компаніями послуг зі складання позовної заяви у цивільних справах (в середньому 6150 грн), та включає в себе, окрім самого складання позовної заяви, ще і формування відповідних додатків та проведення аналізу спірних правовідносин з наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача. При цьому, у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розподілу підлягають не лише фактично понесені (сплачені) витрати на правничу допомогу, а й ті, що мають бути сплачені. З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо розміру судових витрат позивача на правничу допомогу є безпідставними, а вимоги позивача про стягнення вказаних витрат у сумі 6000 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглянути справу без його участі, повідомив, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка в судове засіданні не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності. Повідомила, що позовні вимоги визнає. Просила зменшити витрати на правничу допомогу, посилаючись на те, що дана справа є малозначною, а сума витрат на правничу допомогу завищеною.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справ, просили розглянути справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповдіачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102652173, за умовами якого (п.1.1-1.7) кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 09.07.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту і сплати комісії та процентів (дата платежу) 08.08.2021. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредиту та комісії (без урахування суми тіла кредиту) складають 6250,00 грн у грошовому виразі та 36,661.00 відсотків у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 16250,00 грн.

Пунктом 1.5 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти у день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості у термін, вказаний у п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення або прострочення виконання ним зобов`язань.

Комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 5250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,75% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.1, 1.5.2 договору).

Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 договору.

Пунктом 2.2.2 договору установлено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.

Згідно з п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п.1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) процентну ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п.2.3.1.2 договору, продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п.1.6 договору.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Умови пролонгації строку кредитування визначені пунктом 2.3 договору.

Так, пунктом 2.3.1.1 визначено умови пролонгації на пільгових умовах, а пункту 2.3.1.2 на базових (стандартних) умовах.

Згідно з п.2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до п.6 Правил надання фінансових кредитів (Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства і є невід`ємною частиною договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені п.6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування : 3 дні максимальний розмір комісії (відсоток від поточного залишку кредиту) 3%; 7 днів 5%; 15 днів 10%.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.

Згідно з п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 6.1 договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За змістом п. 6.2. Договору підписання даного договору відбувається шляхом із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього договору.

Укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. Договору).

Вказаний договір підписано відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Крім того, відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з яким, зокрема, протягом періоду, на який продовжено строк кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,75% за кожен день користування кредитом. Позичальник може продовжити строк кредитування на базових (стандартних) умовах відповідно до п.2.1.3.2 договору, на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Протягом періоду, на який продовжено строк кредитування на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5% за кожен день користування кредитом.

Згідно з графіком платежів за договором про споживчий кредит 102652173 від 09.07.2021, який також був підписаний відповідачкою, ОСОБА_1 була зобов`язана сплатити чисту суму кредиту 16250,00 грн (у т.ч. тіло кредиту 10000,00 грн, проценти 5250,00 грн та комісію 1000 грн) 08.08.2021.

Факт перерахування коштів кредитодавцем ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 29712302 від 09.07.2021 на суму 10000,00 грн (а.с.33).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, виконаного ТОВ «Мілоан», 05.08.2021 відповідачкою було вчинено дії, направлені на пролонгацію договору на пільгових умовах : сплачено комісію за пролонгацію в сумі 500,00 грн, частину тіла кредиту в сумі 500,00 грн та відсотків по кредиту в сумі 1145,00 грн, внаслідок чого пільговий період було продовжено на 7 днів (до 15.08.2021 включно). Всього 05.08.2021 сплачено суму в розмірі 2145,00 грн.

Крім того, протягом пільгового періоду, 13.08.2021, відповідачкою було сплачено комісію за пролонгацію в сумі 950,00 грн (10% від суми залишку заборгованості за тілом кредиту), частину тіла кредиту в розмірі 950,00 грн та частину відсотків по кредиту в сумі 1173,00 грн, внаслідок чого пільговий період було продовжено на 15 днів (до 30.08.2021 включно). Всього 13.08.2021 сплачено суму в розмірі 3673,00 грн.

Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» станом на 29.10.2021 (дата закінчення строку кредитування з урахуванням пролонгації договору спочатку на пільгових умовах (на 22 дні) та на базових (стандартних) умовах (60 днів) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 40880,71 грн, у т.ч. заборгованість по тілу кредиту 8550,00 грн, заборгованість по відсотках 31330,71 грн, заборгованість по пені - 1000,00 грн.

12.11.2021 між ТОВ "Мілоан" (Кредитор) та ТОВ "Діджи Фінанс" (НОвий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 13Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги, зокрема за кредитним договором № 102652173 від 09.07.2021 до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 40880,71 грн (у т.ч. заборгованість за тілом кредиту 8550,00 грн, за відсотками 31330,71 грн, за комісією 1000,00 грн (а.с.13).

Перехід права вимоги за цим договором підтверджується наявною в матеріалах справи копію договору про відступлення права вимоги № 13Т від 12.11.2021, витягом з Додатку до цього договору (реєстру боржників), платіжними інструкціями на підтвердження сплати ТОВ «Діджи Фінанс» первісному кредитору ТОВ «Мілоан» ціни придбання грошових вимог за договором про відступлення прав вимоги (а.с.12, 15-21, 35-36).

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "Діджи Фінанс" до суду за захистом своїх прав.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 09.07.2021 укладено кредитний договір № 102652173 в електронній формі.

Кредитодавець ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачці кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 10000 грн. Однак, відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем станом на 29.10.2021 склалася заборгованість у розмірі 40880,71 грн, у т.ч. 8550,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31330,71 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1000,00 грн заборгованість за комісією (за надання кредиту).

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» (нового кредитора) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 40880,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "Діджи Фінанс" сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією від 102652173 від 10.01.2025.

Беручи до уваги, що позов задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи, якими є відповідні заперечення представника відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ "Діджи Фінанс" витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

Договір № 42649746 від 01.11.2024, укладений між адвокатом Стародуб І.В. та ТОВ «Діджи Фінанс» (Клієнт), яким передбачено наступні тарифи послуг адвоката, зокрема : ознайомлення з матеріалами справи (1 том) 3000 грн, участь у судовому засіданні (1 год) 3000,00 грн, позовна заява 3500-7000 грн;

додаткову угоду № 102652173 від 30.12.2024 до договору, згідно з якою адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів иКлієнтат у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .. За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правничої допомоги, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, КЛієнт виплачує адвокату гонрорар, у порядку та строк за погодженням сторін;

Акт № 102652173 від 30.12.2024 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правової (правничої) допомоги ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості за догомором № 42649746 від 01.11.2024, згідно з якими адвокатом Стародуб І.В. надано ТОВ «Діджи Фінанс» правничу допомогу загальною вартістю 6000,00 грн, у т.ч. : правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендації (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», на що витрачено 1,5 год, загальна вартість робіт (наданих послуг) 2250,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у т.ч. орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести 3 год 3000,00 грн, формування додатків до позовної заяви 1 год 750,00 грн;

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Стародуб І.В..

Враховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи та сталу судову практику в цій категорії справ, відсутність необхідності у витребуванні доказів, обсяг виконаних адвокатом робіт, що полягав у складенні позовної заяви уніфікованого /шаблонного/ зразка, на підставі поданих позивачем документів (кількість яких не є значною), а також відповіді на відзив, без участі представника позивача у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з принципів співмірності та розумності розміру судових витрат, а також з урахуванням поданого відповідачем заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачки на користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102652173 від 09.07.2021 в розмірі 40880 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 71 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 17.04.2025.

Суддя О.С. Сеник