Рішення № 126511382, 02.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 рокуСправа №160/1454/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2025 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 95 317,20 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 26 липня 2024 року працівники ГУ ДПС у Волинській області прибули в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення фактичної перевірки.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав контролюючому органу документи: договір комісії, акти приймання-передачі товарів, форму ведення обліку товарних запасів, договори про співпрацю, договір суборенди, а також інші документи.

Однак, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, засвідчили вчинення платником податків порушень пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і, як наслідок, за наслідками фактичної перевірки склали Акт фактичної перевірки від 02 серпня 2024 року №003065.

У подальшому, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2024 року №0602830708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 95 317,20 грн, застосовані на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

25 жовтня 2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708, однак Державною податковою службою України прийнято рішення №38462/6/99/00-06-03-02-06 від 23.12.2024 року, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708 - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 95 317,20 грн., оскільки фактична перевірка призначена за відсутності законних підстав, які визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення суб`єктом господарювання порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», крім того, первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які належать або пов`язані з предметом перевірки, що підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині, були надані контролюючому органу, у зв`язку з чим представник позивача звернулася через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/1454/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1454/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05 лютого 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№5447/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, 80.2.6 пункту 80.2 статті 80, пункту 80.8 статті 80, підпункту 69.2, 69.27 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа згідно даних СОД РРО виторг за липень 2024 року відсутні дані про проведення розрахунків в готівковій формі та у зв`язку із виявленими порушеннями за результатами попередньої перевірки, на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 » №2634-п від 26.07.2024 та направлень №№4138, 4139, 4141 від 26.07.2024, проведено фактичну перевірку магазину (Торгова точка) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами фактичної перевірки складено акт від 02.08.2024 бланк №003065, який зареєстрований в ГУ ДПС у Волинській області 05.08.2024 за №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку.

Так, 26.07.2024 о 18:51:22 згідно фіскального чека №CrmWQELv90g реалізовано Мобільний телефон iPhone 11 64 Green used по ціні 10621,00 грн., який відсутній у наданому до перевірки Акті приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до Договору комісії №ФА-22-07-24-ВІ від 22.07.2024.

Перевірка 26.07.2024 року проводилася працівниками Головного управління ДПС у Волинської області до 19:10 у цей день (дата і час формування X-звіту 26.07.2024 19:10). Проте, ні в цей день (26.07.2024) ні в наступні (в ході фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Волинської області проводився хронометраж) прихідні документи на вказаний вище мобільний телефон не надано.

У період перевірки не надані прихідні документи на товари, що реалізовані у період з 26.07.2024 по 01.08.2024.

У зв`язку з чим платником податків внесені зміни до форми обліку товарних запасів та 02.08.2024 особою, що здійснила розрахунок ОСОБА_2 додатково надано первинні документи (Акт приймання-передачі товару від ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) датований 26.07.2024 до Договору комісії №ФА-22-07-24-ВІ від 22.07.2024 щодо надходження товарів (39 позицій) на загальну суму 119227,45 грн.

Найменування отриманих згідно цього акту товарів, їх кількість та вартість практично ідентичні найменуванню, кількості та ціні реалізованих в магазині (торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 в період із 26.07.2024 по 01.08.2024 товарів.

Однак такі дії платника податків не спростовують фактів виявлених порушень, а додатково підтверджують їх.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку на загальну суму 95317,20 грн.

Розрахункова операція, описана в пункті 2.2.12 акта перевірки, 26.07.2024 року проведена гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

До перевірки не надано наказу про прийняття працівника на роботу та/або трудового договору між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, працівник ОСОБА_2 був допущений до роботи 26.07.2024 року відповідно фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На письмові запити перевіряючих від 26.07.2024 та від 02.08.2024 ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо обліку доходів та банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахунків у безготівковій формі (послуга Еквайринг) та договір еквайрингу, про що складено відповідний акт, який засвідчує факт ненадання вказаних документів.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено обов`язок суб`єктів господарювання вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Представник відповідача зазначив, що в акті фактичної перевірки документи щодо походження товару до перевірки не надано.

Натомість до перевірки надано договір комісії від 22.07.2024 року №ФА-22-07-24-ВІ та акти приймання-передачі товарів до договору комісії від 22.07.2024 року, договір суборенди нежитлового приміщення від 01.07.2024 року.

Однак, до перевірки не надано первинних документів щодо отримання (походження) товару в зазначеному магазині, електрону або паперову форму обліку товарних запасів із зазначенням вартості необлікованих в установленому порядку товарів, які перебувають в реалізації на суму 95 317,20 грн.

Відповідно до фактичних обставин, викладених в акті перевірки, посадовими особами, які проводили перевірку, вказаний вичерпний перелік документів, які були надані в ході перевірки, а саме: договір комісії, акти приймання передачі, договір суборенди, фіскальний чек та договір про співпрацю.

Отже, твердження позивача про те, що під час проведення фактичної перевірки було надано «первинні документи обліку товару» не відповідає дійсності.

Крім того, представник відповідача зазначив, що викладаючи визначення поняття «первинні документи» позивач посилається не на Порядок №496, а на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що є помилковим, оскільки контролюючий орган при винесенні податкового повідомлення-рішення керувався саме положеннями Порядку №496, порушення якого, зокрема, було виявлено при проведенні фактичної перевірки.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

16 лютого 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№6700/25, в якій представник позивача заперечує проти доводів представника відповідача, вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви, з огляду на таке.

Щодо підстав проведення перевірки, представник зазначив наступне.

Зі змісту наказу, долученого відповідачем до відзиву, вбачається, що перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Проте, у наказі відсутні покликання на реквізити будь-яких документів або будь-які покликання на джерела інформації, які би могли слугувати приводом для призначення перевірки. У цьому наказі міститься лише покликання на правову (юридичну) підставу проведення фактичної перевірки, але не вказано про існування відповідної фактичної підстави. Жодних документів, які б підтверджували наявність інформації, від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а отже про підставу проведення перевірки, контролюючим органом не надано ні безпосередньо перед перевіркою, ані під час її проведення.

Крім того, для призначення фактичної перевірки є наявність конкретних фактичних обставин та передумов, які дозволили б податковому органу керуватись певною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, то відсутність у наказі реквізитів суб`єкта, який перевіряється, додатково вказує на відсутність фактичних підстав для проведення перевірки.

Контролюючий орган не може покликатися на те, що він отримав або володіє інформацією щодо «порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи», але не володіє відомостями про платника податків.

Відсутність у спірному наказі відомостей про позивача може пояснюватися лише тим, що контролюючий орган не отримував та не володів жодною інформацією про порушення ФОП ОСОБА_1 будь-якого законодавства, а перевірка була безпідставною, а відтак протиправною.

Щодо пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», представник зазначив наступне.

Під час перевірки перевіряючим були надані: договір комісії від 22.07.2024 № ФА-22-07-24-ВІ, акт приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 26.07.2024 до договору комісії, форма обліку товарних запасів, а також інші документи.

Документи надіслані на адресу ГУ ДПС у Волинській області, були отримані податковим органом 29.07.2024, тобто ще до кінця перевірки, що підтверджується пунктом 2.2.19 Акту перевірки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, вимоги податкового законодавства (стаття 85 ПК України), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (пункт 12 статті 3) були виконані, первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які належать або пов`язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині, були надані.

Диспозиція норми статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Натомість в цьому випадку відсутні правові підстави для застосування до платника податків фінансової санкції у заявленому ДПС розмірі на підставі цієї норми законодавства, оскільки всі товари, які знаходились в магазині, офіційно отримані платником податків за відповідним договорами комісії та актами приймання-передачі, що підтверджується прихідними документами, які були надані, проте безпідставно не враховані.

Крім того, відповідач не наводить відомостей, які саме документи є первинними, на думку інспекторів, навпаки, долучає надані позивачем первинні документи.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - задоволено та залучено до участі в адміністративній справі №160/1454/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 44106679, місцезнаходження: Київський майдан, 4, місто Луцьк, 43027).

19 лютого 2025 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення вх.№8356/25, в яких представник відповідача зазначає наступне.

Відповідач звертає увагу суду на позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 Податкового кодексу України у наказі на проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року по справі №460/1239/19 (адміністративне провадження № К/9901/31029/19) також зазначив, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Вищезазначена позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 року по справі №140/14625/20.

Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020 зазначив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки.

При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Релевантні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 №460/12391/19, з позиції не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Кодексу, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 суд зазначив про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки як нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Верховний суд України у постанові від 11.01.2024 по справі №420/12275/23 дійшов, зокрема, висновку про відсутність підстав для притягнення платника податків до відповідальності за статтею 20 Закону №265 у випадку, коли на початок проведення фактичної перевірки він не мав можливості надати такі документи посадовим особам контролюючого органу, проте до закінчення фактичної перевірки усі документи були надані.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.10.2024 у справі №160/9989/22, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

21 лютого 2025 року на адресу суду від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення вх.№8973/25, в яких представник позивача щодо встановлених порушень зазначає наступне.

Всі первинні документи були надані під час перевірки, в тому числі надіслані поштою на адресу ГУ ДПС у Волинській області, долучені до заперечень до акта перевірки, а також до позовної заяви.

Отже, вимоги законодавства позивачем були виконані.

Первинними документами згідно з Порядком №496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Позивач надав контролюючому органу належні первинні документи, які підтверджують походження та облік товару.

Вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком №496.

З урахуванням наведеного, надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є в розумінні приписів Порядку № 496 належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Крім того, за приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Отже, враховуючи зазначене, позивач не позбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази безпосередньо в судове засідання.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

07 березня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Волинській області надійшли пояснення вх.№11877/25, в яких представник третьої особи заперечує проти позовних вимог та вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, звернувши увагу на наступне.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області на підставі пп.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.80.8 ст.80, пп.69.2, 69.27 п.69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, відповідно до наказу від 26.07.2024 №2634-п «Про проведення фактичної перевірки ГО» та направлень на перевірку, було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , у сфері торгівлі технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 05.08.2024 бланк №003065, який зареєстрований в ГУ ДПС у Волинській області за №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п..12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- ст.44; п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-VI зі змінами та доповнення;

- ст.24 Кодексу законів про працю України;

- п.28 ст.38 Закону України від 30.06.2021№1591-ІХ «Про платіжні послуги» (зі змінами та доповненнями).

На час початку перевірки платником податків через особу, що здійснила розрахунок ОСОБА_4 надано копії: форми обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2021 №496 формою станом на 26.07.2024; Договору комісії №ФА-22-07-24-ВІ від 22.07.2024; Акта приймання передачі товарів від 22.07.2024 до Договору комісії; договору суборенди нежитлового приміщення №5-ЛН/24-М від 01.07.2024; договору про співпрацю від 01.07.2024 року.

Перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку.- 26.07.2024 о 18:51:22 згідно фіскального чека реалізовано Мобільний телефон IPhone 11 64 Green used ціна 10621,00 грн, який відсутній був в даному до перевірки Акті приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до Договору комісії.

Перевірка 26.07.2024 проводилась працівниками ГУ ДПС у Волинській області до 19:10 у цей день (підтвердження дата формування Х-звіту від 26.07.2024 19:10).

Проте, прихідні документи на вказаний вище мобільний телефон не надано, також не надано прихідні документи на товари, що реалізовані у період з 26.07.2024 по 01.08.2024.

У зв`язку з чим платником податків внесені зміни до форми обліку товарних запасів та 02.08.2024 додатково надані первинні документи, а саме: Акт приймання-передачі від ФОП ОСОБА_3 датований від 26.07.2024 до договору комісії №ФА-22-07-21ВІ від 22.07.2024 щодо надходження товарів (39 позицій) на загальну суму 119227,45 грн.

Найменування отриманих згідно цього акту товарів, їх кількості та вартість практично ідентичні найменуванню, кількості та ціні реалізованих в магазині (торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 в період із 26.07.2024 по 01.08.2024 товарів.

Відповідно такі дії платника податків не спростовують фактів виявлених порушень, а лише додатково підтверджують їх.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством , обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому облік на загальну суму 95317,20 грн.

На письмові запити перевіряючих від 26.07.2024 року та від 02.08.2024 року позивачем до перевірки не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо обліку доходів та банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності та договір еквайрингу, про що складено відповідний акт, який засвідчує факт ненадання вказаних документів.

Суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

З урахуванням викладеного, представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010002150929, що підтверджується відповідною випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, 80.2.6 пункту 80.2 статті 80, пункту 80.8 статті 80, підпункту 69.2, 69.27 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа згідно даних СОД РРО виторг за липень 2024 року відсутні дані про проведення розрахунків в готівковій формі та у зв`язку із виявленими порушеннями за результатами попередньої перевірки, на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 » №2634-п від 26.07.2024 та направлень №№4138, 4139, 4141 від 26.07.2024, проведено фактичну перевірку магазину (Торгова точка) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами фактичної перевірки складено акт від 02.08.2024 бланк №003065, який зареєстрований в Головному управлінні ДПС у Волинській області 05.08.2024 за №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .

Згідно акту перевірки: в магазині (Торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , торгівельну діяльність в сфері роздрібної торгівлі технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту, здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який згідно наявної у контролюючого органу податкової інформації перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група єдиного податку, ставка податку 20%.

24.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 на господарську одиницю, магазин (Торгова точка) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 4000920314.

Під час перевірки використана наявна в ГУ ДПС у Волинській області інформація даних СОД РРО, стосовно даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

З метою перевірки питань дотримання суб`єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, перед початком фактичної перевірки 26.07.2024 о 16:12 год. в даній господарській одиниці придбано Блок живлення 5W USB Power Adapter в кількості 1 шт. по ціні 200,00 грн.

Розрахункова операція проведена у готівковій формі.

При проведенні розрахункової операції покупцю надано фіскальний чек на суму 200,00 грн.

У проведенні розрахунку за товар з використанням електронних платіжних засобів особою, що здійснювала розрахунок, ОСОБА_2 відмовлено, у зв`язку із відсутністю банківського платіжного терміналу в магазині за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку.

Так, 26.07.2024 о 18:51:22 згідно фіскального чека №CrmWQELv90g реалізовано Мобільний телефон iPhone 11 64 Green used по ціні 10621,00 грн., який відсутній у наданому до перевірки Акті приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до Договору комісії №ФА-22-07-24-ВІ від 22.07.2024.

Перевірка 26.07.2024 року проводилася працівниками Головного управління ДПС у Волинської області до 19:10 у цей день (дата і час формування X-звіту 26.07.2024 19:10).

У ході фактичної перевірки працівникам Головного управління ДПС у Волинської області проводився хронометраж, прихідні документи на вказаний вище мобільний телефон не надано, не надано також прихідні документи на товари, що реалізовані у період з 26.07.2024 по 01.08.2024.

У зв`язку з чим платником податків внесені зміни до форми обліку товарних запасів та 02.08.2024 особою, що здійснила розрахунок, ОСОБА_2 додатково надано первинні документи (Акт приймання-передачі товару від ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) датований 26.07.2024 до Договору комісії №ФА-22-07-24-ВІ від 22.07.2024 щодо надходження товарів (39 позицій) на загальну суму 119227,45 грн. Найменування отриманих згідно цього акту товарів, їх кількість та вартість практично ідентичні найменуванню, кількості та ціні реалізованих в магазині (торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 в період із 26.07.2024 по 01.08.2024 товарів.

Розрахункова операція, описана в пункті. 2.2.12 акта перевірки, 26.07.2024 року проведена гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

До перевірки не надано наказу про прийняття працівника на роботу та/або трудового договору між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, працівник ОСОБА_2 був допущений до роботи 26.07.2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На письмові запити перевіряючих від 26.07.2024 та від 02.08.2024 ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо обліку доходів та банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахунків у безготівковій формі (послуга Еквайринг) та договір еквайрингу, про що складено відповідний акт, який засвідчує факт ненадання вказаних документів.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку на загальну суму 95317,20 грн., що є порушенням вимог:

- п..12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- ст.44; п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-VI, зі змінами та доповненнями;

- ст.24 Кодексу законів про працю України;

- п.28 ст.38 Закону України від 30.06.2021№1591-ІХ «Про платіжні послуги» (зі змінами та доповненнями).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2024 року №0602830708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 95 317,20 грн, застосовані на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

25 жовтня 2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708.

Державною податковою службою України прийнято рішення №38462/6/99/00-06-03-02-06 від 23.12.2024 року, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708 - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 95 317,20 грн., оскільки фактична перевірка призначена за відсутності законних підстав, які визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення суб`єктом господарювання порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», крім того, первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які належать або пов`язані з предметом перевірки, що підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині, були надані контролюючому органу, у зв`язку з чим представник позивача звернулася через систему «Електронний суд» до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, вказаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020 зазначив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки.

При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Релевантні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 №460/12391/19 - не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Кодексу, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Судом встановлено, що керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, 80.2.6 пункту 80.2 статті 80, пункту 80.8 статті 80, підпункту 69.2, 69.27 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа згідно даних СОД РРО виторг за липень 2024 року відсутні дані про проведення розрахунків в готівковій формі та у зв`язку із виявленими порушеннями за результатами попередньої перевірки, на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 » №2634-п від 26.07.2024 та направлень №№4138, 4139, 4141 від 26.07.2024, проведено фактичну перевірку магазину (Торгова точка) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами фактичної перевірки складено акт від 02.08.2024 бланк №003065, який зареєстрований в Головному управлінні ДПС у Волинській області 05.08.2024 за №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями. Дія закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається (абзац 2 преамбули Закону №265/95-ВР).

Відповідно пункту 12 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівкові формі та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг), а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 3 Закону № 265, Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений наказом МФУ № 496 від 03.09.2021.

Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Згідно даного порядку документами, які підтверджують облік та походження товарів є форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).

Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Всі записи ведуться в хронологічному порядку надходження та вибуття товарів.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

У даному випадку на час початку перевірки платником податків через особу, що здійснила розрахунок, ОСОБА_4 надано копії: договору комісії №ФА-22-07-24-ВІ від 22.07.2024; Акта приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до Договору комісії; договору суборенди нежитлового приміщення №5-ЛН/24-М від 01.07.2024; договору про співпрацю від 01.07.2024 року.

Перевіркою встановлено порушення ведення у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку, оскільки 26.07.2024 о 18:51:22 згідно фіскального чека реалізовано Мобільний телефон IPhone 11 64 Green used ціні 10621,00 грн, який відсутній був в даному до перевірки Акті приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до Договору комісії. Перевірка 26.07.2024 проводилась працівниками ГУ ДПС у Волинській області до 19:10 у цей день (підтвердження дата формування Х-звіту від 26.07.2024 19:10).

Протягом перевірки позивачем прихідні документи на вказаний вище мобільний телефон не надано та не надано прихідні документи на товари, що реалізовані у період з 26.07.2024 по 01.08.2024.

У зв`язку з чим платником податків внесені зміни до форми обліку товарних запасів та 02.08.2024 додатково надані первинні документи, а саме: Акт приймання-передачі від ФОП ОСОБА_3 датований від 26.07.2024 до договору комісії №ФА-22-07-21ВІ від 22.07.2024 щодо надходження товарів (39 позицій) на загальну суму 119227,45 грн. Найменування отриманих згідно цього акту товарів, їх кількості та вартість практично ідентичні найменуванню, кількості та ціні реалізованих в магазині (торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 в період із 26.07.2024 по 01.08.2024 товарів.

Однак, суд вважає, що такі дії платника податків не спростовують фактів виявлених порушень, а додатково підтверджують їх.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку на загальну суму 95317,20 грн.

Щодо ненадання документів, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1).

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що на письмові запити перевіряючих від 26.07.2024 та від 02.08.2024 позивачем до перевірки не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо обліку доходів та банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності та договір еквайрингу, про що складено відповідний акт, який засвідчує факт ненадання вказаних документів.

Суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року в справі №420/12275/22.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 суд зазначив про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки як нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Верховний суд України у постанові від 11.01.2024 по справі №420/12275/23 дійшов, зокрема, висновку про відсутність підстав для притягнення платника податків до відповідальності за статтею 20 Закону №265 у випадку, коли на початок проведення фактичної перевірки він не мав можливості надати такі документи посадовим особам контролюючого органу, проте до закінчення фактичної перевірки усі документи були надані.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.10.2024 у справі №160/9989/22, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Отже, з матеріалів справи судом вбачається, що на час проведення фактичної перевірки суб`єктом господарювання не було надано саме первинних документів (в розумінні Порядку №496), які підтверджують походження товару, зокрема: опису залишку товарів на початок обліку, накладних, транспортних документів, митних декларацій, актів закупки, фіскальних чеків, товарних чеків, інших документів, що дозволяють встановити джерело походження товару та містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 вересня 2024 року №0602830708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 95 317,20 грн.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник