Рішення № 126495963, 26.03.2025, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/4355/24

Провадження № 2/209/101/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2025 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 27 березня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачкою укладено електронний договір про надання кредиту № 269899-КС-001, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 24000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідачка повністю не виконала умови кредитного договору щодо повернення коштів, лише частково повернула 10572,13 грн., внаслідок чого має загальний розмір заборгованості за кредитним договором у розмірі 37039,08 грн., з яких: 22434 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14605,08 грн. заборгованість за процентами. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідачки на їх користь загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 37039,08 грн. та 2422,40 грн. за оплату судового збору.

09 вересня 2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

23 жовтня 2024 року представник відповідачки Мартиненко С.О. подав відзив на позов, у якому зазначив, що згідно до договору № 269899-КС-001 про надання кредиту від 27 березня 2021 року строк дії договору до 17 липня 2021 року, а позов до суду подано 17 червня 2024 року, тож, з урахуванням позовної давності, вимагати повернути кошти можна лише за останній розрахунковий платіж згідно графіку платежів, сума якого складає 5280 грн. Заборгованість з комісіями і відсотками 42249 грн. є необґрунтованою і не підлягає задоволенню. Позивач не надав обґрунтованих доказів: документів первинного бухгалтерського обліку, а саме належним чином оформлених розрахункових документів, які підтверджують факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку надав/перерахував відповідачці згідно кредитного договору кредитор, а також те що позивач надав відповідачці кредитні кошти і що відповідачка використовував саме їх. Перерахування коштів позичальнику під час надання позики здійснюється з офіційного розрахункового рахунку фінансової установи, який зафіксовано у фінансовому звіті до податкової служби, але ніяк через платіжну систему посередника. Графік платежів в кредитному договорі і сам договір не підписані кредитодавцем та позичальником електронним підписом, що викликає сумнів в їх дійсності. Розрахунок заборгованості за кредитним договором виконано представником позивача і він є носієм його особистої інтелектуальної роботи, а не документом на підтвердження факту отримання коштів відповідачкою, він є внутрішнім документом установи (створений установою) і не є належним доказом по справі. У зв`язку з ненаданням позивачем документів первинного бухгалтерського обліку, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок заборгованості, правильність нарахування відсотків позивачем та перевірити суму заборгованості, пред`явлену позивачем, та з якого рахунку і на який рахунок були здійснені фінансові операції, та на яких підставах. Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості за простроченим тілом кредиту не є первинним документом. Жодних інших належних та допустимих доказів того, що відповідачці кредиторами були надані кредитні кошти та що вона використовувала саме їх, стороною позивача суду не надано. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог позивач не надав до суду доказів, на які саме умови погодилась відповідачка, згідно до внутрішніх правил надання фінансових кредитів, з яких можна було б зрозуміти, чи саме ті правила були на сайті і як часто вони змінювались та чи є підпис відповідачки на договорі позики. Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених в позовній заяві. Просить відмовити у позовних вимогах, бо неможливо визначити, яку саме суму надав/перерахував кредитор відповідачці, та у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

28жовтня 2024року представникпозивача ВиноградовЮ.Е.подав досуду відповідьна відзив,у якомузазначив,що уданому випадку,враховуючи щосплив строкупозовної давностіпри пред`явленніпозову довідповідачки простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором припавна періоддії воєнногостану вУкраїни,такий строкпідлягає продовженнюта зупиненнюдо закінченняабо скасуваннявоєнного станув Україні.Кредитний договірпідписаний відповідачкоюза допомогоюодноразового пароля-ідентифікатора.тобто належнимита допустимими доказами підтвердженоукладання міжсторонами спірногоправочину.Без отриманнялиста наадресу електронноїпошти та/абосмс-повідомлення,без здійсненнявходу насайт товаристваза допомогоюлогіна особистогокабінету іпароля особистогокабінету кредитнийдоговір міжЗаявником/Кредитором таБоржником/Позичальникомне бувби укладений.Кредитний договірне підписувавсявідповідачкою знакладенням їїкваліфікованого електронногопідпису іне мавбути підписанимтаким чином,оскільки кредитнийдоговір міжпозивачем тавідповідачкою бувукладений шляхомобміну електроннимиповідомленнями упорядку,визначеному ст.12ЗУ «Проелектронну комерцію»та підписаний ОСОБА_1 за допомогоюодноразового ідентифікатора.Всі оригіналита/абокопії доказів,на якихґрунтуються позовнівимоги,були поданідо судуразом зподанням позовноїзаяви/поданнямінших заявичи клопотаньта булизасвідчені знакладенням електронногоцифрового підписувідповідного представникаТОВ «БізнесПозика» підчас їхподання черезЄСІТС «Електроннийсуд».ТОВ «БізнесПозика» неє банківськоюустановою,не відкриваєпозичальникам банківськірахунки тане випускаєна ім`япозичальників банківськікартки,тому перерахуваннякредитних коштівта зарахуванняплатежів позичальниківза кредитнимидоговорами здійснюєтьсяпосередниками ТОВ«Бізнес Позика»на підставівідповідних договорівз посередникамиза допомогоюплатіжних системпосередників.ТОВ «БізнесПозика» нездійснює перерахуваннякредитних коштівпозичальникам зісвоїх рахунків.На підтвердженняперерахування кредитнихкоштів позичальникамта зарахуванняплатежів позичальниківза кредитнимидоговорами відповідніпосередники надаютьТОВ «БізнесПозика» довідки(довідкиз платіжнихсистем).ТОВ «БізнесПозика» немає жодноговідношення добанківського рахункувідповідача крімтого,що навказаний нимпід часукладення кредитногодоговору номербанківської картки(відкритийпід ньогобанківський рахунок)здійснюється перерахуваннякредитних коштів.Перерахування кредитнихкоштів закредитними договорамиТОВ «БізнесПозика» відповіднимипосередниками відповідаєположенням ст.6та ст.9ЗУ "Проелектронну комерцію",а вищевказанідокази перерахуваннякредитних коштівє належнимита допустимимидоказами.Номер карткидля перерахуваннякоштів закредитним договоромбув вказанийвідповідачкою призаповнені анкетнихданих вособистому кабінеті.На підтвердженнявищезазначеного,до позовноїзаяви бувдоданий витягз інформаційно-телекомунікаційноїсистеми "анкетаклієнта",відповідно доякого ОСОБА_1 був зазначенийномер банківськоїкартки № НОМЕР_1 для перерахуванняна ньогокоштів.Зробивши частковуоплату зметою виконанняумов договору,відповідачка вчинилаконклюдентні діїщодо визнаннядоговору і,відповідно,щодо правомірностівимог позивачаза договоромпро наданнякредиту.Сума заборгованостівідповідачки закредитним договором,відповідно дорозрахунку заборгованості,підрахована зурахуванням всіхплатежів ОСОБА_1 . Відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Крім того, відповідачка не була позбавлена можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В порядку ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що 27 березня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 269899-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконанняп. 1 вищевказаного договору,ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 24000 грн.шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , а останнязобов`язалась повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,77500669процентів за кожен день користування кредитом. Договір про надання кредиту від 27 березня 2021 року № 269899-КС-001 відповідачкою ОСОБА_1 27 березня 2021року підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) G-2550. Ці обставини підтверджуються акцептом оферти щодо укладання договору, анкетою клієнта, пропозицією укласти договір (оферта), договором про надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, візуальною послідовністю дій клієнта, правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 12-13, 24-27, 30, 32-37)

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в загальній сумі 24000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується документом ID TAC Pay № 390190873 від 27 березня 2021 року та випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 28, 137).

Відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, а тому станом на 09 червня 2024 року за кредитним договором № 269899-КС-001 від 27 березня 2021 року у відповідачки утворилась заборгованість в розмірі 37039,08 грн, з яких: 22434 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14605,08 грн. заборгованість за процентами, Цей розмір відповідачкою не спростований. При цьому, відповідачка ОСОБА_1 лише частково сплатила заборгованість за договором від 27 березня 2021 року № № 269899-КС-001 про надання кредиту, а саме заборгованість в сумі 10572,13 грн, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості за кредитом, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 25 жовтня 2024 року про проведення ОСОБА_1 в рахунок оплати кредиту ТОВ «Бізнес Позика» платежів 10 жовтня 2021 року на суму 5280 грн. та 25 квітня 2021 року на суму 5292,13 грн. (а.с. 14-23, 116).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу ч.1ст.628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1ст.638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ст.11 Закону України від 03вересня 2015року № 675-VIII«Про електроннукомерцію» (туті надалів редакціїна часвиникнення спірнихправовідносин;далі Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповіднодо актацивільного законодавстваабо задомовленістю сторінелектронний правочинмає бутипідписаний сторонами,моментом йогопідписання євикористання:електронного підписуабо електронногоцифрового підписувідповідно доЗакону України«Про електроннийцифровий підпис»,за умовивикористання засобуелектронного цифровогопідпису усімасторонами електронногоправочину;електронного підписуодноразовим ідентифікатором,визначеним цимЗаконом;аналога власноручногопідпису (факсимільноговідтворення підписуза допомогоюзасобів механічногоабо іншогокопіювання,іншого аналогавласноручного підпису)за письмовоюзгодою сторін,у якіймають міститисязразки відповідниханалогів власноручнихпідписів (стаття12Закону № 675-VIII).

В силу п.6 ч.1ст.3Закону № 675-VIII,електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України),позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч.1ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст .610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) G-2550, направленим ТОВ «Бізнес Позика» на їїтелефонний номер.

Отже, ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Посилання представника відповідачкина недоведеність укладення сторонами кредитного договорута одержання ОСОБА_1 кредитних коштів суперечать фактичним обставинам справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17)

Однак відповідачка ОСОБА_1 в судовомупорядку ізвимогами провизнання кредитногодоговору недійснимне зверталась,судове рішенняпро визнаннянедійсним кредитногодоговору матеріалисправи немістять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому позовні вимоги ТОВ«Бізнес Позика»про стягненнявказаної заборгованістьє обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповіднодо п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 81, 82, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 411) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за Договором № 269899-КС-001 про надання кредиту від 27 березня 2021 року у розмірі 37039 (тридцять сім тисяч тридцять дев`ять) гривень 08 копійок, з яких: 22434 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14605,08 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 30 березня 2025 року.

СуддяК.Л.Шендрик