Ухвала суду № 126515120, 04.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32453/24

У Х В А Л А

про відмову у залишенні позову без розгляду

04 квітня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши клопотання відповідача у справі Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 . щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 по 14 липня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

2.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 14 липня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,

3.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704,

4.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати на ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 p. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати управління Пенсійного фонду України вказану довідку. до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.

Ухвалою суду від 25.10.2024 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, та відкрито провадження в цій адміністративній справі.

04.11.2024 від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому також заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач зазначив, що суд при відкритті провадження у даній справі дійшов передчасного висновку про дотримання позивачем строків звернення до суду та звертає увагу, що у заяві про поновлення строків позивач посилався на позиції Верховного Суду від 06.04.2026 у справі №260/3564/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, при дослідженні яких, відповідач дійшов висновку, що їх об`єднує лише те, що судді в них погодились із тим, що згідно редакції статті 233 КЗпП України до 19.07.2022 року, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні не обмежувався часовими рамками, а після 19.07.2024 року був обмежений 3 місяцями, і більше нічим.

Відповідач зауважує, що у п.21 постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. суд вказує на те, що «на момент звільнення позивача з військової служби (31 липня 2020 року), виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (02 вересня 2020 року), так і на момент отримання відповіді відповідача від 02 серпня 2021 року № 436, наданої на заяву про надання довідки про розмір грошового забезпечення, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. З питання перерахунку грошового забезпечення Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 14.07.2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №138 Позивач, виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, та звільнений у запас.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його необґрунтованим, у зв`язку із чим вбачає підстави для відмови у його задоволенні виходячи з наступного.

Строки звернення до суду з адміністративним позовом передбачено у ст.122 КАС України.

При цьому, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, частиною другою якої (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як визначено п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, залишення позову без розгляду можливе виключно у разі, якщо позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду, не доведено поважності причин пропуску такого строку.

Втім, у спірному випадку, на переконання суду, підстави для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки, як було встановлено судом під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі, цей позов подано з дотриманням встановленого законом строку.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, а так само і на момент виключення позивачки із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (14.07.2021), частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 3 КАС України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду з цим позовом.

Висновок суду з приводу строку для звернення до суду з цим позовом узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною зокрема у постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, та інш.

Також, суд вважає за доцільне звернути увагу на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, в якій зокрема зазначено, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу чинного законодавства, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, правових висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 р., у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто уcіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи зазначене, в сукупності, на думку суду, наведені відповідачем обґрунтування є помилковими, відтак, зважаючи на недоведеність відповідачем пропуску строку звернення позивачем з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача у справі Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА