Ухвала суду № 126654928, 16.04.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/75/25

Провадження №: 1-кп/332/319/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2024 за №12024082030000747, у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 115 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися і не перестали існувати, термін перебування під вартою обвинуваченого закінчується 10.03.2025, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1ст. 177 цього Кодексу. Також прокурор просив не визначати обвинуваченому розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з такого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд керується положеннями ст. 331 КПК України, відповідно до якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Під час досудового розслідуванняухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.10.2024 до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, який у подальшому продовжений ухвалою слідчого судді від 11.12.2024 до 14.01.2025 включно. У підготовчому судовому засіданні 10.01.2025 запобіжний захід продовжено суддею Заводського районного суду м. Запоріжжя до 10.03.2025. Ухвалою суду від 05.03.2025 строк запобіжного заходу продовжений до 03.05.2025.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у пунктах 1 та 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, ризики переховування від суду та незаконно впливу на свідків.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишається актуальним, оскільки свідки у судовому засіданні ще не допитувалися.

При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, на думку суду, існує ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може переховуватися від суду. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. У зв`язку із чим, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас, як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Суд вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, суд вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково, тобто поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак ,вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.

Вказані обставини, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, дають достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено в клопотанні прокурора.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно з пред`явленим обвинуваченням є насильницьким, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистих свобод, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім цього, в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачений за станом здоров`я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора.

Запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16 травня 2013 року.

Разом з тим, на підставі ч. 3ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Прокурор з посиланням на дану норму права просив не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2025 ОСОБА_4 визначений альтернативний захід у виді застави у розмірі 200 (двохсот) розмірів) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605600,00 грн. Ухвалою суду від 05.03.2025 зазначений розмір застави залишений без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 альтернативний захід у виді застави без зміни раніше визначеного його розміру у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3028 гривень), що складає 605600,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого є таким, що підлягає частковому задоволенню, а отже вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, з визначенням розміру застави із покладенням обов`язків в разі сплати суми застави на підставі ч. 5ст. 194 КПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст.177,178,199,331,376 КПК України,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто по 14 червня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 альтернативний захід у виді застави у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605600,00 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA378201720355249002000001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику, потерпілому.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 16 квітня 2025 року о 16 годині 45 хвилин.

Суддя ОСОБА_1