Рішення № 126514139, 08.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року справа №320/47209/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Адвокат Гольдарб Я. Ю в інтересах Громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.06.2022 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Азербайджану № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення відповідача, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, не містить обґрунтованих посилань на докази того, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України та/або громадському порядку в Україні, відповідно до ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкції, затвердженої Наказом МВС №1235 від 17.12.2013р.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за наведеним позовом передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_4 , справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою суду справу прийнято до провадження суддею Маричем Є.В., вирішено здійснювати розгляд справи у спрощеному провадженні без призначення судового засідання.

За змістом поданого до суду відзиву на позовну заяву, відповідач стверджує, що при винесенні спірного рішення діяв у межах повноважень, встановлених законом, тому просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) є громадянином Азербайджанської Республіки.

Позивач документований довідкою на постійне проживання на території України 09.01.2014р. за № ІН033183 (орган видачі 7301).

Згідно записів зареєстрованого місця проживання, позивач з 12.02.2008р. по 26.09.2018р. проживав у АДРЕСА_1 ), з 26.09.2018р. по 05.04.2021р. - у тому ж місті, втім за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), з 01.09.2021р. зареєстрований у с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області (вул. Запорізька, 64).

07.06.2022р. відповідачем за результатами розгляду подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 18.04.2022р. №2786/55/01-2022, прийнято рішення б/н про заборону в`їзду в Україну позивачу згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкції, затвердженої Наказом МВС №1235 від 17.12.2013р. (в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні).

Позивач стверджує, що дізнався про зміст вказаного рішення після направлення відповідачем такого рішення адвокату позивача листом від 16.10.2023р. за вих. № 8010.8.2.2-38861/80.4-23.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про заборону в`їзду в Україну, звернувся до суду з метою його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Частинами першою та другою вказаної статті встановлено, що за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Підпунктом «б» пункту 4 вказаної Інструкції встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Пунктом 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 встановлено, що після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Згідно з пунктом 6 вказаної Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Таким чином, частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в`їзд в Україну може бути заборонено в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю та якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається ДМС та її територіальними органами, зокрема, за обґрунтованим зверненням підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.

Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):

- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входять, зокрема, Національна поліція України та Державна міграційна служба України.

Як встановлено судом, відповідачем прийнято спірне рішення на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 18.04.2022р. №2786/55/01-2022.

Відповідне подання сформовано та направлено відповідачу у зв`язку з встановленням відповідно до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави наступного:

- в ході отриманої оперативної інформації, встановлено, що позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України;

- з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що позивач має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Азербайджану та близьких їй осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізації в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.

З аналізу інформації, викладеної в поданні, що викладена в оскаржуваному рішенні, судом встановлено, що воно не містять викладу обставин, які стали підставами для висновку про те, що позивач має намір вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організації масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України чи мають намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Азербайджану та близьких осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій.

Суд зауважує, що в зазначеному поданні вказано про те, що відповідна інформація отримана в ході отримання оперативної інформації та проведення оперативно - розшукової діяльності, водночас, при цьому звертає увагу на те, що в будь - якому разі отримана інформація мала бути перевірена відповідачем та висновки щодо ймовірності вчинення позивача дій, які становлять загрозу громадському порядку, охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні мають базуватися на певних фактах, існування яких має бути підтверджене належними доказами.

Також суд звертає увагу на той факт, що позивач згідно наявинх у справі доказів з 2008 року проживає на території України (м. Чернівці, Чернівецька обл.). Крім того, позивач у 2014р. отримав посвідку на постійне проживання на території України.

Отже, вказані вище обставини та факти свідчать про те, що позивач тривалий час проживав та на законних підставах перебував на території України, не порушив жодних вимог законодавства. Доказів зворотного суду не надо.

Більше того, згідно наявних у матеріалах справи листів СБУ від 31.10.2023р. за вих. №7/10-23, Офісу Генерального прокурора від 14.11.2023р. за вих. №25/3-2170вих-23, Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 27.11.2023р. за вих. №11/11-13 надані відомості щодо позивача, про те, що: у кримінальних провадженнях, що досудове розслідування в яких здійснюється слідчими СБУ, позивач не затримувався, про підозру йому не повідомлялось та запобіжні заходи відносно нього не обиралися; кримінальні провадження, у яких містяться відомості щодо повідомлення про підозру позивачу, не встановлені; до кримінальної відповідальності позивач не притягується, засудженим не значиться, в розшуку не перебуває; до позивача двічі застосовувались адміністративні стягнення (ч. 1 ст. 122 КУпАП) у вигляді штрафу на суму 680,00 грн., які станом на момент звернення позивача до суду є сплаченими.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що в поданні не зазначено на підставі яких саме обставин було встановлено факт того, що позивач бажає в`їхати на територію України з метою вчинення дій, які становлять загрозу громадському порядку, охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні та відповідно не наведено доказів, які підтверджують їх наявність, а також те, що у суду відсутні докази на підтвердження наявності у позивача мети вчинення відповідних дій, суд дійшов висновку про те, що відповідачем з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2, статті 77 КАС України, не доведено наявність підстав для надсилання відповідачу вказаного подання.

Як вбачається зі спірного рішення, єдиною підставою для його видання стало вказане подання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки позивачу.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 ДМС або її територіальний орган, який готував рішення про заборону в`їзду в Україну особі, у триденний строк надсилає засвідчену копію такого рішення разом з дорученням щодо заборони в`їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, розташованого: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, оформленого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280 «Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

В рішенні № 3-рп/2003 Конституційного Суду України від 30.01.2003 (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини) зазначено, що за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі « ОСОБА_6 проти України», пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини», пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», пункти 36-40).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що рішення щодо заборони в`їзду в Україну позивача були надіслані до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України та інформація про вказане рішення була внесена до відповідних інформаційних систем, суд дійшов висновку про необхідність для повного та ефективного захисту та поновлення прав позивача зобов`язати відповідача письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України (Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України) про скасування спірного рішення протягом 2 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн, що документально підтверджується квитанцією від 08.12.2023р.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) від 07.06.2022р. про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Азербайджану № НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_2 ).

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України (Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України) про скасування рішення від 07.06.2022р. про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Азербайджану № НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_2 ), - протягом 2 (двох) робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

4. Стягнути на користь громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.