Рішення № 126482149, 09.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1462/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

09 квітня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/1462/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 вищевказаний позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1160/15-32-24-07-21 від 30.09.2024. Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку другої групи з 01.10.2024 шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку. Визнано протиправною відмову Головного управління ДПС в Одеській області, викладену у листі №5946/АП/15-32-54-01-08 від 31.12.2024 у внесенні змін до Реєстру платників єдиного податку щодо групи єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 30.12.2024 №9397535159, з врахуванням висновків, викладених у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 4840,80 грн.

07.04.2025 до суду від представника позивача ФОП ОСОБА_1 адвоката Покася О.С., надійшла заява (вхід. №32403/25) про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просить суд стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи №420/1462/25 в загальному розмірі 30726,76 грн.

В обґрунтування заяви зазначила, що у відповіді на відзив від 06.02.2025 представник позивача поінформував суд першої інстанції, що згідно приписів ч.7 ст. 139 КАС України докази витрат на правничу допомогу буде надано протягом 5 днів з дати ухвалення рішення в даній справі.

Суд першої інстанції стягнув сплачений за подачу позовної заяви судовий збір, проте судовий збір, що сплачений за заявою про забезпечення позову в розмірі 726,76 грн (факт сплати підтверджується квитанцією ID: 8603-4001-2259-3639, Дата оплати: 2025-03-06 13:42:48) залишився нестягнутий, а тому просить реалізувати приписи ч.1 ст. 139 КАС України в повному обсязі та стягнути зазначену суму на користь ФОП ОСОБА_1 .

В якості доказів витрат на професійну правничу допомогу надає копії: 1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.12.2024; 2. Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №01 від 02.04.2025. Також, договір про надання правової (правничої) допомоги від 23.12.2024 чітко визначає предмет договору, повноваження АО «ІНТЕЛЛЕКС» та інші важливі умови договору, в тому числі, щодо порядку оплати послуг АО «ІНТЕЛЛЕКС» за надану ФОП ОСОБА_1 правову допомогу та вартість години роботи в розмірі 2000,00 грн.

09.04.2025 до суду від представника відповідача Головного управління ДПС в Одеській області надійшло клопотання (вхід. №33383/25) про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на не дотримання позивачем вимог частини четвертої та п`ятої статті 134 КСУ України. Розмір заявленої суми на правничу допомогу 30000,00 грн є не співмірним зі складністю справи. Також зауважили, що середня сума відшкодування витрат на правову допомогу по Україні складає від 2270 до 6000 грн, що дає підстави вважати про надмірне перевищення заявлених витрат на правову допомогу. Зазначили, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Таким чином, сторона відповідача вважає, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та неадекватності наданої заяви щодо витрат, понесених адвокатом для забезпечення супроводження даної справи, в силу даних обставин є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення з урахуванням заперечень сторони відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які ні через наявність певних причин.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21 зазначив, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Так, в обґрунтування строку звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача зазначив, що у відповіді на відзив вказав відповідно до приписів ч. 7 ст. 139 КАС України докази понесених витрат на правничу допомогу буде надано протягом 5 днів з дати ухвалення рішення. Рішення ухвалене судом 31.03.2025, однак враховуючи, що представник позивача отримав його в кабінеті Електронного суду лише 02.04.2025, тому з вказаною заявою звернувся 07.05.2025, тобто в межах строку.

Розглянувши доводи представника позивача адвоката Покася О.С., перевіривши наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо вимоги про стягнення судового збору пов`язаного із поданням заяви про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що дійсно позивачем при зверненні до адміністративного суду з заявою про забезпечення позову сплачено суму судового збору у розмірі 726,72 грн, що документально підтверджується квитанцією ID:8603-4001-2259-3639 від 06.03.2025.

Розглянувши вищевказану заяву, оскільки судом не вирішено питання про стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову в рішенні, суд приходить до висновку, що заява позивача в цій частині підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Одеській області у розмірі 726,72 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат пов`язаних з наданням правової допомоги.

Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокат Покась О.С. додав наступні докази:

- ордер ВН №1446715 від 15.01.2025;

- договір про надання правової допомоги від 23.12.2024;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №01 від 02.04.2025.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

23.12.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛЛЕКС» укладено договір про надання правової допомоги.

Пункт 2.2. договору визначив, що за цими договором клієнту надаються на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення Клієнта, що відповідають галузям права, в яких спеціалізується Адвокатське об`єднання: надання правової (правничої) допомоги щодо представництва Клієнта в усіх судах України, органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, перед будь-якими фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень.

Згідно з п. 5.1. Договору клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню плату на підставі Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) із розрахунку 2000,00грн за годину роботи Адвокатського об`єднання, розрахунок якого буде наведено у відповідному акті.

Пункт 5.5. Договору факт надання послуг, що є предметом цього договору, в тому числі але не виключно підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, що складається та підписується Сторонами після надання послу, зазначених у пункті 2.2. цього Договору.

Так, у вказаному Акті від 02.04.2025 визначено наступні види робіт, послуг включаючи тривалість годин та суму:

1. Пiдготовка та подача адвокатського запиту для встановлення 1 обставин виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платникiв єдиного податку 1 година 2000,00 грн;

2. Підготовка та подача позовної заяви щодо оскарження рішення Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) №1160/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 із зобов`язанням поновити її реєстрацію в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку другої групи з 01.10.2024. Визнання протиправною відмови Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) у внесенні змін до Реєстру платників єдиного податку щодо групи єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 2 на 3 та ставки податку на 5% з 01 січня 2025 року, що оформлена листом №5946/АП/15-32-54-01-08 від 31.12.2024 та зобов`язання внести зміни до Реєстру платників єдиного податку щодо групи єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 2 на 3 та ставки податку на 5% з 01 січня 2025 року, згідно її заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (внесення змін) від 30.12.2024 №9397535159, що склали предмет позовних вимог у справі №420/1462/25 складає 8 годин 16000,00грн;

3. Підготовка та подача відповіді на відзив ГУ ДПС в Одеській області у справі №420/1462/25 складає 1 година 2000,00 грн;

4. Підготовка та подача заяви про забезпечення позову у справі №420/1462/25 складає 5 годин 10000,00 грн.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №540/707/20.

Суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.

Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, нескладність справи, наявність визначеної судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду (позовна заява та відповідь на відзив, заява про забезпечення позову), їх складність та об`ємність, витрачений час суд вважає, що сума витрат у розмірі 30000,00 грн є завищеною.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Покася Олександра Сергійовича.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ФОП ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 137, 139, 142, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Покася О.С. про ухвалення додаткового рішення (вхід. №32403/25 від 07.04.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 420/1462/25.

Стягнути Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 726,72 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

У задоволені решти вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 );

Відповідачі Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА