Рішення № 12665392, 17.06.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-119-1/10

2-1459-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2010 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Кузнець Л.І.

за участю представника позивача Смішко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 14.04.2008р. між ВАТ„Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем був укладений кредитний договір №2203256696 про надання відповідачеві кредиту в сумі 135000,00грн. строком на 72 місяці із сплатою 15,5% річних за користування коштами. Відповідно до пп.3.1, 3.3, 3.4 кредитного договору банк надав кошти відповідачу на умовах строковості, забезпеченості, повернення та сплати за користування. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу від 14.04.2008р. №2203256696 без нотаріального посвідчення. Відповідач кошти отримав, однак договірні зобовязання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами не виконав, що надає банку право на стягнення заборгованості, штрафних санкцій та звернення стягнення на заставлене майно. Тому позивач просить стягнути із відповідача на користь банку загальну суму заборгованості у розмірі 165548,70грн., в рахунок погашення боргу звернути стягнення на автомобіль марки Opel, номерний знак НОМЕР_2, шляхом передачі його банку для подальшої реалізації шляхом продажу, а також стягнути судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує ст.ст.525, 526, 572, 589, 590, 591, 592, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст.19-21 Закону України „Про заставу”.

У судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги в частині розміру заборгованості, що підлягає до стягненню, у звязку з тим, що за час судового розгляду справи сума боргу збільшилася і станом на 29.01.2010р. складає 230922,01грн., з яких: 131483,78грн. заборгованість за кредитом; 29878,40 грн. заборгованість по відсотках; 30696,68 грн. пеня за прострочення кредиту; 38863,15 грн. пеня за прострочення відсотків.

Відповідач у судове засідання не зявився з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за своєї відсутності не подавав.

Суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2008року між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2203256696. Відповідно до пп.1.1, 1.3, 1.4, 4.1 договору банк зобовязувався надати відповідачеві кредит на купівлю автомобіля у розмірі 135000,00грн. на строк з 14.04.2008р. по 14.04.2014р. включно зі сплатою 15,500% річних та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 2565,00грн., а відповідач відповідно до пп.2.1, 3 договору зобовязувався погашати суму кредиту рівними платежами згідно з графіком, що є додатком №1 до договору, до 14 числа кожного місяця по 2890,74грн. (а.с.12-15).

Також 14 квітня 2008 року між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 з метою забезпечення повного виконання останнім грошових зобовязань за кредитним договором №2203256696 від 14.04.2008р. був укладений договір застави без нотаріального посвідчення, предметом якого став автомобіль марки OPEL, номерний знак НОМЕР_2, що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №НОМЕР_3, виданим 12.04.2008р. МРЕВ УДАІ ГУ МВС України в м.Києві (а.с.16-18).

Свої договірні зобовязання позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти у розмірі 132435,00грн. з урахуванням комісії за надання кредиту у розмірі 2565,00грн., що підтверджується меморіальним ордером від 14.04.2008р. №OSZH71847 (а.с.19).

Протягом дії кредитного договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував тіло кредиту та відсотки за користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитом станом на 29.01.2010р становить 131483,78грн. (а.с.86), а заборгованість по відсоткам 29878,40грн. (а.с.87).

Пунктом 3.13 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати, а відповідач зобовязаний достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі, що визначені цим договором, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору, не пізніше 30 календарних днів з дня надіслання відповідачу відповідного повідомлення від банку з вимогою дострокового погашення.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором у листі-претензії від 08.01.2009р. №09-14-01/09/198, яку останній відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого листа отримав 21.01.2009р. (а.с.20-21). Однак відповідач заборгованості не погасив.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належні йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, встановлено, що позивачем виконані умови договору в повному обсязі, однак відповідач свої зобовязання по зазначеному договору належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості по кредиту у розмірі 131483,78грн. та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 29878,40грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, сплата пені.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, відповідач сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі викладеного позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення тіла кредиту у розмірі 30696,68грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 38863,15грн., що відповідає умовам договору, чинному законодавству та існуючим розмірам заборгованості. Тому позовна вимога щодо стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.589 ЦК України та ст.19 Закону України „Про заставу” у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, а також витрат, понесених у звязку з предявленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до ст.590 ЦК України та п.1 ст.20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону України „Про заставу” звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до пп.8.1, 8.2 договору застави у разі невиконання чи неналежного виконання всіх або окремих зобовязань, що забезпечені заставою, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, звернувши стягнення на предмет застави у спосіб, визначений договором застави, на свій вибір, а саме: за рішенням суду, шляхом передачі предмета застави у власність банку в рахунок виконання зобовязань; шляхом продажу банком предмету застави третій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу від імені відповідача.

Оскільки факт порушення відповідачем зобовязань перед банком та наявність заборгованості встановлений, а обраний останнім спосіб та порядок звернення стягнення на заставлене майно відповідає умовам договору та чинному законодавству, суд вважає позовну вимогу про звернення стягнення на автомобіль, що належить відповідачу, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні знайшли своє підтвердження та обґрунтування, що є підставою для їх задоволення в повному обсязі.

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (протокол від 14.10.2009р. №3б-45) було змінено найменування банку з Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, що відображено у п.1.3. Статуту ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» (а.с.24-27).

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” (код ЄДРПОУ 23494105) суму боргу за кредитним договором № 2203256696 від 14.04.2008р. у розмірі 230922,01грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., а всього 232652,01грн.

В рахунок погашення боргу звернути стягнення на заставлене майно ОСОБА_3 автомобіль марки OPEL, модель ASTRA OTGF69, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, тип легковий седан, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований в УДАІ ГУ МВС України в м.Києві 12.04.2008р., який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого УДАІ ГУ МВС України в м.Києві 12.04.2008р., шляхом передачі зазначеного автомобіля Публічному акціонерному товариству „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” (код ЄДРПОУ 23494105) для подальшої його реалізації шляхом продажу предмету застави третій особі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачкою. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: