Рішення № 126555661, 10.04.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2857/25

Провадження № 2-а/750/56/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Веремій А.С.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач) про скасування постанови серії ЕНА № 4130773 від 22.02.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу розміром 425 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 22 лютого 2025 року о 21 год. 20 хв. на автомобільній дорозі МО1 позивач, який керував своїм автомобілем Land Rover Discovery, д.н.з НОМЕР_1 , був зупинений поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Сухицьким О.М.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4130773 від 22.02.2025, позивач був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірною постановою, вважає її протиправною і такою, що має бути скасована, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний чітко та зрозуміло повідомити водієві конкретну підставу зупинки транспортного засобу. Перелік підстав, за якими дозволяється зупинка транспортних засобів, встановлено ст. 35 цього ж Закону. Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний керуватися принципом законності, який виключає можливість вигадування підстав для здійснення поліцейських заходів та зміни озвученої причини зупинки після початку спілкування з водієм. Зміна озвученої причини або неможливість її належного пояснення є порушенням законності дій поліцейського.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, а також інші документи, передбачені законодавством. Проте, вказаний вище обов`язок водія корелюється з обов`язками поліцейського, передбаченими в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, чітко та зрозуміло повідомити водієві конкретну підставу зупинки транспортного засобу.

Таким чином, на думку позивача, водій має право не пред`являти документи, якщо зупинка транспортного засобу відбулася з порушенням законодавчо встановленого порядку або у разі, коли поліцейський не назвав належної підстави, яка чітко передбачена законом.

В даному випадку, поліцейський, що виносив спірну постанову, повідомив, що зупинка транспортного засобу зумовлена наявністю у нього інформації, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. На питання позивача надати докази наявності у нього такої інформації, поліцейський не зміг цього зробити та змінив свою позицію щодо причини моєї зупинки шляхом вигадування нових причин зупинки. Отже, у ситуації, що розглядається, дії водія щодо відмови пред`явити документи поліцейському є законними та обгрунтованими, оскільки поліцейський спочатку зазначив уявну і недоведено-конкретизовану підставу зупинки, а потім змінив її на інші, непередбачені законом причини.

Крім того,за змістомст.280КУпАП орган(посадоваособа)при розглядісправи проадміністративне правопорушеннязобов`язанийз`ясуватичи буловчинено адміністративнеправопорушення,чи виннадана особав йоговчиненні,а такожз`ясуватиінші обставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Постанова проадміністративне правопорушенняє документом,що офіційнозасвідчує подіюадміністративного правопорушення,на основіякого ґрунтуєтьсяповне,всебічне іоб`єктивнез`ясуванняобставин справита правильнеїї вирішення,тобто відповідативимогам ст.283КУпАП,оскільки невідповідністьпостанови вказанимвимогам,свідчить пронеконкретність пред`явленогообвинувачення тапротиправність постанови. Проте, інспектор поліції під час винесення спірної постанови відносно позивача знехтував вказаними вимогами закону, що призвело до безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4130773 від 22.02.2025 є протиправною і має бути скасована.

Також позивач вказав, що з поданням даного адміністративного позову, поніс наступні судові витрати: сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сторонам надано строк для подачі заяв по суті справи.

За результатами розгляду клопотання позивача, ухвалою суду від 06.03.2025 судом здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач 24.03.2025 через канцелярію суду надав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що Закон України «Про правовий режим воєнного стану», визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб. Згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022 внесено зміни у Закону України «Про Національну поліцію» щодо специфіки діяльності поліції з урахуванням можливості обмежень конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно п.2.4.а)Правил дорожньогоруху України,на вимогуполіцейського водійповинен зупинитисяз дотриманнямвимог цихПравил,а такожпред`явитиперевірки документи,зазначені впункті 2.1ПДР. Також прямий обов`язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського надати вищезгадані документи закріплено в ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Позивач увідповідь навимогу надатидокументи зазначенів п.2.1заявив категоричнувідмову,обґрунтовуючи цетим,що уполіцейського відсутніпідстави дляперевірки документів. Таким чином, позивач, здійснивши відмову у пред`явленні поліцейському документів, зазначених в п. 2.1 ПДР, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Сухицький Олексій Миколайович є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді поліцейський взводу №2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Таким чином, виявивши порушення Правил дорожнього руху, поліцейський вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та, як наслідок, у результаті розгляду справи, виніс відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 4130773 від 22.02.2025 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн.

Стосовно підстав зупинки транспортного засобу, відповідач пояснив, що на автомобільній дорозі М-01, 97 км, яка проходить через с. Кіпті, розташована Дорожня станція патрульної поліції, позначена дорожні знаком 6.10 «Дорожня станція патрульної поліції». Проїзд через нього регулюється дорожніми знаками, в тому числі 3.41 «Контроль».

Згідно положень Розділу 33 ПДР дорожній знак 3.41 «Контролі» забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноваженні орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

У відзиві відповідач посилається на судову практику у подібних правовідносинах, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі 127/19283/17, від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17, від 24.012019 у справі № 201/6167/17, від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19.

У судове засідання 10.04.2025 з`явився позивач. Представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Крім того звернув у вагу суду, що справа стосується основоположних прав людини на належне врядування та очікування від державних органів, їх посадових осіб безумовного дотримання у своїй діяльності вимог законодавства, недопущення свавільних та не передбачених законом дій з використанням свого службового становища. Також позивач зазначив, що підтвердженням безпідставності зупинення транспортного засобу під його керуванням, були неспроможність інспектора обгрунтувати та підтвердити озвучену ним причину зупинки щодо можливої причетності водія, пасажирів або транспортного засобу до вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення (п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»), а також подальша зміна підстав для зупинки, озвучена у спілкуванні іншим працівником поліції, що підтверджується дослідженим у суді відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 лютого 2025 року о 21 год. 20 хв. на автомобільній дорозі МО1 позивач, який керував своїм автомобілем Land Rover Discovery, д.н.з НОМЕР_1 , був зупинений поліцейським.

З дослідженого судом відеозапису з портативного відеореєстратора, який надано відповідачем разом з відзивом на диску DVD (а.с. 23), видно, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Сухицьким О.М. та запропонував водію надати для огляду посвідчення водія транспортного засобу відповідної категорії.

На запитання водія про причину зупинки транспортного засобу, поліцейський повідомив, що зупинка зумовлена наявністю інформації, що свідчить про можливу причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, і така підстава передбачена п. 3 ч. 1 ст. 35 «Закону України «Про Національну поліцію». На прохання позивача надати докази наявності у нього такої інформації, поліцейський доказів не надав, про джерело отримання інформації не повідомив.

Водій повідомив поліцейського, що надасть посвідчення водія після того, як отримає докази наявності передбачених Законом України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки.

Також з відеозапису видно, що у спілкуванні водія з іншим поліцейським, а також поліцейських між собою, були озвучені інші можливі причини зупинки транспортного засобу, зокрема заборона проїзду у межах дії дорожнього знаку 3.41 «Контроль» без зупинки перед контрольним пунктом, а також необхідність перевірки документів з метою виявлення осіб, які ухиляються від мобілізації до ЗСУ в умовах воєнного стану.

Оскільки водієм не було надано для огляду водійське посвідчення, постановою поліцейського 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Сухицького О.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4130773 від 22.02.2025 позивач ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху, з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн (а.с. 5).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач увідповідь навимогу надатидокументи зазначенів п.2.1заявив категоричнувідмову,обґрунтовуючи цетим,що уполіцейського відсутніпідстави дляперевірки документів. Таким чином, позивач, здійснивши відмову у пред`явленні поліцейському документів, зазначених в п. 2.1 ПДР, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Сухицький Олексій Миколайович є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді поліцейський взводу №2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Таким чином, виявивши порушення Правил дорожнього руху, діючи у межах наданих йому повноважень, поліцейський вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн, склавши відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 4130773 від 22.02.2025

Щодо правомірності зупинення транспортного засобу та перевірки поліцейським документів, суд зазначає, що у зв`язку з дією на території України воєнного стану (обставина є загальновідомою), повноваження поліцейських розширені, про що внесені зміни на законодавчому рівні, зокрема Законом № 2123-IX від 15.03.2022, яким внесено зміни у Закону України «Про Національну поліцію» щодо специфіки діяльності поліції з урахуванням можливості обмежень конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Як встановлено судом, на автомобільній дорозі М-01, 97 км, яка проходить через с. Кіпті розташована Дорожня станція патрульної поліції, позначена дорожні знаком 6.10 «Дорожня станція патрульної поліції». Проїзд через нього регулюється дорожніми знаками, в тому числі 3.41 «Контроль».

Указаний факт позивачем не заперечується.

Згідно положень Розділу 33 ПДР, дорожній знак 3.41 «Контроль» забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожні станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).

Перелік підстав, за якими дозволяється зупинка транспортних засобів, встановлено ст. 35 цього ж Закону.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноваженні орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені нормами Закону України № 389-УІІІ від 12.05.2015 року «Про правовий режим воєнного стану».

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмежень свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455), визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. п. 1 п. 20 Порядку №1455, заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Згідно п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі - Порядок №1456), право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п. 10 Порядку №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що позивачеві неодноразово було заявлено вимогу щодо надання документів, на що позивач відповів відмовою, мотивуючи її тим, що він начебто не зобов`язаний надавати документи поліцейським.

Таким чином суд доходить висновку, що у працівників поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу у межах дії дорожніх знаків 6.10 «Дорожня станція патрульної поліції» та 3.41 «Контроль» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний чітко та зрозуміло повідомити водієві конкретну підставу зупинки транспортного засобу.

Працівником поліції надано позивачу пояснення підстав зупинення належного позивачу транспортного засобу. Суду не надано доказів що озвучена поліцейським підстава зупинки, а саме п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» відповідала обстановці і фактичним обставинам події. Помилковість зазначення причини зупинення транспортного засобу поліцейським взводу №2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП ОСОБА_2 підтверджується змістом відзиву відповідачем на позов.

Разом з тим, суд вважає, що вказана обставина не звільняє водія від виконання покладеного на нього обов`язку надати працівнику поліції для перевірки необхідні документи, а непрофесійні дії поліцейського в даній ситуації можуть бути підставою для вирішення його керівництвом питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Водночас такі дії не порушують прав позивача такою мірою, щоб у нього виникли законні підстави відмовлятися від виконання своїх обов`язків, особливо в умовах воєнного часу, коли питання ідентифікації правоохоронними органами осіб, які здійснюють переміщення територією України, набуває особливо актуального змісту.

Суд також відхиляє доводи позивача, що постанова про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП у зв`язку з неконкретністю пред`явленого обвинувачення, оскільки із її змісту чітко вбачається, яке саме правопорушення було вчинене, час, місце вчинення, норма Закону, яка передбачає відповідальність за правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постановівід 25.09.2019у справі№127/19283/17Верховний Суднаголосив,що правоорганів Національноїполіції перевірятинаявність посвідченняводія,реєстраційний документна транспортнийзасіб кореспондуєтьсяіз обов`язкомводія матипри собіта навимогу працівникаполіції пред`явититакі документи. Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. При цьому, з відеозапису судом апеляційної інстанції, з поміж іншого, встановлено, що позивач зазначив про готовність пред`явити документи лише після надання йому доказів вчинення ним порушення правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки його транспортного засобу. При цьому, на пропозицію працівника патрульної поліції пройти для огляду необхідних доказів, позивач відповів відмовою. Водночас, ОСОБА_1 погодився, що працівник патрульної служби, вважаючи, що він як водій допустив порушення правил дорожнього руху, мав підстави для зупинення його автомобіля для з`ясування всіх обставин справи. Окремо варто зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У п. 38 постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17 зазначено, те, що позивач не погоджується з поставленим їй з провину порушенням ПДР (через погану видимість номерного знака) не звільняє її від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, шо мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, шо грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 25.06.2020 у справі 520/2261/19, ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов`язок доказування відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.

У матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП, на підтвердження неправомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, а доводи позивача не грунтуються на вимогах законодавства України та суперечать усталеній судовій практиці.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на встановлені обставини, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже сплачені та заявлені до стягнення з відповідача судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу суд повністю покладає на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 132, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 4130773 від 22 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Олег КОСЕНКО