Ухвала суду № 126652215, 16.04.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4162/25

Провадження №2-з/367/58/2025

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

16квітня 2025року суддя Ірпінського міського суду Київської області ШестопаловаЯ.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву представника позивача Акціонерного товариства «Банк Альянс» адвоката Вергелеса Юрія Олександровича про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Банк Альянс» із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

15 квітня 2025 року судді Шестопаловій Я.В. було передано заяву представника позивача Акціонерного товариства «Банк Альянс» адвоката Вергелеса Юрія Олександровича про забезпечення позову, подану 15 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд», в якій просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344033332109; на квартиру за АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1343919732109; на нежитлове приміщення 135 за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1343848232109. Заяву обґрунтовано тим, що АТ «БАНК АЛЬЯНС» подано позов про визнання недійсними договорів дарування ОСОБА_1 (боржника за виконавчим провадженням) нерухомого майна своєму синові ОСОБА_2 , як таких, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторні правочини). Предметами дарування вказаних договорів є квартири за АДРЕСА_4 та за АДРЕСА_5 . Вказані договори дарування об`єктів нерухомості є фраудаторним (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам), так ОСОБА_1 (дарувальник), який відчужує нерухоме майно на підставі безоплатного договору на користь свого сина ОСОБА_2 (обдаровуваного) під час досудового врегулювання спору, щодо виконання договірних зобов`язань, за якими він виступає поручителем, та за місяць до пред`явлення до нього позову про солідарне стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки оспорювані договори направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника. ОСОБА_1 набув у лютому 2017 право власності на три об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення 135, та всіх їх подарував у вересні 2023 своєму синові, після закінчення терміну дії договору №2108000092 від 20.08.2021 на «Ремонт огорожі з захистом периметру, системи відеоспостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ» укладеного з Підрядником - ТОВ «БУДДЕУС». Так, згідно договору №2108000092 від 20.08.2021, термін виконання Робіт становить 720 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 10.08.2023 року. Термін дії Договору до 08.09.2023 року. Станом на серпень 2023 Підрядником ТОВ «БУДДЕУС» виконано робіт на суму 25 007 929,07 грн з ПДВ, що становить 35% від суми Договору 70 298 400,00 грн з ПДВ. Згідно наказу №1-К від 02.10.2019 по ТОВ «Буддеус» ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора, що свідчить про його обізнаність, щодо обставин виконання ТОВ «БУДДЕУС» основного зобов`язання - Договору № 2108000092 від 20.08.2021. Отже, отримання позову по цій справі може сприяти у вчиненні ОСОБА_1 наступних дій по відчуженні цього майна його сином або вчинення інших дій направлених на ускладення виконання рішення суду у цій справі. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі визнання судом оспорюваних договорів дарування недійсними.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом пункту 1 та 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, між сторонами виник спір щодо укладених договорів дарування, за якими ОСОБА_1 відчужив нерухоме майно своєму синові ОСОБА_2 , а саме квартири за АДРЕСА_4 та за АДРЕСА_5 .

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені заявником вимоги є співмірними із позовними вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 151-153, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника позивача Акціонерного товариства «Банк Альянс» адвоката Вергелеса Юрія Олександровича про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходизабезпечення позовуАкціонерного товариства«Банк Альянс»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провизнання недійснимдоговору дарування,а самедо набраннярішенням законноїсили всправі №367/4162/25,накласти арештна:

- квартиру за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1344033332109;

- квартиру за АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1343919732109;

- нежитлове приміщення 135 за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1343848232109.

Стягувач: Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС», адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506.

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Я.В. Шестопалова