Рішення № 126513078, 10.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року Справа№200/5774/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

19.08.2024 з використанням підсистеми Електронний суд адвокат Городсков М.І., представник позивачки ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив:

- визнати дії відповідача по відмові у прийнятті рішення про звільнення позивачки від нарахування податкового зобов`язання щодо плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку протиправними;

- зобов`язати відповідача звільнити позивачку від нарахування податкового зобов`язання щодо плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:003:0154, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 1 березня 2022 року по 05 травня 2023 року;

- судові витрати та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, покласти на відповідача.

26.08.2024 відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Враховуючи характер справи, склад учасників та той факт, що дана справа є важливою для відповідача та потребує детального розгляду спору по суті, дослідження великої кількості первинної документації та з`ясування всіх обставин справи предмет спору, обсяг та характер доказів у справі, відповідач вважає, що справу необхідно розглядати за правилам и загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.09.2024 заяву Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального провадження залишено без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.10.2024 №173 "Щодо повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматичний розподіл справи №200/5774/24, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №200/5774/24 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб`єва І.Г.

Ухвалою суду від 09.10.2024 прийнято до провадження судді Аляб`єва І.Г.адміністративну справу №200/5774/24.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що у період з 01.03.2022 по 05.05.2023 підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено пільгу, якою звільнялись від оподаткування земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Враховуючи, що земельна ділянка, якою користується позивачка знаходиться на території Краматорської міської територіальної громади, яка в спірний період згідно затвердженого переліку відносилась до території, де ведуться бойові дії, на думку позивачки, вона була звільнена від орендної плати за земельну ділянку. Позивачка зверталась до відповідача із заявою про звільнення її від плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку, проте відповідач відмовив їй. Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідач Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно з інформаційно - комунікаційною системою ДПС України Зенковська Н.В. зареєстрована як фізична особа підприємець з 29.05.2019 та перебуваєте на обліку у Вознесенівській Державній податковій інспекції (Дніпровський район м.Запоріжжя). У Головному управлінні ДПС у Донецькій області Краматорська державна податкова інспекція (м. Краматорськ) перебуває на обліку як платник орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:003:0154, розташовану за адресою: м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39.

Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями (далі ПКУ) передбачено, що ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 статті 14 ПКУ).

ПКУ визначено підстави для ненарахування плати за землю за земельні ділянки, що знаходяться на території активних бойових дій та тимчасово окупованих територіях. Відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією, а саме: фізичні особи: 2022 рік з 1 січня до 31 грудня; 2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Відповідно до Переліку територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309, територію Краматорської міської територіальної громади Донецької області віднесено з 24.02.2022 до території можливих бойових дій.

Отже, фізичні особи не звільняються від нарахування і сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що розташовані на території Краматорської міської територіальної громади, за 2022 та 2023 роки.

Крім цього, відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050 до пункту 12.4. статті 12 ПКУ внесені зміни щодо надання повноважень сільським, селищним, міським радам, військовим адміністраціям та військово-цивільним адміністраціям щодо податків та зборів, зокрема: - встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; - прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ передбачено можливість ухвалення сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень. Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Виходячи з вищевикладеного, у ГУ ДПС у Донецькій області відсутні повноваження та підстави для надання ОСОБА_1 податкових пільг у вигляді звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:003:0154, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 01.03.2022 по 05.05.2023.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є фізичною особою, яка на праві договору оренди від 17.11.2020, зареєстрованого у реєстрі 09.12.2020, є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1412900000:00:003:0154, строк дії до 17.11.2025.

Відповідно до договору дарування від 24.12.2019 ОСОБА_1 прийняла в дар належний Дарувальнику на підставі договору про поділ майна, посвідченого 03.08.2010 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Соловйовою С.С. за реєстровим №4499, зареєстрованого Краматорським міським бюро технічної інвентаризації 08.09.2010 за номером запису 2383-н/ф в книзі 12, реєстраційний номер 31442277 блок гаражів, що розташований у АДРЕСА_2 , що складається з будівлі гаражу зазначеного в плані літерою А, загальною площею 231,80 кв.м; кімната №1 (200,50 кв.м), кімната №2 (12,20 кв.м), кімната №3 (9,90 кв.м), кімната №4 (6,70 кв.м), кімната №5 (2.50 кв.м).

Позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо звільнення її від сплати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:003:0154, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 01.03.2022 по 05.05.2023.

У відповідь на заяву ГУ ДПС у Донецькій області надало листа від 24.07.2024 №162/3/05-99-24-10 в якому повідомило про відсутність повноважень згідно з Податковим кодексом України та функціями Відповідача надання платнику податків у вигляді звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:003:0154, на період з 01.03.2022 по 05.05.2023 або встановлення податкових пільг зі сплати орендної плати за землю.

Не погодившись з відмовою ГУ ДПС у Донецькій області, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Ці норми збережені у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і в редакції, чинній з 15.12.2017.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частин першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналогічні норми закріплені у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України і в редакції, чинній з 15.12.2017.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають унаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Водночас відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Позивач звернулася до суду із позовними вимогами про зобов`язання податкового органу звільнити позивача від сплати податку на землю.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за 2022 рік у строк до 31 грудня 2023 року.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному цим підпунктом, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

В матеріалах справи відсутні докази та посилання на прийняття податковим органом будь яких рішень, податкових повідомлень-рішень, податкових вимог щодо сплати земельного податку без застосування п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ .

Враховуючи, що контролюючим органом фактично не реалізована його компетенція на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення, рішення тощо), які зумовлюють обмеження прав або виникнення обов`язків для позивача, відтак, у межах спірних правовідносин не відбулось порушення прав позивача.

Крім того, суд зазначає, що сам по собі факт направлення позивачу листа із наданням інформації про нерозповсюдження на нього вимог п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не порушує прав позивача, адже право контролюючого органу направляти платникам податків листи-відповіді прямо передбачено чинним законодавством України.

Суд зазначає, що саме у разі прийняття контролюючим органом відповідного рішення, зокрема, визначення податковим органом суми податкового зобов`язання, при вирішенні спору судом підлягають оцінці і підстави такого нарахування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній об`єкт судового захисту в межах спірних правовідносин.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 44070187, місце реєстрації: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59; адреса для листування: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 10.04.2025.

Суддя І.Г. Аляб`єв