Рішення № 126603149, 15.04.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 707/3555/24

Провадження 2/712/1375/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2188268 у розмірі 39072,73 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.11.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладений електронний Договір про споживчий кредит № 2188268, відповідно до умов якого відповідачу було перераховано кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 14999,00 грн. Оскільки відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, 16.06.2020 року між ТОВ«МІЛОАН»та ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС»було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 001, за яким ТОВ«МІЛОАН»відступило право вимоги за Договором про споживчий кредит № 2188268, а ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС»набуло такого права вимоги. 24.01.2022 року між ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС»та «ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено Договір факторингу № 1/15, за умовами якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 2188268. Таким чином, у зв`язку з неповерненням кредитних коштів відповідач має непогашену заборгованість у загальному розмірі 39072,73 грн, з якої 14999,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 15074,33 грн- заборгованість за відсотками, 1499,90 грн. - заборгованість за комісією, 7499,50 грн. - заборгованість за пенею. Оскільки відповідач не повернув заборгованість по кредиту, змушені звернутися до суду.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23.12.2024 року справу передано за підсудністю Соснівському районному суду м. Черкаси.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.01.2025 року відкрито провадження у справі у спрощеному порядку без виклику осіб, наданий строк відповідачу на подання відзиву на позов.

Представник позивача подав клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався. Правом на подання відзиву не скористався.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст.223,280,281 ЦПК Українисуд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Уст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту ч. 1ст. 627 ЦК Україниубачається, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено, що 29.11.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 2188268, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Вказаний договір укладений сторонами в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток (п. 6.1 Договору).

Процес оформлення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 відображено у Анкеті-заяві на кредит № 2188268 від 29.11.2019 року.

Згідно з п. 1.2.-1.4., 2.1. Кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 14999,00,00 грн., який надається строком на 7 днів з 29.11.2019 по 06.12.2019 шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.

29.11.2019 року ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у сумі 14999,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 3941975 від 29.11.2019 року.

У пунктах 1.5.-1.7. Кредитного договору передбачено, що загальні витрати за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3074,80 грн. в грошовому виразі та 1069,00 відсотків річних у процентному значенні; комісія за надання кредиту 1499,90 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 1574,90 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До позовної заяви позивачем приєднано Графік розрахунків за договором про споживчий кредит № 2188268 від 29.11.2019 року як Додаток №1 до Кредитного договору.

Вказаний документ підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цьому документі містяться відомості про суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії.

Отже, укладаючи вказаний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1ст. 627 ЦК Українивизначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац 2 ч. 2ст. 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставіЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З цього слідує, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За таких обставин, суд вважає, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст.6,627 ЦК Українита ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Кредитного договору № 2188268 від 29.11.2019 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Крім того, наданими доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 14999,00 грн., а відтак і факт укладення кредитного договору.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

16.06.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір відступлення прав вимоги № 001, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 2188268 від 29.11.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Реєстром боржників та платіжними інструкціями про сплату коштів за договором відступлення прав вимоги.

Як убачається з витягу з Додатку до Договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 2188268 від 29.11.2019 року загальна сума заборгованості за становить 39072,73 грн., з яких 14999,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 15074,33 грн. сума заборгованості за відсотками, 1499,90 грн. сума заборгованості за комісією, 7499,50 грн. сума заборгованості за пенею.

Також 24.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» права грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 2188268 від 29.11.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Реєстром боржників та платіжною інструкцією про сплату коштів за договором факторингу.

Як убачається з витягу з Додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 2188268 від 29.11.2019 року загальна сума заборгованості за яким становить 39072,73 грн., з яких 14999,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 15074,33 грн. сума заборгованості за відсотками, 1499,90 грн. сума заборгованості за комісією, 7499,50 грн. сума заборгованості за пенею.

02.09.2024 року за вих. № 2188268-АВ на адресу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу, відповідно до якої останнього повідомлено про укладення договору факторингу між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», а також рекомендації щодо сплати заборгованості в розмірі 39072,73 грн.

Відповідно до п. 1 ч.ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд установив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Враховуючи, що відповідачем не виконані грошові зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за Кредитним договором №2188268 в розмірі 30073,33 грн. у тому числі: 14999 грн. борг по тілу кредиту; 15074,33 грн. борг по відсотках є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині у повному обсязі.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 1499,90 гривень за Кредитним договором № 2188268, то суд зважає на таке.

Згідно забз.3ч.4ст.11Закону України«Про захистправ споживачів»(уредакції станомна 01січня 2017року)кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання кредиту додатково до відсотків за користування кредитом.

З огляду на вказане вище, положення кредитного договору №2188268 від 29.11.2019 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 1499,90 грн., яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1 Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 1499,90 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Відповіднодо частини 1статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3ст. 549 ЦК України).

Частиною 3статті 551 ЦК Українипередбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина 3статті 551 ЦК Україниз урахуванням положеньстатті 3 ЦК Українищодо загальних засад цивільного законодавства та частини п`ятоїстатті 12 ЦПК Українищодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у Постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Враховуючи, що розмір пені в сумі 7499,50 грн. складає 50 % від заборгованості за кредитним договором та не є співвмірним з сумою заборгованості, суд вважає необхідним з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, застосувати вимоги ч. 3ст. 551 ЦК Українита зменшити розмір штрафних санкцій до 3000 грн.

У зв`язку з цим стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3000,00 грн., зменшена судом на підставі ч. 3ст. 551 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 гривень, на підставі: копій договору № 43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024 року, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11.11.2024 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі. Загальна вартість витрат на правову допомогу складає 6 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першоїстатті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другоюстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на заперечення відповідача, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, необхідно дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн., який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення, до стягнення на користь позивача підлягає заборгованість за Кредитним договором №2188268 в розмірі 33073,33 грн., у тому числі: 14999,00 грн. борг по тілу кредиту; 15074,33 грн. борг по відсотках; 3000 грн. заборгованість за пенею.

Відповідно довимог ст.141ЦПК Україниу зв`язкуіз частковимзадоволенням позовнихвимог звідповідача накористь позивачапідлягають стягненнювитрати посплаті судовогозбору урозмірі 2059,04 грн. (85 % від суми задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Пінг-Понг»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ 43657029, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк», МФО 300346, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) суму заборгованості за Кредитним договором №2188268в сумі 33073,33 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., а також судовий збір в розмірі 2059,04 грн., а всього 38132,37 грн. (тридцять вісім тисяч сто тридцять дві гривні 37 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15.04.2025 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ 43657029, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк», МФО 300346, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .