Рішення № 12665833, 26.11.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-4059-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 року Соломянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі Рівному Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трієст», Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна”, про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна”, ТОВ «Трієст», про визнання права власності за нею на приміщення нежитлового призначення розташованого на третьому поверсі під № 1036, загальною площею 833,4 кв.м. та зобовязання відповідача Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” зареєструвати право власності на приміщення нежитлового призначення розташоване на третьому поверсі під № 1036, загальною площею 833,4 кв.м., за ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона згідно Договору купівлі-продажу майнових прав на приміщення нежитлового призначення від 26.04.2005 року та Акту приймання-передачі приміщення нежитлового призначення від 18.03.2010 року є власником наступних майнових прав на приміщення нежитлового призначення в житлово-офісно-торгівельному комплексі по АДРЕСА_1:

- приміщення нежитлового призначення розташоване на третьому поверсі під № 1036, загальною площею 833,4 кв.м.

- житлово-офісно-торгівельний комплекс розташований у м. Києві в Соломянському районі, на перетині вул. Індустріальної та проспекту Перемоги введено у експлуатацію 25 грудня 2009 року (свідоцтво № 2600000402 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил).

Відповідно до пункту 1.4. договору відповідач ТОВ «Трієст» повинен надати позивачеві усі необхідні документи, що підтверджують право власності позивача на зазначені нежитлові приміщення для оформлення права власності, але відповідач безпідставно не виконує зазначену вимогу договору.

Позивач звернулась до відповідача Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” з заявою про реєстрацію права власності на приміщення нежитлового призначення по АДРЕСА_1, але отримала відмову в цьому.

Зазначені обставини змусили позивача звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Позивач в судове засідання не зявилася, просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Трієст» у судове засідання не зявився, до суду надійшли письмові пояснення, в яких просили справу слухати за відсутності їх представника та не заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Комунального підприємства «БТІ м. Києва» у судове засідання не зявився, до суду надійшли письмові пояснення, в яких просили справу слухати за відсутності їх представника та в задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.04.2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Трієст» було укладено Договору купівлі-продажу майнових прав на приміщення нежитлового призначення та Акт приймання-передачі приміщення нежитлового призначення від 18.03.2010 року на приміщення нежитлового призначення в житлово-офісно-торгівельному комплексі по АДРЕСА_1:

- приміщення нежитлового призначення розташоване на третьому поверсі під № 1036, загальною площею 833,4 кв.м.

- житлово-офісно-торгівельний комплекс розташований у м. Києві в Соломянському районі, на перетині вул. Індустріальної та проспекту Перемоги введено у експлуатацію 25 грудня 2009 року (свідоцтво № НОМЕР_1 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил).

Відповідно до пункту 1.4. договору відповідач ТОВ «Трієст» повинен надати позивачеві усі необхідні документи, що підтверджують право власності позивача на зазначені нежитлові приміщення для оформлення права власності, що відповідачем зроблено не було.

Позивачем ОСОБА_1, права ТОВ «Трієст», що були передбачені у зазначених договорах, не були порушені, свої зобовязання щодо сплати виконані у повному обсязі.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Оцінюючи всі докази в сукупності, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт набуття права власності на приміщення нежитлового призначення розташоване на третьому поверсі під № 1036, загальною площею 833,4 кв.м. на підставі Договору за № ОВО-003-0-002 купівлі-продажу майнових прав на офісне приміщення від 14.03.2005 року та акту приймання-передачі майнових прав від 02.08.2006 року, акту приймання-передачі приміщення нежитлового призначення від 04.08.2010 року.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження. У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74, державній реєстрації підлягає право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 321, 331, 376 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трієст», Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна”, про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - офіс під № 1036 по АДРЕСА_1, загальною площею 833,4 кв.м.

Зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - офіс під № 1036 по АДРЕСА_1, загальною площею 833,4 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І.Кізюн