Ухвала суду № 126640234, 16.04.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/306/25

Провадження № 1-кп/366/155/25

У Х В А Л А

щодо дії запобіжного заходу

16 квітня 2025 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі: ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та йогозахисника -адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеконференції), обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,обвинуваченого ОСОБА_8 та йогозахисника -адвоката ОСОБА_9 ,обвинуваченого ОСОБА_10 та йогозахисників -адвоката ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеконференції),обвинуваченого ОСОБА_13 та йогозахисника -адвоката ОСОБА_14 ,обвинуваченого ОСОБА_15 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,представника потерпілого - ОСОБА_16 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Іванків Київської області, сторони захиступро зняттяарешту таповернення вилученогомайна за матеріалами кримінального провадження № 62024000000000788 від 06.09.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України,

ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2025 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали кримінального провадження № 62024000000000788 від 06.09.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України,

ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,

ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року було призначено підготовче судове засідання.

14 квітня 2025 року до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про зняття арешту та повернення вилученого майна.

В обґрунтування клопотання захисником адвокатом ОСОБА_5 зазначено, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 02.04.2024 року було накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме на мобільний телефон Айфон 14 Про Макс та накладено заборону на відчуження на автомобіль БМВ Х 5 2013 року.

Крім того, зазначає, що тривале зберігання вилученого майна призведе до втрати його цінності та функціоналу, а заборона на відчуження автомобіля марки БМВ Х 5, також призведе до втрати цінності. Вважає, що потреба в застосуванні арешту такого майна наразі відпала.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд скасувати заборону на відчуження автомобіля, та повернути мобільний телефон, обґрунтовуючи це тим, що у разі продажу автомобіля, він міг би вирішити тимчасові труднощі в оплаті послуг захисника та інші соціально-побутові питання, а зайвих та вільних коштів на придбання нового мобільного телефону у нього не має. Крім того, досудове розслідування давно закінчилось, докази зібрані, вину визнає в повному обсязі, добровільно відшкодував завдані збитки на суму понад 1 (один) мільйон гривень, а тому вважає, що відпала потреба в подальшому обмеженні його законних прав на розпорядження своїм майном.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_18 просив суд відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про скасування арешту та поверненні майна, так як по-перше мобільний телефон та автомобіль відповідно до постанови слідчого визнано речовими доказами; по- друге, у разі доведення вини та постановлення обвинувального вироку, це майно може буте звернуто в рахунок погашення заборгованості за цивільним позовом, арешт ухвалою слідчого судді накладеного обгрунтовано, а потреба у подальшому застосуванні цього заходу, наразі не відпала, та /або наразі йому не відомо про це.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 3ст. 315 КПК Українипід час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, власник або володілець майна під час розгляду клопотання про скасування арешту майна повинен довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зі змісту клопотання та згідно позиції заявника вбачається, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба за тривалостю накладеного арешту.

Проте, з такими доводами клопотання не можна погодитись.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, власник або володілець майна під час розгляду клопотання про скасування арешту майна повинен довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майнобудь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на предмет доказування у кримінальному провадженні, в рамках якого накладався арешт, та беручи до уваги, що при арешті майна з метою забезпечення збереження речових доказів перевіряється лише доказове значення майна, на яке накладається арешт (ст. 98 КПК України), суддя дійшов висновку, що доводи клопотання з підстави тривалості арешту є підставою вважати, що потреба у застосуванні арешту відпала, не ґрунтуються на положення ч.1 ст. 174 КПК України, накладений арешт на таке майно визнано речовими доказами постановою слідчого обґрунтовано, оскільки існують достатні підстави вважати, що арештоване майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При накладенні арешту, слідчий суддя 02.04.2024 року виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст. 170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

Таким чином, накладення арешту в даному кримінальному провадженні здійснено у відповідності з вимогами КПК України, з дотриманням справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту права власності особи, що відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про тривалість накладеного арешту, суддя вважає необгрунтованими з огляду на положення ч. 2 ст. 174 КПК України, адже тривалість арешту не є ознакою того, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба.

В зазначеному судовому засіданні прокурором було обґрунтовано необхідність у подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, так як мета накладення арешту у кримінальному провадженні на даний час не досягнута, що враховується під час розгляду цього клопотання.

Відповідно суддя дійшов висновку про те, що підстав відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України для скасування арешту майна на даній стадії кримінального провадження немає, оскільки арешт накладено ухвалою слідчого судді обгрунтовано, а потреба у застосування цього заходу наразі не відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Доля речових доказів в кримінальному провадженні по його закінченню вирішується слідчим або судом.

За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Керуючись ст.170,174,175,315, 369-372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000788 від 06.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_19