Вирок № 126614064, 14.04.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/918/18

Номер провадження 1-кп/711/20/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі колегії суддів:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

Судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарях - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

з участю прокурорів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12018250000000018 від 23.01.2018 по обвинуваченню:

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Черкаси, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, маючої на утримання неповнолітнього сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої вчителем в КЗ «Черкаський академічний ліцей «ПЕРСПЕКТИВА» ЧОР, інвалідом, учасником бойових дій, депутатом не являється, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченої - ОСОБА_15 ,

захисника - адвоката ОСОБА_16 ,

потерпілої - ОСОБА_17

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування, ОСОБА_18 , обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, а саме вербування людини з метою експлуатації, з використанням уразливого стану, вчинені за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

ОСОБА_18 обвинувачується в тому, що вона, за попередньою змовою з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження) здійснила вербування ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою сексуальної експлуатації у Федеративній Республіці Німеччина, для заняття проституцією за наступних обставин.

Так, ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження), діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18 , у період часу з 17.06.2017 по 18.11.2017, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці організував вербування молодих дівчат привабливої зовнішності з метою сексуальної експлуатації з використанням їх уразливого стану для заняття проституцією у Федеративній Республіці Німеччина.

Останній використовуючи мережу інтернет, за допомогою програми миттєвого обміну повідомленнями і розмовами «Viber» та «Wats App», надавав чіткі доручення та вказівки ОСОБА_18 про порядок та спосіб здійснення вербування молодих дівчат, проживаючих на території міста Черкаси.

У подальшому, ОСОБА_18 , у період часу з 17.06.2017 по 18.11.2017, перебуваючи у м. Черкаси, переслідуючи злочинний намір, спрямований на вербування людини, а саме своєї знайомої ОСОБА_17 , з метою сексуальної експлуатації, з використанням її уразливого стану, довідалась, що внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її матеріальним становищем, відсутністю постійного та достатньо оплачуваного місця роботи, скориставшись фактом відбування покарання у місцях позбавлення волі її цивільного чоловіка ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вчинені ним злочини, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину і умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, запропонувала останній роботу повією у Федеративній Республіці Німеччина.

Так, ОСОБА_18 за допомогою програми миттєвого обміну повідомленнями і розмовами «Viber» та «Wats App», отримуючи від ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження), чіткі доручення та вказівки про необхідність повідомлення ОСОБА_17 про умови проживання та праці, а також розміри оплати за надання нею сексуальних послуг клієнтам, а саме те, що вона буде проживати в оплаченому, заздалегідь придбаному ним будинку, з іншими дівчатами, які теж працюватимуть повіями, у якому її будуть забезпечувати харчуванням, вони матимуть декілька клієнтів у день, 3 000 євро заробітної плати у місяць, а також повідомив ОСОБА_18 про те, щоб вона посприяла у допомозі з виготовлення ОСОБА_17 закордонного паспорта та пообіцяла останній оплатити витрати на переїзд до Федеративної Республіки Німеччина, за що отримуватиме грошову винагороду в сумі 100-150 євро кожного місяця за період надання сексуальних послуг ОСОБА_17 у Федеративній Республіці Німеччина.

У подальшому, ОСОБА_18 , виконуючи отримані від ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження) доручення, неодноразово у вказаний період часу здійснювала телефонні дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_17 та безпосередньо при неодноразових зустрічах з останньою, переслідуючи злочинний намір, спрямований на вербування своєї знайомої ОСОБА_17 , з метою сексуальної експлуатації з використанням її уразливого стану, переслідуючи мету збагачення переконувала останню про необхідність та вигідність надання нею сексуальних послуг у Федеративній Республіці Німеччина мотивуючи тим, що ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження) буде здійснювати її безпеку та охорону, підшукувати клієнтів та вирішувати питання з правоохоронними органами Федеративної Республіки Німеччина. Крім того, ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження) здійснюватиме щомісячний розрахунок за надані нею сексуальні послуги у розмірі 3 000 євро та повністю забезпечить необхідними речами та продуктами харчування.

Для реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження) повідомив ОСОБА_18 про те, що 17.11.2017 він разом із своїм знайомим, який не був обізнаний у злочинних намірах останнього, прибуде на автомобілі до міста Черкаси та надав доручення останній переконати ОСОБА_17 зібрати необхідні речі для поїздки 18.11.2017 до Федеративної Республіки Німеччина та в ході особистої зустрічі, що відбулася 18.11.2017 за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 423, літній майданчик піцерії « Папа Карло », використовуючи її уразливий стан, обіцяючи їй гарні умови праці та інші матеріальні блага, переконала ОСОБА_17 у вигідності виїзду до Федеративної Республіки Німеччина для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду.

У подальшому, 18.11.2017 ОСОБА_17 під впливом свого уразливого стану сіла до автомобіля «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_19 (стосовно якого матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження) та разом з останнім через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Краковець», перетнула державний кордон України.

Обвинувачена ОСОБА_18 винною себе в межах пред`явленого обвинувачення не визнала в повному обсязі, від дачі показів відмовилась у відповідності до ст.63 Конституції України. під час судових дебат та останнього слова - просила її виправдати, оскільки не вчиняла жодних кримінальних злочинів.

В судовому засіданні 24 листопада 2023 року допитана потерпіла ОСОБА_17 , яка суду показала, що з ОСОБА_22 знайома з 2017 року. Були найкращими подружками. Вона ніколи її не підводила. ОСОБА_22 запропонувала роботу нянею в Германії. Приїхали ввечері слідчі і запропонували написати заяву. До органів прокуратури про незаконні дії працівників поліції і прокуратури про незаконні дії проти неї не зверталася. Спілкувалися з ОСОБА_22 по телефону та через соціальну мережу «Контакт» про роботу лише нянею, доглядальницею, гувернанткою. Обговорювали документи і суть роботи. З ОСОБА_22 зустрічалися в закладах Черкас: «Папа Карло» для обговорення деталей поїздки і тих послуг які вона буде надавати в Німеччині. Документи про виїзд за кордон допомагала робити прокуратура. ОСОБА_22 не пропонувала займатися іншою діяльністю, такі як надавати сексуальні послуги за оплату чоловікам. На кордоні з незнайомим чоловіком її зупинили, оскільки вона їхала не туди куди треба. ОСОБА_22 не повідомляла з ким і куди вона буде їхати, сказала що це її знайомий, ім`я не пам`ятає, може ОСОБА_23 . Що та людина, яка буде її перевозити буде «начальником», це не обговорювалось. Він допоможе знайти квартиру на перший час і все. З ОСОБА_23 бачилась один раз, він не пропонував ніякої роботи, окрім няні. Він просив на кордоні сказати, що вона його сестра. Покази надані на досудовому розслідуванні вона не пам`ятає. ОСОБА_22 не вербувала, не умовляла, не заставляла їхати на роботу за кордон, просто запропонувала. ОСОБА_22 не знала про її вразливий стан. Співмешканець ОСОБА_24 не відбував покарання. На той час вона мала стабільний дохід, заробляла гроші, але оформлена не офіційно. Співпраця з поліцією напевно була пов`язана з співмешканцем. Через два тижні приїхали до неї, після ситуації з ОСОБА_24 . ОСОБА_22 не було відомо про проблеми її співмешканця.

При додатковому допиті 30 листопада 2023 року потерпіла ОСОБА_17 показала, що обвинувачену ОСОБА_25 знає близько 20 років, дружили 14 років, були кращими подругами. ОСОБА_22 пропонувала роботою нянею. Коли приїхала поліція і запропонувала з ними «співпрацювати», казала що робити, які питання задавати. В правоохоронні органи не зверталася про можливе вчинення кримінального правопорушення. Працівники поліціїщось помітили і сказали співпрацювати з ними. Після того, як ОСОБА_22 запропонувала роботу, працівники поліції говорили, що все буде записуватись, що казати. Під час розмов з ОСОБА_22 мова йшла тільки про працевлаштування в Німеччині, то в кафе, то на дворі. Переписка про роботу була. Працівники поліції спонукали до вчинення певних дій на рахунок ОСОБА_22 . ОСОБА_23 писав в контакті. Інколи не розуміла що хочуть від неї працівники поліції ОСОБА_41 і його помічник, телефон можливо прослуховувався вже після приїзду працівників поліції. В прокуратуру не зверталася з приводу того, що працівники поліції її примушують до вчинення певних дій. Їй не відомо чому саме її працівники поліції обрали для цієї «місії». Заяву в поліцію писала слідчому про залучення як потерпілої. Претензій до ОСОБА_26 не має. Перетинала з ОСОБА_23 кордон 20 листопада. Після ознайомлення з протоколом підтвердила, підписи її. ОСОБА_22 не знала про її проблеми та розмов про уразливий стан взагалі не було. Про ОСОБА_27 вона не пам`ятає, щоб вони розмовляли коли ще ОСОБА_22 була в Німеччині. ОСОБА_22 її не вербувала на надання послуг сексуального характеру. ОСОБА_22 казала що все буде нормально, з нею будуть проживати і інші дівчата. Підписала слідчому протокол допиту не читаючи. Після судових засідань вона не спілкувалася з ОСОБА_22 , вона тиску на неї не чинила.

При додатковому допиті і з`ясуванні обставин справи 01 квітня 2024 року показала, що під час попереднього допиту вказувала, що здійснювали тиск працівники поліції, які контролювали все і казали що писати, повідомляти про зустрічі. Була переписка перед подією, вели переписку працівники поліції, прізвище не пам`ятає. Якось ОСОБА_28 , працівник поліції зателефонував і сказав спуститися до нього. Була переписка з ОСОБА_22 і працівник поліції повідомив про можливу торгівлю. Сказали в подальшому передавати їм, казали що роботи їй. Жодних розмов з ОСОБА_22 про надання сексуальних послуг за кошти не йшлося. Всі, нібито, розмови про зайняття ескортом, відображені в протоколах слідчих дій, надиктовані та записані працівниками поліції.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_29 ,яка суду показала, що того дня мама ОСОБА_22 попросила бути свідком, коли шукали речі в їх квартирі, бо вони сусіди. При обшуці був сусід з 4-го поверху. В квартирі знайшли 5 тисяч гривень, мама ОСОБА_22 повідомила, що це були кошти на навчання. Чи вилучались ще якісь речі, їй не відомо. В документах підписувалась, зокрема в протоколі при обшуці. Слідчий оголошував, що телефон і ноутбук ОСОБА_22 вилучали для огляду.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_30 , який суду показав, що він проживає поверхом вище ОСОБА_22 . Спілкувалися з нею ще в дитинстві. На даний момент вони просто вітаються при зустрічі і все. Його запросили бути свідком при обшуці квартири, тоді вилучали ноутбук і телефон, бачив як працювали слідчі в квартирі. Дані технічні пристрої слідчий не оглядав. Розписувався в протоколі обшуку, зауважень до нього не було. Слідчі спілкувалися з ОСОБА_22 , все було спокійно. Була ще жінка свідок з ним при обшуці - прізвище ОСОБА_31 .

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_32 , яка суду показала, що їй не відомо, чи збиралась її донька за кордон на заробітки у 2017 році. Донька не приїжджала, не прощалася з ними. В той час донька не потребувала коштів, донька проживала окремо. Обвинувачену ОСОБА_22 знає, це однокласниця доньки. Товаришували діти з дитинства.

Також обґрунтовуючи вину ОСОБА_18 в скоєнні кримінального правопорушення сторона обвинувачення послалася на наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

протокол обшуку автомобіля «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_19 від 19.11.2017, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung S7», 22 патрони, магазин для патронів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобіля та автомобіль;

протокол обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_18 від 19.11.2017, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung J5» і ноутбук «Asus»;

протокол затримання ОСОБА_18 від 19.11.2017, під час якого виявлено та вилучено картку «ПриватБанк» та кошти в сумі 90 грн;

протокол огляду речей від 12.12.2017, під час якого оглянуто свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, картку «ПриватБанк» та кошти в сумі 90 грн;

протокол огляду від 12.12.2017, під час якого оглянуто ноутбук «Asus»;

протокол огляду речей від 20.12.2017, під час якого оглянуто мобільний телефон «Samsung S7», який належить ОСОБА_19 . У ході огляду виявлено вхідні та вихідні дзвінки на телефоні номери, якими користувалися ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , листування з ОСОБА_18 у додатку «Viber», фото закордонного паспорту ОСОБА_17 , а також записи розмов з ОСОБА_18 та ОСОБА_17 щодо зустрічі в піцерії «Папа Карло» у м. Черкаси з метою вирішення питань щодо від`їзду в Німеччину;

протокол огляду від 25.12.2017, під час якого оглянуто мобільний телефон «Samsung S7» за участю спеціаліста та отриману інформацію записано на накопичувач MSI;

протокол огляду речей від 26.12.2017, під час якого оглянуто накопичувач MSI, та окрім раніше дослідженої інформації виявлено листування з колишньою дружиною у додатку «WhatsApp» та листування з ОСОБА_18 у додатку «VKontakte».

протокол огляду речей від 20.12.2017, під час якого оглянуто мобільний телефон «Samsung J5», який належить ОСОБА_18 . У ході огляду виявлено вхідні та вихідні дзвінки на телефонні номери, якими користувалася ОСОБА_17 , листування з ОСОБА_19 у додатку «Viber» щодо працевлаштування за кордоном ОСОБА_17 , листування з ОСОБА_19 у додатку «WhatsApp» щодо умов працевлаштування ОСОБА_17 за кордоном;

протокол № 300/16/02-2017 від 06.07.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-,відеоконтролю особи відносно ОСОБА_18 ;

протокол № 505/16/02-2017 від 06.10.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;

протокол № 506/16/02-2017 від 06.10.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ;

протокол № 515/16/02-2017 від 06.11.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;

протокол № 516/16/02-2017 від 07.11.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ;

довідку № 618/16/03-2017 від 21.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відеоконтролю за місцем за адресою: АДРЕСА_2 ;

протокол № 619/16/01-2017 від 21.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо- відеоконтролю за місцем за адресою: АДРЕСА_2 ;

протокол № 620/16/01-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;

протокол № 621/16/01-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ;

довідку № 622/16/03-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 .

Судом також досліджені характеризуючі данні обвинуваченої ОСОБА_18 .

Разом з тим, згідно з ч.ч.1, 2 та 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно із ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до положень ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №12 рп\2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Аналізуючи отримані докази в судовому засіданні, суд вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України - суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст.85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст.87 КПК України - недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустими протоколи НСРД, оскільки стороною обвинувачення не відкриті стороні захисту ухвали слідчих суддів апеляійного суду, суд зазначає наступне.

Доказами, яким сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_18 за ч.2 ст. 149 КК України є протокол № 300/16/02-2017 від 06.07.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-,відеоконтролю особи відносно ОСОБА_18 ; протокол № 505/16/02-2017 від 06.10.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;протокол № 506/16/02-2017 від 06.10.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ; протокол № 515/16/02-2017 від 06.11.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ; протокол № 516/16/02-2017 від 07.11.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ; довідка № 618/16/03-2017 від 21.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відеоконтролю за місцем за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол № 619/16/01-2017 від 21.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо- відеоконтролю за місцем за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол № 620/16/01-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ; протокол № 621/16/01-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ; довідка № 622/16/03-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 .

Судовим розглядом встановлено, що органом досудового розслідування в кримінальному провадженні проводилися негласні слідчі (розшукові) дії із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо та відеоконтролю особи. При цьому, в протоколах за результатами проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій зазначено, що вони виконувалися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_33 від 26.07.2017 року №2526т (протокол 505н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_33 від 26.07.2017 року №2527т (протокол 506н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 27.09.2017 року №3191т (протокол 515н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 27.09.2017 року №3192т (протокол 516н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 19.10.2017 року №3444т (протокол 619н/т16/01-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 06.11.2017 року №3675т (протокол 620н/т16/01-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 06.11.2017 року №3674т (протокол 621н/т16/01-2017).

Окрім того, згідно ч.ч.1, 2 ст.290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Відповідно до ч.12 ст.290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

У відповідності до сформульованого правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч. 12 ст. 290 КПК України, який викладено в постанові Верховного Суду України № 5-237кс (15)17 від 12 жовтня 2017 року вказано, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази.

Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому, суд зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні.

За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина 12 ст. 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

У постанові Великої Палати Верховного суду України від 16.10.2019 року у справі № 640/6847/15-к суд акцентував увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до статті 290 КПК України.

Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.

Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України.

Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

В ході судового розгляду встановлено, що з часу направлення даного кримінального провадження для розгляду до суду, прокурор не надав стороні захисту жодної ухвали слідчих суддів. Наведене свідчить про те, що у даному конкретному випадку у сторони обвинувачення існувала реальна можливість та достатній проміжок часу для розсекречення матеріалів, які слугували правовою підставою проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно обвинуваченої, а саме ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Черкаської області про надання відповідних дозволів та надання їх для ознайомлення стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.

При цьому, прокурором не подано суду жодних доказів, які б підтверджували, що сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що невідкриття ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_33 від 26.07.2017 року №2526т (протокол 505н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_33 від 26.07.2017 року №2527т (протокол 506н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 27.09.2017 року №3191т (протокол 515н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 27.09.2017 року №3192т (протокол 516н/т16/02-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 19.10.2017 року №3444т (протокол 619н/т16/01-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 06.11.2017 року №3675т (протокол 620н/т16/01-2017), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_34 від 06.11.2017 року №3674т (протокол 621н/т16/01-2017) та за відсутності розумного пояснення такого зволікання зі сторони обвинувачення, очевидно порушує право обвинуваченої на захист від пред`явленого обвинувачення, оскільки сторона захисту протягом тривалого періоду часу була позбавлена можливості встановити, які конкретно НСРД були санкціоновані слідчим суддею, на який строк і чи діяли правоохоронні органи в межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями, тобто з достатньою повнотою з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, що тимчасово обмежували конституційні права та свободи обвинуваченої.

Судом також встановлено, що НСРД проводилось в кримінальному провадженні №12017250000000258 від 12.07.2017 року, але стороною обвинувачення не надано доказів дозволу на використання протоколів НСРД в межах даного кримінального провадженя № 12018250000000018 від 23.01.2018.

Крім того, судом враховується, що суд з об`єктивних причин не зміг переглянути долучений флеш носій до протоколу 506н/т16/02-2017 за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортної телекомунікаційнї мережі з абонентським номером НОМЕР_2 яким користується ОСОБА_18 , а стороною обвинувачення не було вжито усіх можливих заходів для забезпечення безпосередності дослідження такого доказу, що зумовило відсутність можливості для надання йому оцінки.

Крім цього, оперативним працівником складено протокол № 619/16/01-2017 від 21.12.2017, однак інформацію, отриману за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії викладено в довідці № 618/16/03-2017 від 21.12.2017, яка є додатком до вказаного протоколу, разом з картою пам`яті. Аналогічно інформацію викладено в протоколі № 621/16/01-2017 від 26.12.2017 та додатку до протоколу - довідці № 622/16/03-2017 від 26.12.2017.

Відповідно до статей 84, 99 КПК України довідка оперативного працівника не є процесуальним джерелом доказів.

З огляду на викладене, суд визнає недопустимими наступні докази: дані, що містяться у

протоколі № 300/16/02-2017 від 06.07.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-, відеоконтролю особи відносно ОСОБА_18 ;

протоколі № 505/16/02-2017 від 06.10.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;

протоколі № 506/16/02-2017 від 06.10.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ;

протоколі № 515/16/02-2017 від 06.11.2017 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;

протоколі № 516/16/02-2017 від 07.11.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ;

довідці № 618/16/03-2017 від 21.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відеоконтролю за місцем за адресою: АДРЕСА_2 ;

протоколі № 619/16/01-2017 від 21.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо- відеоконтролю за місцем за адресою: АДРЕСА_2 ;

протоколі № 620/16/01-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_18 ;

протоколі № 621/16/01-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 ;

довідці № 622/16/03-2017 від 26.12.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, що належить ОСОБА_18 .

Висновки суду щодо відсутності складу кримінального правопорушення.

Так, за диспозицією ст. 149 КК України визначено кримінальну відповідальність за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Частиною другою вказаної статті передбачено кримінальну відповідальність за вчинення даних діянь за попередньою змовою групою осіб, що інкримінується обвинуваченій.

В ході судового провадження в даній справі наведена стаття обвинувачення не знайшла свого об`єктивного підтвердження та не доказується наданими стороною обвинувачення належними і допустимими доказами.

Об`єктивна сторона злочину виражається в активних діях, спрямованих на експлуатацію людини з метою отримання прибутку. Диспозиція ч. 1 ст. 149 КК України передбачає вчинення злочинного діяння - торгівлі людьми - у таких формах: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина; вербування; переміщення; переховування: передача одержання людини. Усі ці дії мають бути вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Для наявності складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України, достатньо вчинення злочинних дій хоча б в одній із зазначених форм.

Вербування - вчинення дій, спрямованих на досягнення із людиною добровільної (наприклад, шляхом запрошування або умовляння) або вимушеної (наприклад, шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію або на переміщення, переховування, передачу іншій особі. Вербування є закінченим з моменту вчинення конкретних дій, спрямованої на досягнення домовленості із особою, яку вербують для експлуатації.

Згідно з приміткою 1 до статті 149 КК України під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Одночасно в статті 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» від 20 вересня 2011 року № 3739-VI вказано, що термін «торгівля людьми» означає здійснення незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Під передачею або одержанням людини варто розуміти вчинення дій, пов`язаних з переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої. Злочин вважається закінченим із моменту передачі (одержання) людини.

Для вербування людини обов`язковою ознакою є мета вчинення злочину - експлуатація. При цьому варто враховувати те, що закон не вимагає, щоб конкретна кінцева мета була досягнута, досить того, щоб винний усвідомлював цю мету та діяв заради її досягнення.

Уразливий стан особи (відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК) - це такий її стан, зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами, який позбавляє чи обмежує її здатність усвідомлювати власні дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин. При цьому, уразливий стан потерпілої особи є оціночним поняттям і його наявність визначається на підставі аналізу конкретних обставин справи. Висновок про наявність або відсутність такого стану потерпілого та його використання обвинуваченим під час вчинення злочину може базуватись як на результатах медичної, психологічної, психіатричної або комплексної експертизи потерпілого, що підтверджуватиме наявність у особи фізичного захворювання чи фізичної вади, особливого психологічного стану або психічного розладу, так і на сукупності доказів існування тяжких особистих сімейних або інших обставин.

Як встановлено в судовому засіданні із показань потерпілої ОСОБА_17 слідує, що між потерпілою ОСОБА_17 та ОСОБА_18 були сталі дружні відносини, під час зустрічей велися розмови щодо можливого працевлашування потерпілої в Федеративній Республіці Німеччина, нянею або покоівкою. З аналізу показань потерпілої ОСОБА_17 , даних безпосередньо в судовому засіданні, не вбачається, що обвинувачена здійснювала тиск, вчиняла погрози чи вербувала потерпілу до надання сексуальних послуг в Федеративній Республіці Німеччина. Навпаки, саме потерпіла вказала, що під тиском працівників правоохоронних органів написала заяву про, нібито, вчинення щодо неї кримінального правопорушення та всі заяви писала під диктовку.

Крім того, в ході безпосереднього допиту потерпілої ОСОБА_17 , остання показала, що не перебувала в уразливому стані, ОСОБА_18 допомагала їй з організацією виїзду за кордон для подальшого працевлаштування покоївкою, що було викликано бажанням покращення матеріального становища, а не її уразливим станом чи складними життєвими обставинами.

Не підтвердились в судовому засіданні також доводи сторони обвинувачення, що ОСОБА_18 , для вербування потерпілої скористалась фактом відбування покарання у місцях позбавлення волі співмешканця потерпілої ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вчинені ним злочини, оскільки ОСОБА_20 не відбував покарання в період з 17.06.2017 по 18.11.2017, що підтверджується довідкою виданою Соснівським районним судом м. Черкаси від 09.01.2018 року №712/8866/17/179/2018.

Крім цього, в судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_32 , (мати потерпілої), яка також підтвердила, що їй не відомо, щоб донька перебувала у 2017 році в уразливому стані та потребувала коштів. Обвинувачену ОСОБА_22 знає, це однокласниця доньки, останні товаришували з дитинства.

Психолого-психіатрична експертиза для підтвердження уразливого стану потерпілої під час досудового розслідування не проводилась.

Інші свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 були понятими під час проведення обшуку в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де проживала ОСОБА_35 і в ході судового розгляду лише підтвердили відсутність порушень при проведенні обшуку.

Крім вищевказаного, стороною обвинувачення також не надано жодного допустимого доказу на підтвердження попередньої змови ОСОБА_18 з ОСОБА_19 на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.

За наведених обставин, жодна з кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо інших доказів наданих стороною обвинувачення, а саме:

протоколу обшуку автомобіля «Peugeot 508», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_19 від 19.11.2017, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung S7», 22 патрони, магазин для патронів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобіля та автомобіль - даний доказ не містить доказу;

протоколу обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_18 від 19.11.2017, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung J5» і ноутбук «Asus»;

протоколу затримання ОСОБА_18 від 19.11.2017, під час якого виявлено та вилучено картку «ПриватБанк» та кошти в сумі 90 грн;

протоколу огляду речей від 12.12.2017, під час якого оглянуто свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, картку «ПриватБанк» та кошти в сумі 90 грн;

протоколу огляду від 12.12.2017, під час якого оглянуто ноутбук «Asus», аналогічно і інші докази не підтверджують причетність саме ОСОБА_15 до скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.149 КК України та суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справах «Капо проти Бельгії» «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинувченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст.63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

Суд констатує, що досліджені докази, показання потерпілої та свідків, не доводять вини обвинуваченої у інкримінованому злочині. Належних доказів причетності обвинуваченої до злочину в ході досудового розслідування не здобуто. Тобто пред`явлене обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення, жодного прямого доказу причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованого правопорушення не надано.

За таких обставин суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_15 до злочину, в якому вона обвинувачується.

Отже, враховуючи, що стороною обвинувачення суду не надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.2 ст.149 КК України, а тому вона підлягає виправданню за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати відсутні.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.11.2017 року, а саме на: мобільний телефон SAMSUNG J5 imei НОМЕР_3 , ноутбук Asus серійний номер X501АXX0900, карту для виплат «ПриватБанк» № НОМЕР_4 та грошові кошти в сумі 90 грн.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-371, 373, 374,615 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_36 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення у відповідності до п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_37 у вигляді домашнього арешту закінчився та в подальшому не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.11.2017 року, а саме на: мобільний телефон SAMSUNG J5 imei НОМЕР_3 , ноутбук Asus серійний номер X501АXX0900, карту для виплат «ПриватБанк» № НОМЕР_4 та грошові кошти в сумі 90 грн.

Речові докази:

мобільний телефон SAMSUNG J5 imei НОМЕР_3 - переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області - повернути ОСОБА_38 ;

ноутбук Asus серійний номер X501АXX0900 - переданий на відповідальне зерігання ОСОБА_39 - залишити останній за належністю;

карту для виплат «ПриватБанк» № НОМЕР_4 - приєднану до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

грошові кошти в сумі 90 грн. - передані на зберігання на депозитний рахунок ГУ Національної поліції в Черкаській області - повернути ОСОБА_40 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3