Рішення № 126521046, 29.01.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/77/24

Провадження 2/465/1472/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29.01.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Кошулап Н.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Зазначає, що 07.06.2023 року о 08:05 хв. у м. Львові на перехресті вул. Кульпарківська-Антоновича ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не дотримався безпечної дистанції та спричинив зіткнення з транспортним засобом «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 2.3.б, 13.1 ПДР України, внаслідок чого автомобіль останньої отримав механічні ушкодження з матеріальними збитками. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2023 року у справі № 465/4485/23 водія ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до висновку експерта № 124 від 24.07.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки становить 232 310,09 грн. Разом з тим, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 136 231,73 грн. Транспортний засіб винуватця ДТП був застрахований у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується страховим полісом № AT/4780181 від 07.09.2023 року, згідно якого ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, складає 160 000 грн.

Позивачка неодноразово зверталася до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування в розмірі 136 231,73 грн. Однак, станом на сьогодні ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувала позивачці лише частину із вказаної суми, а саме 90 407,06 грн. Решту - 45 824,67 грн. (136231,73-90407,06=45824,67) відповідач відмовляється оплачувати. Вказані обставини підтверджуються листами-відповідями ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на звернення позивачки від 14.09.2023 року та від 10.10.2023 року. Винуватець ДТП також не відшкодував позивачці завданих збитків.

Таким чином, зазначає, що ПАТ «НАСК «Оранта» зобов`язаний виплатити позивачці вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу та виплаченої частини (страхове відшкодування) у розмірі 45824 грн. 67 коп., а відповідач ОСОБА_2 різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням, тобто 96078 грн. 36 коп. А тому, просить стягнути з відповідачів на свою користь зазначені суми відшкодування.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 04.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.06.2024 року підготовче провадженняв цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково зазначив, що просить суд стягнути з відповідачів солідарно витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що висновок експерта, який міститься в матеріалах справи, не може бути належним доказом розміру заборгованості, оскільки у вартість відновлювального ремонту включені деталі, які не були пошкоджені.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що він є пенсіонером та його єдиним джерелом доходу є пенсія, відтак, не має можливості виплатити вказану позивачем суму. Окрім того, вартість ремонту автомобіля практично рівна вартості самого автомобіля, тому висновок експерта є необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсності.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Правопорушення полягало в тому, що 07.06.2023 року о 08:05 хв. у м. Львові на перехресті вул. Кульпарківська - Антоновича ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не дотримався безпечної дистанції та спричинив зіткнення з транспортним засобом «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який внаслідок інерційного руху вперед зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21099 під керуванням водія, якого не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із висновку судового експерта Вербова В.В. № 124 від 24.07.2023 року, складеного за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, замовленого ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD Fiesta 1,4i, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент дослідження становила 232310,09 грн. Ринкова вартість автомобіля FORD Fiesta 1,4i, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 07.06.2023 року (без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП 07.06.2023 року) становила 260191,84 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого автомобіля FORD Fiesta 1,4i, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент його пошкодження в ДТП 07.06.2023 року становив - 0,531. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля FORD Fiesta 1,4i, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження складає 136231,73 грн.

Автомобіль «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу № АТ 4780181, строк дії з 21.09.2023 року по 20.09.2024 року. За умовами страхування ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, становить 160 000 грн.

Згідно листа № 09-02-22/2360 від 14.09.2023 року ПАТ «НАСК «Оранта» прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 90407 грн. 06 коп.

Разом із тим, як вбачається із листа № 09-02-17 від 10.10.2023 року НАСК «ОРАНТА» розглянуло наданий висновок експерта № 124 від 24.07.20.23 року, складений судовим експертом Вербовим В.В., але не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі, оскільки у розділі «Запасні частини» ремонтної калькуляції № 07/124/23 від 24.07.2023 року позиції під номерами 0410, 0431, 0493, 0923, 2633, 2645 та 8393 не відповідають протоколу огляду від 12.06.2023 року.

Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст.980 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 9 Закону України «Про страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами в судовому засіданні, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувала позивачці 90 407,06 грн. Разом із тим, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля FORD Fiesta 1,4i, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 136231,73 грн.

Щодо тверджень представника відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» про невідповідність висновку експерта обставинам ДТП суд зазначає, що вказане не підтверджується жодними доказами. Представником відповідача не надано суду підтвердження неналежності вказаного висновку, також не заявлено клопотання про призначення повторної експертизи щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля. Крім цього, загальні посилання представника відповідача на невідповідність окремих позицій ремонтної калькуляції, яка взята до уваги судовим експертом, не грунтуються на будь-яких матеріалах, які б могли бути підставою для обгрунтованого сумніву в складеному експертом висновку або його кваліфікації щодо виявлення пошкоджень, спричинених внаслідок ДТП транспортному засобу, який був об`єктом дослідження. Належним способом спростування висновків експерта у даному випадку може бути лише висновок за результатами додаткової або повторної експертизи, однак, таких висновків представник страховика не представила і про призначення відповідних експертиз не клопотала.

Відтак, враховуючи, що ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну згідно полісу № АТ 4780181 становить 160 000 грн., а шкода із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 136231,73 грн., слід стягнути із ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 45 824 грн. 67 коп. страхового відшкодування, що становить різницю між виплаченою страховою компанією сумою та розміром шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані, зокрема, Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)

Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом ст.3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Так, системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Зазначений правовий висновок неодноразово та послідовно зазначається у постановах Верховного Суду у релевантних справах, зокрема в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 503/1597/16-ц.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17).

З огляду на частину другу статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнав власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Як послідовно визначено у сталій практиці Верховного Суду , підставним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (Постанова ВС від 18.02.2022, справа 522/1251/15-ц).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з винних у ДТП осіб на користь позивача матеріальної шкоди, завданої дорожньою-транспортною пригодою, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Подібні висновки викладені у постанові ВС від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.

А тому, із урахуванням зазначених вище законодавчих положень, оскільки вина водія застрахованого транспортного засобу встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, є підстави для стягнення з ОСОБА_2 суми відшкодування, що перевищує вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу, тобто 96 078,36 грн. (232310,09 - 136231,73=96078,36).

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує в рівних частинах з відповідачів на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 1419 грн. 03 коп.

Окрім того суд зазначає, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).

Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року по справі №712/4126/22, відступаючи від попередніх позицій касаційних судів.

Тому, з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в слід стягнути в рівних частинах витрати на проведення експертизи від 24.07.2023 року в розмірі 3900 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції Українипокладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги № 0657/ц від 21.12.2023 року, укладеного між адвокатом Сибалем О.Б. та ОСОБА_3 ; акт приймання - передачі наданих послуг від 29.01.2025 року на підставі договору про надання правової допомоги № 0657/2 на суму 8000 грн.; квитанції про оплату вказаних послу адвокату.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 45 824 (сорок п`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 67 коп. страхового відшкодування.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 96 078 (дев`яносто шість тисяч сімдесят вісім) гривень 36 коп. за шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рівних частинах сплачений судовий збір в розмірі 1419 (одна тисяча чотириста дев`ятнадцять) гривень 03 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рівних частинах витрати на проведення експертизи від 24.07.2023 року в розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рівних частинах 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.02.2025 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Величко О.В.