Рішення № 126603097, 19.03.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1516/25

Провадження №2/711/1096/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Шульги А.В.

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» звернувся через свого представника Матухна Семена Павловича у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.01.2022 між ТОВ СІРОКО ФІНАНС та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено договір факторингу №025-040122, за умовами якого клієнт відступив фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги № 09/02/22 від 09.02.2022 клієнт відступив факторові, у тому числі, право вимоги за договором позики № 77592583, укладеним 11.09.2021 між позикодавцем ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ СІРОКО ФІНАНС з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.

Договір позики, право вимоги за яким набуте ТОВ СІРОКО ФІНАНС, укладений відповідачем із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", що здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, безстрокової, в бездокументарній формі. Зазначений договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, відповідно до положень п.п. 1, 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію, у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 11, ст. 12 Закону України Про електронну комерцію. Ст. 5 Закону України Про електронну комерцію гарантує однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

На виконання умов договору позики позикодавець 11.09.2021 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами договору в сумі 9048 грн. 00 коп., виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов`язання. Натомість, відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернула, проценти не сплатила, в зв`язку з чим за час користування коштами позики на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов договору (відповідно до доданого розрахунку), а загальний борг склав 28136грн. 44 коп. Таким чином, розмір боргу відповідача перед ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» розрахований первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору позики, та набутий ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» в результаті відступлення права вимоги, склав 28136,44грн.

Спроби врегулювання боргу із боржником в добровільному порядку виявилися безрезультатними. Також, 24.12.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направлялася на адресу боржника письмова вимога про погашення заборгованості, що у випадку несплати боргу товариство має намір вчинити необхідні дії, направлені на стягнення боргу в судовому порядку, яке було боржником проігнороване. Таким чином, сума заборгованості боржника, яким є ОСОБА_1 , перед ТОВ СІРОКО ФІНАНС за договором позики № 77592583 на дату позовної заяви складає 28136 грн. 44 коп., де сума не поверненої позики складає 9048грн. 00 коп. та сума нарахованих та несплачених процентів 19088 грн. 44 коп.

Враховуючи вказане вище, позивач просить суд, - стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ СІРОКО ФІНАНС заборгованість за договором позики №77592583 в сумі 28136 грн. 44 коп. та 3028грн. 00коп. судового збору.

Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

У судове засідання представник позивача ТО«ѲРОКО ФІНАНС» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, у п. 4 позовної заяви представник позивача просить здійснювати розгляд за відсутності позивача, за наявними матеріалами справи і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначений судом дату і час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судовомузасідання відповідачвизнала заявленіпозовні вимоги,зазначивши,що вонадійсно уклалакредитний договіріз ТОВ"1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"та отримала кредит. Борг в сумі в сумі 9048 грн. не погасила, оскільки не було можливості. Про графік погашення та відсотки знала. Сума боргу та відсотків визнає та має намір погашати. Також зазначила, що пільг не має.

Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до абз. 6 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Перешкод для здійснення розгляду справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.

Разом з тим, враховуючи позицію Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 25.05.2022 у справі №675/2136/19, суд не має права покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2021 між ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77592583, на виконання умов якого позикодавець 11.09.2021 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами договору в сумі 9048 грн. 00 коп., чим виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, про що свідчить інформація АТ «ТАСКОМБАНК» № 39175/47.1 від 30.12.2024 про підтвердження платежу (а.с. 4).

Зазначений договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, враховуючи положення п.12 договору з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, відповідно до положень п.п. 1, 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію, у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.11, ст. 12 Закону України Про електронну комерцію. Ст. 5 Закону України Про електронну комерцію гарантує однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Як встановленопри розглядісправи,ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Разом з тим, відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернула, проценти не сплатила, в зв`язку з чим за час користування коштами на суму позики були нараховані проценти, відповідно до умов договору. Станом на 09.02.2022 борг ОСОБА_1 за договором позики № 77592583 складає 28136 грн. 44 коп., що складається із: 9048 грн. 00 коп. суми тіла кредиту та 19088 грн. 44 коп. суми процентів, про що свідчить наданий позивачем розрахунок (а.с. 5-8).

Наявна у матеріалах справи виписка по рахунку узгоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості і в сукупності з іншими доказами підтверджує заборгованість відповідача за виданою позикою, та є належним доказом. Під час розгляду справи відповідач визнала повністю суму заборгованості.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205, 207 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 була ознайомлена і прийняла умови договору №77592583 від 11.09.2021. Навіть, після отримання позичених коштів, вона не відмовилася від договору і не повернула отримані у позику грошові кошти.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення договору позики №77592583 від 11.09.2021 між нею та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", а також факт отримання та використання позичених коштів.

З урахуваннямвикладеного вище,суд приходитьдо висновку,що позивачемдоведено фактукладення 11.09.2021між ТОВ"1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"та ОСОБА_1 договору позики №77592583.

Також судом встановлено, що 04.01.2022 між ТОВ СІРОКО ФІНАНС (Фактор) та ТОВ"1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено договір факторингу №025-040122, за умовами якого клієнт відступив фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги № 09/02/22 від 09.02.2022 клієнт відступив факторові, у тому числі, право вимоги за договором позики № 77592583, укладеним 11.09.2021 між позикодавцем ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ СІРОКО ФІНАНС з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.

Договір позики, право вимоги за яким набуте ТОВ СІРОКО ФІНАНС, укладений відповідачем із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", що здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, безстрокової, в бездокументарній формі.

Згідно з ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст.1082 ЦК України).

Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст.516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт57). Відповідно до статті1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/16579/20 від 07.09.2022 (п.9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018 (п.59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТО«ѲРОКО ФІНАНС» відповідно до укладеного договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №77592583 від 11.09.2021 на загальну суму 28136грн. 44 коп., що складається із: 9048 грн. 00 коп. суми тіла кредиту та 19088 грн. 44коп. суми процентів.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором у повному обсязі не погашає, що є порушенням законних прав ТО«ѲРОКО ФІНАНС».

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділомІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи договір позики №77592583 від 11.09.2021 та договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України. Відповідно до положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики №77592583 від 11.09.2021 становить28136 грн. 44 коп., що складається із: 9048 грн. 00 коп. суми тіла кредиту та 19088 грн. 44 коп. суми процентів. Вказаний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами договору позики. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи у строк зобов`язання, відповідач не мала би наслідком збільшення процентів за користування позикою. Судом встановлено, що при укладенні договору позики, відповідачу у повному обсязі надавалася інформація стосовно умов позики, зауважень при його укладенні остання не висловила. Крім того, і на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту повного повернення нею заборгованості за договором №77592583 від 11.09.2021, а також не навела своїх розрахунків заборгованості щодо спростування розміру заборгованості, визначеної позивачем.

При цьому, враховуючи визнання відповідачем позову, про що зазначено нею у судовому засіданні, а визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про повне задоволення позову.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, позицію відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача, у межах заявлених позовних вимог, підлягає заборгованість за договором №77592583 від 11.09.2021 у розмірі 28136 грн. 44 коп., що складається із: 9048 грн. 00 коп. суми тіла кредиту та 19088 грн. 44 коп. суми процентів.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., що підтверджується платіжною інструкцією №289 від 20.02.2025.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 206, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідлальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42827134, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45 офіс 510А) заборгованість за кредитним договором від 11.09.2021 №77592583 у розмірі 28136грн. 44коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідлальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42827134, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45 офіс 510А) судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька