Ухвала суду № 126535341, 11.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6519/25

Провадження № 1-кс/344/2928/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025091010000636 від 09.04.2025,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження внесеного 09.04.2025 до ЄРДР № 12025091010000636, за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення і перевиховання не став, та повторно вчинив новий умисний корисливий злочин.

Так, 09.04.2025 року у період часу 07 год 30 хв по 12 год 30 хв, ОСОБА_4 з метою незаконного збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, направився до будинку АДРЕСА_1 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 піднявся на шостий поверх вказаного будинку, підійшов до дверей квартири АДРЕСА_2 , де проживає потерпілий ОСОБА_6 , та, переконавшись, що у квартирі нікого немає і за його діями ніхто не спостерігає, шляхом підбору ключа до серцевини замків вхідних дверей, незаконно проник до вказаного приміщення.

В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному приміщенні, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 14.01.2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 року № 4220-ІХ з 05 год 30 хв 08 лютого 2025 року (строком на 90 діб)таємно викрав із рюкзака, який знаходився у шафі спальної кімнати грошові кошти в сумі 8000 євро та 26500 доларів США, що згідно довідки НБУ станом на 09.04.2025 року становить 1451 317,4 гривні:

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду в особливо великих розмірах на суму 1451 317,4 гривні.

09 квітня 2025 року ОСОБА_4 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

10 квітня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Комарів, Галицького району, Івано-Франківської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , з середньою спеціальною освітою, одружений, непрацюючий, українець, громадянин України, раніше судимий: 06.11.2008 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, 14.05.2010 року вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, 29.02.2012 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, 20.11.2014 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, 15.04.2022 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, 28.05.2024 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на сім років, 08.07.2024 року до Снятинського районного суду Івано-Франківської області, відносно ОСОБА_4 скеровано на розгляд обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України, 24.07.2024 року до Івано-Франківського міського суду, відносно ОСОБА_4 скеровано на розгляд обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України,-

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 09.04.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , від 09.04.2025, протоколами допиту свідків, постановою про визнання речовими доказами від 09.04.2025, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 5 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

З огляду на вищевказане положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років і він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного кримінального правопорушення. Крім цього, ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може виїхати за межі населеного пункту, в якому проживає.

Можливість підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі їх анкетні дані та місце проживання та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти їх до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.

Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки не має міцних соціальних зв`язків, постійного джерела доходу, офіційно ніде не працевлаштований, тому може вчинити кримінальне правопорушення з метою незаконного збагачення. Також, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів та маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, що свідчить про можливість скоєння ним у майбутньому нових злочинів.

Враховуючи вище наведені ризики, репутацію підозрюваного, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, не можливе.

Інший вид запобіжного заходу заставу, застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки він не працює, не має постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки не зможе запобігти зазначеним вище ризикам, окрім цього, він не має постійного місця проживання в м. Івано-Франківську.

Разом з тим, якщо слідчий суддя, суд, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дійде до переконання про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, на підставі п. 5 ст. 182 КПК, беручи до уваги репутацію підозрюваного, його майновий стан, тяжкість інкримінованого йому злочину то необхідний йому розмір пропонують у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Беручи до уваги вищевикладене,вважають, що застосування менш суворих запобіжних заходів не може запобігти наведеним вище ризикам, а тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисник в судовому засіданні посилаючись на недоведеність ризиків, просив врахувати характеризуючі дані підозрюваного, який має постійне місце проживання, двох гнеповнолітніх дітей, та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 09 квітня 2025 року ОСОБА_4 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

10 квітня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколами огляду місця події від 09.04.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , від 09.04.2025, протоколами допиту свідків, постановою про визнання речовими доказами від 09.04.2025, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я, майновий стан, не працює та раніше судимий, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07 червня 2025 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 07 червня 2025 року обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1