Ухвала суду № 126574554, 14.04.2025, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1981/25

2-а/703/51/25

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14 квітня 2025 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

у с т а н о в и в :

11.04.2025 ОСОБА_1 , звернувся до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову №40 від 08.01.2025 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В позові позивач просив поновити йому встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України строк оскарження постанови, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови не отримував, що позбавило його можливості оскаржити постанову у встановлений строк, про існування стягнення дізнався внаслідок арешту грошових коштів на власних рахунках у виконавчому провадженні №77715468.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Вказані висновки сформульовані в постанові ВП ВС від 01.02.2024 в справі №990/270/23.

Застосовуючи наведений підхід до обставин даної справи, суд вказує наступне.

З матеріалів, доданих до позову, а саме копії оскаржуваної постанови, встановлено, що позивач був присутній при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вину не визнав. Заявляв клопотання про розгляд справи без його присутності, вказані дії в письмовій заяві пояснив тим, що розраховував, що в такому разі не буде притягнутий до адміністративної відповідальності. В матеріалах позову відсутня копія відповідного протоколу, однак не вбачається, що позивач, якому з часу складення протоколу в справі про адміністративне правопорушення було відомо про існування провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності, вживав в період із січня до квітня 2025 року будь-яких заходів щодо з`ясування результатів розгляду відповідної справи.

Відтак в позові, заяві про поновлення пропущеного процесуального строку не викладено поважних причин, що могли бути непереборними та об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду в строк, встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України, суд не вбачає підстав для поновлення позивачеві процесуального строку звернення до суду.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву

Керуючись ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Черкаського апеляційного суду.

Суддя І.В. Овсієнко