Вирок № 126628724, 15.04.2025, Галицький районний суд м. Львова

461/1550/25

1-кп/461/355/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2025 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду кримінальне провадження № 12025141360000307 відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 26.01.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2014, 2015 та 2019 років народження, інвалідності не маючого, не адвоката, не депутата, не нотаріуса, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.01.2025 зміненого вироком Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

де сторонами кримінального провадження є

зі сторони обвинувачення прокурор ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6

учасник провадження потерпіла особа цивільний позивач ОСОБА_7 ,

за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин. Так, 25 січня 2025 року в період часу з 11:15 год до 11:20 год ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні хостелу «Сандей», що розташований по вул. Лазнева, 8, у м. Львові, діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вважаючи, що и?ого діі? є непомітними для сторонніх осіб, під час дії воєнного стану, введеного на всій території України, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, умисно, викрав належні ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Xiomi Redmi Note 9», зеленого кольору, вартістю 4000 грн, в чохлі червоного кольору, з встановленими сім-картами мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які не становлять матеріальної цінності та мобільний телефон марки «Infinix Smart 8», чорного кольору, вартістю 4000 грн, в чохлі чорного кольору, з встановленою сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_3 , які не становлять матеріальної цінності, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд. Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_5 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 8000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та надав пояснення аналогічні тим, що вказані в обвинувальному акті та пояснив, що 25 січня 2025 року перебуваючи в хостелі, який розташований недалеко від «Готелю Львів» у м. Львові, коли залишав приміщення, він побачив та викрав два телефони, які в подальшому продав за 2500 гривень. Пояснив, що злочин вчинив через матеріальну скруту та оскільки не мав грошей на утримання дітей. Отримані грошові кошти частково віддав дружині, а частково витратив на власні потреби. Цивільний позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

На підставі вимог ст.325 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілої.

Оцінивши показанняобвинуваченого,які віннадав вільно,без примусута тиску,будучи ознайомлениміз правиламист.ст.349,394КПК України,і якіузгоджуються міжсобою тане суперечатьобвинувальному акту,суд приходитьдо висновку,що ОСОБА_5 вчинив кримінальнеправопорушення (злочин),передбачений ч.4ст.185КК Україниі йогодії вірнокваліфіковано,оскільки вінвчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно в умовах воєнного стану.

При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч. 2ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання ОСОБА_5 ,на підставі ст.ст.65-67 КК Українисудвраховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином проти власності, дані про особу обвинуваченого, те, що він не працює, має місце постійного проживання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має непогашену судимість за майновий злочин, вчинив злочин під час відбування покарання за попереднім вироком, що свідчить про небажання обвинуваченого змінювати свій світогляд та ставати на шлях виправлення. Суд враховує, той факт, що обвинувачений свідомо вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення незважаючи на те, що раніше він вже притягався до кримінальної відповідальності та незважаючи на це знову вчинив злочин проти власності.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи конкретні обставини справи, суспільну небезпеку скоєного, посягання на чуже майно, особу обвинуваченого, який тривалий час не бажає ставати на шлях виправлення і продовжив вчиняти корисливі злочини, в тому числі в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_5 , до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

Призначення іншого виду покарання, на думку суду, не буде відповідати характеру скоєного кримінального правопорушення, його суспільної небезпеки, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших злочинів.

Кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_5 вчинено 25.01.2025 року, тобто під час відбування покарання призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 14 січня 2025 року, зміненого вироком Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Оскільки ОСОБА_5 був засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 14 січня 2025 року, зміненого вироком Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, однак вчинив нове кримінальне правопорушення, тому при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі слід визначити остаточне покарання ОСОБА_5 із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК та ст. 72 КК.

Отже, при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 71 КК, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини справи та дані винуватої особи, ОСОБА_5 слід визначити остаточне покарання із застосуванням ст. 72 КК України шляхом приєднання до знову призначеного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України частини невідбутої частини покарання обвинуваченого за вироком Галицького районного суду м. Львова від 14 січня 2025 року, зміненого вироком Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року.

На підставі п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. При цьому невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання. А при вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків суд враховує положення ч. 4 ст. 71 КК України, відповідно до якої воно має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання на підставі ч. 1ст. 71 КК Україниза сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 07.04.2025 у виді 5 місяців позбавлення волі, до покарання за цим вироком у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, визначивши до відбування обвинуваченому покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання нижче нижчої межі суд не вбачає.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно дост. 368 КПК Українизобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Арешти на майно в даному кримінальному провадженні не накладались.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Згідно із ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичній особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із врахуванням вказаних норм, оскільки обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальним правопорушенням завдано матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , цивільний позов слід задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 369-371, 373-376, 381-382, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.01.2025 року, який змінений вироком Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року, остаточно визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_8 слід рахувати з моменту фактичного звернення даного вироку до виконання, відповідно дост. 72 КК України, зарахувавши повністю у строк відбуття покарання за цим вироком частково відбуте покарання за вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.01.2025 року, який змінений вироком Львівського апеляційного суду від 07.04.2025 року та строк перебування його під вартою, тобто з 26.02.2025 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без змін, у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої особи ОСОБА_7 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) заподіяну матеріальну шкоду в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Речові докази по справі:

-паперовий конверт з DVD-R диском ємністю 4.7 GB залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_9