Рішення № 126514055, 10.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. справа № 300/9366/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Татаржинський Микола Вячеславович (надалі, також - представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 16.12.2024 звернувся в суд з позовною заявою до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі, також - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік";

- зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану державну соціальну допомогу як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік", починаючи 31 травня 2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є працездатною особою, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років та отримує державну соціальну державну соціальну допомогу на дитину ОСОБА_2 як дитини з інвалідністю віком до 18 років та на себе як на працездатну особу, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років. Однак всупереч вимогам частини 3 статті 46 Конституції України розмір такої допомоги є меншим прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян. За результатами розгляду звернення позивача про виплату щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до прожиткового мінімуму, відповідач листом №101/38-101/38/К-44-272 від 12.06.2024 відмовив у виплаті такої надбавки. З метою захисту порушеного права позивач звернулася через уповноваженого представника до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.14-15).

Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача весь обсяг письмових доказів на підставі яких ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу як матері дитини з інвалідністю до 18 років та копію листа-відмови від 12.06.2024 за вих. № 101/38-101/38/К-44-272.

Від Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на адресу суду 23.01.2025 надійшло клопотання про залучення співвідповідача - Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с.189-190), у задоволенні якого ухвалою суду від 28.01.2025 відмовлено (а.с.220-221).

Також відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на поштову адресу суду 23.01.2025 (а.с.192-197). У поданому відзиві №101/38-222 від 20.01.2025 представник відповідача вказала на безпідставність позовних вимог. На підтвердження своєї позиції зазначила, що 31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до управління за призначенням державної соціальної допомоги та надбавки на догляд. З 31 травня 2023 року (на один день) державну соціальну допомогу призначено позивачу в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (в сумі 47,26 грн), надбавку на догляд - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років (в сумі 45,69 грн). З 01 червня 2023 року державну соціальну допомогу ОСОБА_1 призначено на повний місяць у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (в сумі 1465,10 грн щомісячно), надбавку на догляд на повний місяць - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років (в сумі 1416,50 грн щомісячно). З січня 2024 року у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму управлінням проведено відповідні перерахунки розмірів державної соціальної допомоги та надбавки на догляд. Державну соціальну допомогу ОСОБА_1 призначено у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (в сумі 1652,70 грн щомісячно), надбавку на догляд - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років (в сумі 1598,00 грн щомісячно). Вважає, що зазначені виплати нараховуються відповідно до чинних нормативно-правових актів, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79, тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 (надалі, також - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до медичного висновку №341 від 23.05.2023 є дитиною з інвалідністю віком до 18 років (висновок дійсний до 29.12.2033) (а.с. 63; зворотна сторона а.с. 64 - а.с. 65).

Рішенням Дарницького РУПСЗН від 01.06.2023 ОСОБА_1 призначено допомогу особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 28.12.2022 на утриманця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір державної соціальної допомоги з 31.05.2023 по 28.12.2033 визначено в сумі 1465,10 грн, надбавки на догляд з 31.05.2023 по 28.12.2033 - 1465,10 грн (а.с. 202).

Згідно зі змістом довідки №01-10/1712, виданої 17.05.2024 Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та їй відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 31.05.2023 до 28.12.2033 призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_2 ; допомогу нараховано в розмірі, зокрема, за період червень - грудень 2023 року: 1465,10 грн щомісячно - державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю; 1416,50 грн щомісячно - надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю; за період січень -квітень 2024 року: 1652,70 грн щомісячно - державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю; 1598,00 грн щомісячно - надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю (зворотна сторона а.с. 124).

Відповідно до довідки №2631-1304/23, виданої 30.05.2023 Дарницьким управлінням Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 станом на 30.05.2023 у такому управлінні не зареєстрована як безробітна та не зареєстрована засобами ЄІАС як безробітна в інших центрах зайнятості України (а.с. 208).

ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2

30.05.2024 звернулася до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (тепер - Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації) із заявою-вимогою (зворотна сторона а.с. 161-166) та із заявою про доповнення первинної заяви-вимоги, в яких просила нарахувати та виплачувати державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірах не нижче 100 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 31 травня 2023 року, а також компенсацію за несвоєчасну виплату такої допомоги та надбавки на догляд, починаючи з 31.05.2023 (зворотна сторона а.с. 161-166, 170-173).

Листом №101/38-101/38/К-44-272 від 12.06.2024 повідомлено позивача про те, що відповідно до пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років становить 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір надбавки на догляд на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. Вказано, що у разі збільшення прожиткового мінімуму проводиться перерахунок відповідної допомоги. Роз`яснено, що ОСОБА_1 здійснюється виплата зазначеної державної соціальної допомоги та надбавки на догляд у визначених законодавством розмірах (зворотна сторона а.с. 159-161).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років у розмірі не нижчому за суми відповідних прожиткових мінімумів, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (надалі, також - Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За правилами частини 2 статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).

За змістом частин 1, 3 статті 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (надалі, також - Закон №2671-VIII) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.

Закон №2109-ІІІ відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-ІІІ (надалі, також - Закон №2109-ІІІ) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі статтею 4 Закону №2109-ІІІ, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; для працездатних осіб - 2684 гривні, для осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; для працездатних осіб - 3028 гривень, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2109-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (надалі, також - Порядок №79).

Пунктом 1 Порядку №79 визначено, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд).

Пунктом 5 Порядку №79 передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.

Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом. Державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років, призначається в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір надбавки на догляд на іншу дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років, призначається в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (далі - отримувач). Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. У разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Позивач доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, сином ОСОБА_2 та з 31.05.2023 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до вимог Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 у таких розмірах, зокрема, за період червень - грудень 2023 року: 1465,10 грн щомісячно - державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю; 1416,50 грн щомісячно - надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю; за період січень -квітень 2024 року: 1652,70 грн щомісячно - державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю; 1598,00 грн щомісячно - надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю (зворотна сторона а.с. 124).

У пункті 2.3 Рішення Конституційного Суду України №76-VIII від 22.05.2018 №5-р/2018 визначено: "Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини.

Згідно зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов`язується, зокрема, "з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2009 №9-рп/2009).

Наведений зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).

Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю".

Так, позивач інших доходів, окрім зазначених вище соціальних виплат не отримує. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Позивач та її дитина з інвалідністю підпадають під умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб її рівень життя та рівень життя дитини з інвалідністю був забезпечений не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституція України має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України).

Аналіз зазначених норм дає підстави суду зробити висновок, що для вирішення цього спору, необхідно застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

За такого правового врегулювання, суд має повноваження у порядку адміністративного судочинства застосувати положення статті 46 Конституції України під час надання оцінки правомірності здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачці соціальних виплат.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Зазначена виплата не може розглядатися у сукупності з надбавкою за доглядом за дитиною з інвалідністю, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та її матері), а не однієї особи. У даному випадку, як зазначалось раніше, позивачка не отримувала інших виплат, окрім надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.

Вказані соціальні виплати пов`язані між собою, і надбавка на догляд за дитиною встановлюється у випадках, коли дитина потребує постійного догляду. Але зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю і не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а надбавка на догляд за дитиною, сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.04.2024 у справі №500/429/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

У позовній заяві представник позивача також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі.

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац 2 частини 1 статті 382 КАС України).

Отже, в силу наведеної вище норми права у цій справі суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що спір у цій справі стосується одержання соціальних виплат та імперативність норми абзацу 2 частини 1 статті 382 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду. Таким чином відповідна заява представника позивача підлягає задоволенню.

Встановлюючи строк для подання звіту, суд врахував особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід звернути увагу на те, що частинами 2-3 статті 382-2 КАС України встановлено вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".

Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану державну соціальну допомогу як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", починаючи з 31 травня 2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Заяву представника позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити.

Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач - Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, адреса: Харківське шосе, 176-Г, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ - 37447984.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.