Ухвала суду № 126558224, 11.04.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3159/25

Провадження № 1-кс/202/2765/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 24.06.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000001016, у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Дніпропетровськ, заміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру у розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_8 , діючи всупереч існуючих у сфері культурного, духовного життя суспільства моральних засад щодо недопустимості демонстрації статевих органів, сексуальних відносин, які є неприйнятними з погляду суспільної моралі, загальновизнаних правил сором`язливості, прихованості відповідних стосунків від сторонніх осіб, призначених для збудження статевої пристрасті інших осіб, виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок виготовлення, розповсюдження та збуту відеопродукції порнографічного характеру в мережі Інтернет.

ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, з метою систематичного отримання незаконного прибутку, організувала діяльність по виготовленню, розповсюдженню та збуту відеопродукції порнографічного характеру через веб-сайти, на яких користувачі зі всього світу, задовольняють свої статеві пристрасті, шляхом віртуального спілкування із оголеними жінками в режимі реального часу за допомогою комп`ютерної техніки обладнаної веб-камерами,із демонструванням сексуальних дій, за які користувачі (гості) вказаних веб-сайтів сплачували грошові кошти, які зараховувались через вказані сайти на особисті рахунки відповідних акаунтів, що служило основним джерелом їх доходу, який

в подальшому розподілявся між учасниками злочинної змови.

Розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 розробила детальний (поступовий) злочинний план, неухильно дотримуючись умов якого, була упевнена у неможливості викриття її злочинної діяльності та уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, для реалізації якого визначилась щодо створення на території м. Дніпро не менше трьох спеціальних приміщень «веб-кам» студій «ІНФОРМАЦІЯ_2», для здійснення злочинної діяльності спрямованої на виготовлення, розповсюдження та збуту відеопродукції порнографічного характеру, а також вербування осіб з метою їх подальшої експлуатації.

Так, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що самостійне, без залучення інших осіб скоєння злочину проти громадського порядку та моральності неможливо, залучила до реалізації злочинного плану ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які надали свою добровільну згоду на участь у вказані злочинній діяльності.

Діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підшукали та орендували не менше трьох спеціальних приміщень - «веб-кам» студій, на території м. Дніпро, за які сплачували орендну плату близько 40000 грн. щомісяця, в яких підключали послуги по доступу до мережі Інтернет, облаштували їх комп`ютерною технікою, веб-камерами, облаштували кімнати спеціальним інтер`єром та меблями, для здійснення злочинної діяльності спрямованої на виготовлення та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру та вербування осіб з метою їх подальшої експлуатації.

Реалізуючи задумане, переслідуючи корисливий мотив, розуміючи протиправність своїх дій, з метою реалізації злочинного плану, щодо виготовлення, розповсюдження та збуту відеопродукції порнографічного характеру, ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_12 на роль системного адміністратора, в обов`язки якого входило забезпечення нормальної діяльності «веб-кам» студій, а саме налаштування комп`ютерної техніки, ведення листування в мессенджері «Telegram» та вирішення інших господарських питань, а також проведення інкасації грошових коштів, виручених із виготовлення, розповсюдження та збуту продукції порнографічного характеру.

Так ОСОБА_9 , відповідно до розробленого плану та покладених обов`язків, виконувала роль головного адміністратора в орендованому приміщенні, яке використовували як головний офіс «веб-кам» студій «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_4, де підшукувала та проводила співбесіди з приводу працевлаштування шляхом вербування жінок, щодо діяльності спрямованої на виготовлення та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру;

В свою чергу ОСОБА_11 , відповідно до розробленого плану та покладених обов`язків, в орендованому приміщенні, яке використовувалося як «веб-студія», за адресою: АДРЕСА_3, виконувала роль адміністратора та наглядача-контролера за жінками, діяльність яких була спрямована на виготовлення, розповсюдження та збут відеопродукції порнографічного характеру, а також формування щоденних звітів, щодо отриманих прибутків пов`язаних з виготовленням, розповсюдженням та збутом продукції порнографічного характеру.

Відповідно до розробленого плану та покладених обов`язків, ОСОБА_10 в орендованому приміщенні, яке використовувалося як «веб-студія» , за адресою: АДРЕСА_2, виконувала роль адміністратора та наглядача-контролера за жінками, діяльність яких була спрямована на виготовлення, розповсюдження та збут відеопродукції порнографічного характеру, а також формування щоденних звітів, щодо отриманих прибутків пов`язаних з виготовленням, розповсюдженням та збутом продукції порнографічного характеру.

Разом з тим, ОСОБА_8 здійснювала розподіл коштів (прибутків) між учасниками злочинної змови, одержаних від незаконного виготовлення, розповсюдження та збуту продукції порнографічного характеру.

З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з метою цілодобового функціонування створених ними «веб-кам» студій створили позмінний графік з виготовлення, розповсюдження та збуту відеопродукції порнографічного характеру, визначивши, що перша зміна тривала: з 8:00 год. до 14:00 год., друга зміна з 14:00 год. до 22:00 год., третя зміна з 22:00 год. до 08:00 год.

Далі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залучили до своєї протиправної діяльності ОСОБА_6 в якості адміністратора на «веб-кам» студію за адресою: АДРЕСА_2 , діяльність якої пов`язана з виготовленням, розповсюдженням та збутом продукції порнографічного характеру.

В свою чергу ОСОБА_6 , маючи бажання отримати незаконний прибуток, погодилась на пропозицію, щодо працевлаштування у якості адміністратора на «веб-кам» студію.

Відповідно до розробленого плану та покладених обов`язків, ОСОБА_6 в орендованому приміщенні, яке використовувалося як «веб-студія», за адресою: АДРЕСА_2 , виконувала роль адміністратора та наглядача-контролера за жінками, діяльність яких була спрямована на виготовлення, розповсюдження та збут відеопродукції порнографічного характеру, а також формування щоденних звітів, щодо отриманих прибутків пов`язаних з виготовленням, розповсюдженням та збутом продукції порнографічного характеру.

Приблизно у 2024 році, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 будучи об`єднані спільним злочинним умислом, на здійснення вербування осіб з метою подальшої їх сексуальної експлуатації за грошову винагороду, маючи на меті вербування осіб

з метою їх подальшої експлуатації у сфері виготовлення, розповсюдження та збуту відеопродукції порнографічного характеру з метою отримання прибутку, створила Інтернет pecypс «ІНФОРМАЦІЯ_3», де шляхом матеріальної зацікавленості заохочувала осіб жіночої статі віком від 18 до 35 років до роботи «веб-моделями» пропонуючи заробітну плату від 1000 до 5000 доларів США.

Також, для посилення матеріальної зацікавленості учасників злочинної змови, ОСОБА_8 запровадила «бонусну» систему отримання додаткового доходу у розмірі від 100 до 150 доларів США за залучення нових дівчат до здійснення злочинної діяльності, пов`язаної із незаконним виготовленням, розповсюдженням та збутом продукції порнографічного характеру.

Так, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, протягом березня 2025 року - квітня 2025 року, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 а також спільно з ОСОБА_6 , переслідуючи мету наживи, здійснила вербування раніше незнайомої їй ОСОБА_13 при наступних обставинах.

Так, в середині лютого 2025 року, ОСОБА_13 знаходячись вдома за місцем свого проживання, використовуючи свій мобільний телефон зайшла на сайт «ІНФОРМАЦІЯ_3». Перейшовши на вказаний сайт, остання прочитала оголошення про роботу для жінок віком від 18 до 35 років «веб-моделями»,із заробітною платою від 1000 до 5000 доларів США, на що дане оголошення її зацікавило та вона заповнила анкету з метою влаштування на роботу, в якій вказала для зв`язку свій контактний номер телефону.

В подальшому, в мессенджері «Telegram», з невідомого їй номеру надійшло повідомлення з пропозицією на співбесіду за адресою: АДРЕСА_5.

Надалі, 27.02.2025, ОСОБА_13 приблизно о 12 год. 00 хв. приїхала за вказаною адресою: АДРЕСА_4, де її зустріла ОСОБА_9 та провела до офісного приміщення веб-студії «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В ході проведення співбесіди, ОСОБА_9 переконавшись, що ОСОБА_13 внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявністю проблем зі здоров`ям, перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях почала пропонувати роботу веб-моделлю на веб-студії.

Також ОСОБА_9 , роз`яснила ОСОБА_13 умови праці, а також графік роботи, розмір оплати та надала коротку інструкцію щодо роботи веб-моделі, а саме як потрібно працювати в режимі он-лайн, що необхідно роздягатися та спокушати чоловіків тощо.

Надалі, 03.04.2025, ОСОБА_13 попередньо домовившись із ОСОБА_9 про більш детальне надання інформації з приводу працевлаштування, приблизно о 10 год. 00 хв., приїхала за адресою: АДРЕСА_4, де її зустріла ОСОБА_9 та провела до офісного приміщення веб-студії «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Після чого ОСОБА_9 , усвідомлюючи скрутне матеріальне становище ОСОБА_13 , відсутність постійного джерела доходів у останньої, наявність проблем зі здоров`ям, усвідомлюючи, що ОСОБА_13 перебуває в уразливому стані, повторно надала їй коротку інструкцію пов`язану з роботою веб-моделі в режимі он-лайн, та наголосила про необхідність роздягання та спокуси чоловіків.

Так, 08.04.2025 (більш точний час не встановлено) за допомогою мессенджера «Telegram», ОСОБА_13 написала ОСОБА_9 та повідомила, що вона готова приступити до роботи.

Після чого ОСОБА_14 надала контактний номер ОСОБА_13 адміністратору веб студії ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , та повідомила про необхідність проведення із ОСОБА_13 додаткового інструктажу, тобто вербування.

10.04.2025 о 14.10 год., ОСОБА_13 за попередньою домовленістю з адміністратором веб-студії ОСОБА_15 прибула у приміщення веб-студії «ІНФОРМАЦІЯ_2», що за адресою: АДРЕСА_2 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 10.04.2025, адміністратор веб-студії, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , зустріла ОСОБА_13 , де почала проводити з нею інструктаж.

Після обговорення всіх умов роботи та проведення інструктажу, о 14.30 год. 10.04.2025, адміністратор ОСОБА_6 провела ОСОБА_13 для огляду робочих кімнат, що розташовані в приміщенні веб-студії, де здійснюється незаконна діяльність, пов`язана з виготовленням, розповсюдженням та збутом продукції порнографічного характеру, де детально розповіла про умови, графік та режим робочого дня.

Також ОСОБА_6 наполягала на тому, що для отримання більшого прибутку необхідно працювати в приватних чатах та здійснювати дії порнографічного характеру задовольняючи потребу клієнтів.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вербуванні людини, вчиненому з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 .

10.04.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

10.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених: ч. 2 ст. 149 КК України, а саме у вербуванні з метою експлуатації

з використанням матеріальної залежності та уразливого стану, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що враховуючи те,

що на території України введено воєнний стан, підозрювана ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12-ти років, яке загрожує їй у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих злочинів, може виїхати за межі території України поза пунктами пропуску державного кордону або на тимчасово окуповану територію, з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини

(надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

-п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрювана

ОСОБА_6 знаходячись на свободі, будучи обізнаною у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, може здійснити незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів на свою користь та уникнення тим самим кримінальної відповідальності, адже їй відомі анкетні дані свідків у цьому кримінальному проваджені, та до вчинення кримінального правопорушення вона підтримувала

з ними стосунки, а також на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні;

-п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_6 офіційно не працевлаштована, не має законних засобів до існування, постійним джерелом доходу був прибуток пов`язаний із незаконною діяльністю веб-студій, тобто виготовлення, розповсюдження та збут відеопродукції порнографічного характеру, що може свідчити про можливість вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення та продовження своєї злочинної діяльності, керуючись метою незаконного збагачення.

Вказані ризики наявні також і через ведення на території України воєнного стану, що значно ускладнює або виключає можливість здійснення контролю за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, зокрема і домашнього арешту.

Вік та стан здоров`я підозрюваної ОСОБА_6 не перешкоджають триманню останньої під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 є недоцільним та неможливим, оскільки обставини злочину свідчать про нехтування нею встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином вона, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на неї обов`язків, переховуватися від суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на експертів та свідків.

Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку підозрюваної та відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України, відносно неї необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинила особливо тяжкий злочин проти суспільної моралі, з метою забезпечення виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків, слід визначити останній в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання нею наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На думку сторони обвинувачення, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від слідства та суду та/або порушення встановлених обов`язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб попередити у підозрюваного бажання сховатися, перешкоди слідству, знищити чи приховати речові докази, впливати на свідків чи не виконувати процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, також, з урахуванням специфіку кримінального правопорушення та виключного випадку, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , просив визначити розмір застави в розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просила врахувати міцні соціальні зв`язки підозрюваної, а також те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Просила застосувати до обвинуваченої більш м`який запобіжний захід, або визначити помірний розмір застави.

Підозрювана в судовому засідання заперечувала проти задоволення клопотання та пояснила, просила врахувати міцність її соціальних зв`язків. Просила застосувати до неї більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, а саме: допитом в якості свідка, який надав покази щодо незаконної діяльності групи осіб, які займаються виготовленням, розповсюдженням зображень порнографічного характеру; проведенням впізнання вказаних осіб за фотознімками, під час яких свідок вказав саме на тих осіб, які причетні до вказаного кримінального правопорушення; проведеними оглядами Інтернет сайтів, на яких працювала свідок та інші особи, де наявні відео та фотозображення, що містять ознаки порнографічного характеру; допитом в якості свідка особи, яка була залучена до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-відео контролю особи; проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями - візуальне спостереження за особою, зняття інформації з електронних інформаційних систем, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а також контроль за вчиненням злочину, під час яких отримано інформацію, яка підтверджує факт того, що вказана група осіб, здійснює протиправну діяльність, пов`язану з виготовленням та розповсюдженням зображень порнографічного характеру, в режимі он-лайн на спеціалізованих сайтах, у різних веб-студіях міста Дніпро, при цьому залучають до участі в своїй незаконній діяльності соціально-незахищених осіб; проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями у формі оперативних закупок; висновками судових мистецтвознавчих експертиз відповідно до яких, інформація, що міститься у відео роликах, які отримано під час проведення оперативних закупок містить в собі ознаки порнографічного характеру.

При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо злочинів.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; інше кримінальне правопорушення.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в саме: можливості підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років, в зв`язку з чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваної винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на свідків, на думку слідчого судді, є доведеним, оскільки підозрювана знаходячись на свободі, будучи обізнаним у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження та анкетними даними свідків, може шляхом вмовлянь, погроз впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим, з урахуванням особи підозрюваної, яка раніше не судима, суд вважає, що заявлений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення, стороною обвинувачення не доведений та наразі нічим не підтверджений.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваної ОСОБА_6 , але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною, обвинуваченою кримінального правопорушення - підозра достатньо обґрунтована;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваної, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується - інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень;

3) вік та стан здоров`я підозрюваної - ОСОБА_6 є особою молодого віку, даних про стан здоров`я не надано;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваної в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців - підозрювана заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має;

5) наявність у підозрюваної постійного місця роботи - підозрювана не працює;

6) репутацію підозрюваної - даних щодо негативної репутації підозрюваної не надано;

7) майновий стан підозрюваної - даних не надано;

8) наявність судимостей у підозрюваної - раніше не судима;

9) дотримання підозрюваною, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до неї раніше - відомості відсутні;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - дані відсутні;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини - розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено.

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрювана, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї - не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.

З урахуванням особи підозрюваної, яка раніше не судима, але ж підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваної жодного більш м`якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,3 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлений судом ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання слідчого судді є найбільш вагомим, що в свою чергу приводить слідчого суддю до переконання, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваної ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших та свідків, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.2 ст. 149 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваної, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, і вважає за необхідним визначити підозрюваній заставу у розмірі - 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 999 240 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та не буде завідомо непомірним для нею. Також, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення підозрюваною застави, покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 08 червня 2025 року включно.

Встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 330 (триста тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 999 240 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_6 , з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_6 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 08.06.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1