Ухвала суду № 126607467, 14.04.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" квітня 2025 р. м. Черкаси справа № 925/378/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства "Ватутінське АТП-2362" про забезпечення позову до подання позовної заяв,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Ватутінське АТП-2362" звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову з вимогою застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

зобов`язання відокремленого структурного підрозділу "Звенигородські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" (ЄДРПОУ: 25204637; місце знаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 87, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202) відновити електропостачання об`єкта, що розташований по вул. Транспортній, 2 у місті Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області;

заборони відокремленому структурному підрозділу "Звенигородські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" (ЄДРПОУ: 25204637; місце знаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 87, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202) здійснювати будь-які дії, пов`язані з відключенням від електричної мережі об`єкту, що розташований по вул. Транспортній, 2 у місті Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області, до набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає таке.

Між ПрАТ Ватутінське АТП 2362 та ТОВ "Черкасиенергозбут" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року, за умовами якого: договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Відповідно до умов Договору, останній був пролонгований на наступний календарний рік до 31.12.2021, як і в подальшому щороку. У строк до 10.12.2024 від ТОВ "Черкасиенергозбут", як сторони договору, до 31.12.2024 не надходило письмове повідомлення про намір розірвання договору. Натомість ТОВ "Черкасиенергозбут" вважає, що виконало умови п. 10 Додатку №2 до Договору та п. 3.2.15 ПРРЕЕ, посилаючись на свій лист від 06.12.2024, яким повідомив про припинення договору. Водночас, заявник зазначив, що вказане повідомлення було скеровано засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та вручено споживачу 30.01.2025, тобто поза межами строків обумовлених п. 10 Комерційної пропозиції. Іншими способами та засобами повідомлення про припинення договору (направлення на електронну адресу, як то передбачено договором) надавач послуг не скористався. Крім того вказане повідомлення не містило жодних правових підстав, передбачених як Законом так і умовами договору для припинення договору.

Тому заявник стверджує, що вказане повідомлення про припинення договору у зв`язку з його здійсненням не у порядку та строки обумовлені договором немає правових підстав.

З врахуванням наведеного, заявник стверджує, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року є пролонгованим та діє до 31.12.2025 на визначених ним умовах на даний час.

Разом з цим, в листі ТОВ "Черкасиенергозбут" від 06.12.2024 вказано на те, що з 01.01.2025 постачальником електричної енергії ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" є Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». Як Законом, ПРРЕЕ так і умовами Договору передбачено зміну електропостачальника, шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, за умови повідомлення споживачем попереднього електропостачальника. Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Споживачем з ДПЗД «Укрінтеренерго» не укладався, відтак і жодні правові відносини з вказаним підприємством відсутні. Винятковою умовою зміни постачальника без укладення договору є положення п.6.2.3 ПРРЕЕ, де зазначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Однак в даному випадку між ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" та ТОВ "Черкасиенергозбут" є діючий до 31.12.2025 Договір про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року (з урахуванням його пролонгування).

Станом на сьогоднішній день постачальником електричної енергії ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" є ТОВ "Черкасиенергозбут" відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року. З метою виконання умов договору ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" належним чином виконує покладені на товариство умовами договору обов`язки та здійснює оплату за надану електроенергію. Незважаючи на вищевикладене, постачальник "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", 05.03.2025 звернувся з до ОСР/ВСП "Звенигородські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" з вимогою про припинення електропостачання ПрАТ "Ватутінське АТП-2362", не маючи на це жодних правових підстав. За вказаним зверненням ОСР 31.03.2025 припинив постачання електричної енергії ПрАТ "Ватутінське АТП-2362".

Заявник наголошує, що дії як постачальника "останньої надії" так і ОСР є незаконними. Припинення забезпечення електричною енергією ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" має наслідком зупинення його господарської діяльності, основою якої є логістична діяльність, що є стратегічно важливим в умовах воєнного стану, оскільки автотранспортом підприємства здійснюється перевезення зерна, добрив тощо, а також вантажів, про перевезення яких заборонено розголошувати інформацію. Будь-які врегулювання спору у позасудовому порядку нажаль неможливі. Тому і виникла необхідність звернутись за захистом порушених прав до суду.

Пунктом 7.11 ПРРЕЕ, передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Заявник повідомляє, що позовна заява знаходиться на стадії підготовки, натомість звернувся із заявою про забезпечення майбутнього позову, який згідно вимог ч. 3 ст. 138 ГПК України буде подано протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. За твердженням заявника, у даному випадку наявний прямо визначений законодавством обов`язок постачальника електричної енергії відновити електропостачання позивачу на період розгляду справи про оскарження дій постачальника з одностороннього розірвання договору поставки електричної енергії, як це відбулось з боку ТОВ "Черкасиенергозбут".

З огляду на викладене, обрані заходи забезпечення позову заявник вважає обґрунтованими та адекватними позовним вимогам, які будуть заявлені.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ч. 1, ч. 3 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України, зокрема, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.11.2023 року у справі № 903/639/23. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.

Оскільки за змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України об`єктом захисту, у тому числі судового, є лише порушене, невизнане або оспорюване право чи охоронюваний законом інтерес, а не потенціальна можливість порушення таких прав позивача у майбутньому, то і заходи забезпечення позову мають убезпечувати позивача від подальших порушень його прав та перебувати у взаємозв`язку із заявленими позовними вимогами.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту або відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся позивач. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими. Враховуючи відсутність у заяві будь-яких доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а також того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд приходить до висновку, що підстави для вжиття заявлених заходів забезпечення позову відсутні.

Заявник в обґрунтування заяви для забезпечення позову, зокрема, вказує припинення забезпечення електричною енергією приватного акціонерного товариства "Ватутінське АТП-2362", що стане причиною зупинення господарської діяльності товариства, але водночас зазначає, що в листі ТОВ "Черкасиенергозбут" від 06.12.2024 вказано на те, що з 01.01.2025 постачальником електричної енергії ПрАТ "Ватутінське АТП-2362" є Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». Таким чином, судом встановлено, що відсутні причини для зупинення господарської діяльності приватного акціонерного товариства "Ватутінське АТП-2362" до вирішення майбутнього позову.

Оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника приватного акціонерного товариства "Ватутінське АТП-2362" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.

Суддя О.В. Чевгуз