Рішення № 126580516, 14.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокуСправа №160/1632/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

22.01.2025 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами про:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 року № 0631440411.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку КП КМР «Кам`янська ТПК» з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 18.09.2024 № 60607/04-36-04-11-06/32130551, яким встановлено порушення позивачем строків сплати податку на додану вартість, винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 № 0631440411 на суму 50 000,00 грн (штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість). Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесеним поза межами строків, встановлених Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямизазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

04.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку КП КМР «Кам`янська ТПК» з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість. За результатами перевірки відповідно до вимог п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України складено акт камеральної перевірки від 18.09.2024 року №60607/04-36-04-11-06/32130551. Акт перевірки надіслано на податкову адресу КП КМР «Кам`янська ТПК» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який отримано підприємством 24.09.2024. Перевіркою встановлено, що КП КМР «Кам`янська ТПК» не забезпечено повноту та своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до бюджету у граничні терміни встановлені п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, у зв`язку з чим в інтегрованій картці платника з ПДВ обліковувався податковий борг. Так, відповідно інформації наведеній у матеріалах перевірки (акт перевірки, додаток до податкового повідомлення-рішення від 10.10.2024 року №0631440411), перевіркою даних ІПК встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ визначеної податковою декларацією від 22.03.2021 за реєстраційним номером 9058176989. Граничний термін сплати податкового зобов`язання визначеного у зазначеній звітності в сумі 500000,00 грн настали 30.03.2021. Сплата зазначеного податкового зобов`язання здійснювалась частинами у періоді (на дату) 26 липня та 29 серпня 2024 року з порушенням граничного терміну сплати (прострочення), відповідно, 1214 та 1248 днів.

За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС, відповідно до норм чинного законодавства, зокрема пункту 124.1 статті 124 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 №0631440411 (форма «Ш») про застосування штрафної санкції у сумі 50000,00 грн (розраховано в залежності від кількості днів затримки сплати податкового зобов`язання до бюджету 10 % погашеної суми податкового боргу). Документ, яким узгоджено суму податку/ грошового зобов`язання, граничний термін сплати, дата фактичної сплати (погашення), сума погашеного податкового боргу, розмір штрафу наведені в акті перевірки та в додатку до податкового повідомлення-рішення від 10.10.2024 №0631440411.

Податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 №0631440411 направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано 15.10.2024.

Відповідач зазначає, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф по ст. 124 ПК України - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. З огляду на положення статті 124 ПК України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є фактична сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення.

06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав правову позицію, викладену у позові, зазначив, що Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» 15.10.2024 отримано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 № 0631440411 про зобов`язання сплатити 50 000,00 грн штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість. Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках викладених у Акті камеральної перевірки від 18.09.2024 №60607/04-36-04-11-06/32130551, зокрема, що під час здійснення господарської діяльності підприємства мали місце порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в період - лютий 2021 року.

Позивач вказує, що в податковому повідомленні-рішенні від 10.10.2024 № 0631440411 вказано, що перiод фiнансово-господарськоi дiяльностi платника податкiв, при здiйсненнi якої вчинено цi порушення: лютий 2021 року. Прі цьому в Акті камеральної перевірки від 18.09.2024 №60607/04-36-04-11-06/32130551 про зазначений період в загалі не згадується. В той же час, як випливає з Акту і розрахунку штрафних санкцій доданого до податкового повідомлення-рішення від 10.10.2024 № 0631440411, підставою для застосування штрафних санкцій стала несвоєчасна сплата самостійно задекларованого платником податкового зобов`язання з податку на додану вартість, кінцевий строк сплати якого припадав на 30.03.2021.

Позивач вказує, що визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 124 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати. Тобто, податковий орган вправі не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків. В Акті перевірки зазначено, що платник задекларував податкове зобов`язання у декларації з ПДВ, яка подана платником у встановлені ПК України терміни, а граничний термін сплати для якого було 30.03.2021. Водночас, відповідно до п. 113.1 ст. 113 ПК України нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України. Враховуючи дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.10.2024 № 0631440411, а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, доходимо висновку, що нарахування суми штрафу здійснено відповідачем поза межами 1095 днів.

Згідно положеньстатті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку КП КМР «Кам`янська ТПК» з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 18.09.2024 № 60607/04-36-04-11-06/32130551, яким встановлено порушення позивачем строків сплати податку на додану вартість у сумі 500000,00 грн граничний термін сплати 30.01.2021, фактично сплачено 29.08.2024 у сумі 100 000,00 грн та 26.07.2024 у сумі 400 000,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 № 0631440411 на суму 50 000,00 грн (штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість штраф 10%).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України, яка рішенням від 19.12.2024 залишила скаргу без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платниками податків визнаються зокрема юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом (стаття 15 ПК України).

Підпунктом16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК Українипередбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 ПК Українипередбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 1 ПК Українивстановлено, щоподатковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Абзацом другим п.1.1 ст. 1 ПК Українизазначено, що цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом41.1 статті 41цьогоКодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/ або митного оформлення. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватисяКонституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти21.1.1,21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава8розділуІІ ПК Українивизначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписиПК Українив цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимогПК Українинаказу на проведення перевірки.Статтею 78 ПК Українивизначено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Підпунктом14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI(із змінами та доповненнями) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/ абоМитним кодексом України(п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПКУ). Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Відповідно до п.31.1 ст. 31 ПКУстроком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Нормами пункту 35.1 статті 35 Кодексу визначено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків, зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених Кодексом або законами з питань митної справи (пункт35.2 статті 35 ПК України).

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (пункт36.1 статті 36 ПК України). Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт36.2 статті 36 ПК України). Виконанням податкового обов`язку є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України). Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст. 38 ПКУкраїни).

Відповідно до пункту49.2 статті 49 ПК Україниплатник податків зобов`язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цьогоКодексуподавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Як передбачено пунктом54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: … 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (…). Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, а порядок оформлення результатів камеральної перевірки визначено, зокрема, п. 86.2 ст. 86 цього Кодексу. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних перевірок визначено статтею 77 ПК України. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Кодексу).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Надаючи оцінку таким доводам сторони позивача, суд вважає за необхідне взяти до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 11.11.2022 у справі № 200/6441/20-а.

У вищезазначеній постанові колегія суддів висловила правову позицію щодо дати, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф. Такою датою Суд вважає дату сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дату, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. З останньої обчислюється тривалість прострочення, яка не повинна перевищувати 1095 днів до накладення штрафу. Колегія суддів зазначає, що виходячи з аналізу вказаних положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення.

У справі, що розглядається, камеральну перевірку та нарахування штрафу контролюючим органом проведено в межах 1095 - денного строку з дати погашення податкового боргу, тобто з дотриманням норм Податкового кодексу України.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/1091/19.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасуванняподаткового повідомлення-рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими устатті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 132,134,143,241-246,252,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез