Рішення № 126482125, 08.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31215/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря - Кралі І.С..

представниці позивача - Богданцевої І.В.

представниць відповідача - Соколовської А.О., Чумак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип, до відповідача, Одеської митниці Державної митної служби України, у якій позивач просить суд:

(1). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024186 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 3 637 443,85 грн.

(2). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024187 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 15 277 264,15 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач ввжає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки не погоджується з висновками відповідача за результатами проведеної планової виїзної перевірки про порушеннями ним митного законодавства.

Зокрема, позивач вказує на необґрунтованість висновків митного органу про недостовірність даних, наданих позивачем, щодо укладених договорів при поміщенні морського суховантажного судна AFINA у митний режим тимчасового ввезення та його нецільового використання, а саме передачі товарів, ввезених з умовним частковим звільненням від оподаткування, у користуванні іншій особі.

На думку позивача, відповідач зробив помилкові висновки по укладеним договорам бербоут-чартеру, тайм-чартеру, зокрема про передачу судна у комерційне користування іншим особам. Позивач стверджує, що зазначений ланцюг договорів виник та існував з метою експлуатації позивачем судна для надання послуг з перевезення та перевалки вантажів. Про це свідчить також те, що ці договори були укладені до поміщення судна в режим тимчасового ввезення.

Позивач зазначає, що відповідач не запитував у нього відповідну документацію та пояснення з приводу знаходження судна в митному режимі тимчасового ввезення, що позбавило його законного права на надання необхідних відомостей та документів за період дії режиму тимчасового ввезення. Також стверджуючи про надання судна в комерційне користування іншим особам, відповідач не встановив жодного факту такого використання, що свідчить про необґрунтованість висновків митного органу.

Таким чином, позивач вважає, що при складанні та поданні митних декларацій він не порушував митний режим тимчасового ввезення.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що за результатами документальної виїзної перевірки відповідач встановив порушення позивачем митного законодавства, які виявилися у наданні позивачем, як декларантом недостовірних даних щодо наявних договорів, а саме договору тайм-чартеру, договорів бербоут-чартеру при поміщенні морського суховантажного судна «AFINA» у митний режим тимчасового ввезення та його нецільового використання, а саме передачі товарів, ввезених з умовним частковим звільненням оподаткування, у користування іншій особі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14.10.2024 суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження у справі.

06.11.2024 суд ухвалив витребувати у відповідача докази у справі.

21.01.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

IV. Обставини, встановлені судом

24.11.2021 відповідач на підставі наказу від 04.11.2021 № 343 розпочав проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи за період з 01.12.2018 по 31.10.2021 тривалістю 30 днів.

Термін перевірки був продовжений з 01.01.2022 по 28.01.2022.

Через повномасштабне вторгнення держави агресора російської федерації на територію України 24.02.2022 та оголошення воєнного стану документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи були зупинені.

20.03.2024 відповідно до внесених змін в Митний кодекс України зупинені документальні перевірки поновлювалися з 01.05.2024. З урахуванням цієї обставини та зміни позивачем місцезнаходження відповідач визнав днем завершення терміну перевірки позивача - 23.02.2022.

13.06.2024 відповідач склав акт №01/27/7.10-19/32428972 про результати документальної планової перевірки позивача.

В акті перевірки відповідач встановив порушення позивачем митного та податкового законодавства :

-статті 103, частин першої та другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 Митного кодексу України, пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 3 637 443, 85 грн;

-пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (ставка 20%) на загальну суму 15 277 264, 15 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.06.2024 відповідач склав податкові повідомлення-рішення :

-від 10.07.2024 року № UA5000002024186 на суму грошового зобов`язання в розмірі 3 637 443,85 грн.

-від 10.07.2024 № UA 5000002024187 на суму грошового зобов`язання в розмірі 15 277 264,15 грн.

З огляду на акт перевірки , податковий орган охоплює два випадки оформлення позивачем судна AFINA в режим тимчасового ввезення:

-за митною декларацією від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597 (період дії режиму з 14.08.2020 по 31.12.2020);

-за митною декларацією від 26.08.2021 №UA500090/2021/206818 (період дії режиму з 26.08.2021 по 22.04.2022).

Суд встановив, за період з 01.12.2018 по 31.10.2021, який підлягав перевірці, позивач двічі поміщував морське суховантажне судно «AFINA», IMO №8029272 у митний режим тимчасового ввезення.

Ввезення товару за вказаними митними деклараціями здійснювалось на підставі стандартного бербоутного чартеру балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО) кодова назва «БЄРКОН 89» № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, відповідно до якого судновласником є компанія «GLORION S. A. (Панама), а бербоутний фрахтувальник ТОВ «КРАНШИП».

Відповідно до умов угоди судно дається у чартер та приймається фрахтувальником у порту, причалі або у місті, яке вказує фрахтувальник. Судно використовується у вантажних перевезеннях. Протягом всієї дії чартеру судно знаходиться у повному володінні, розпорядженні та контролем Фрахтувальника. Фрахтувальник зобов`язаний за власний рахунок укомплектувати судно екіпажом, забезпечувати його їжею, ремонтом, буксируванням. Командний склад судна є службовцями Фрахтувальника. Фрахтувальник має право використовувати усе спорядження судна, у любий термін забезпечувати заміну запчастин, спорядження та деталей таким чином щоб не знижувалась вартість судна. Також, Фрахтувальник має право облаштовувати судно обладнанням та за власний рахунок та під свою відповідальність та по завершенню строку фрахтування таке обладнання зняти із судна за вимогою судновласника. Фрахтувальник сплачує судновласнику чартер судна.

Даний чартер підпорядковується Англійському законодавству, та любі непорозуміння, які виникають по відношенню до даного чартеру передаються у арбітраж у м. Лондон відповідно до Арбітражного Кодексу.

Судно вважається переданим в чартер з моменту підписання сторонами акту прийому- передачі судна. По закінченню строку дії чартеру або при його передчасного розірвання Фрахтувальник зобов`язаний повернути судно судновласнику у технічно справному стані по акту передачі. Термін дії чартера з урахуванням додаткової угоди до 30.04.2022, акт приймання та передачі судна 04.08.2020.

Під час здійсення оформлення МД позивач надавав митному органу гарантію не передавати судно в чартер або інший вид договору перевезення іншим особам.

Після отримання акту перевірки та податкових повідомлень-рішень позивач надіслав відповідачу заперечення на акт та оскаржив до Державної митної служби України вказані податкові рішення.

07.08.2024 відповідач залишив листом без розгляду заперечення на акт перевірки.

Державна митна служба України відмовила у задоволенні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, поданої 30.07.2024 та залишила їх в силі.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до Програми документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ Краншип» вимог законодавства з питань митної справи, затвердженої наказом Одеської митниці від 04.11.2021 №343 (далі - Програми) серед інших питань, які входили до переліку питань, входила перевірка відповідності фактичного використання переміщення через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості вартості, за якими проведене митне оформлення товарів у відповідному митному режимі. Саме порушення пункту 6 Програми виявив відповідач під час проведення перевірки.

Зокрема в межах питання №6 Програми відповідач виявив порушення статті 103, частин першої та другої статті 105, частин сьомої статті 106, частин другої та сьомої статті 286 Митного кодексу України, пункту 132.1 статті 132, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України щодо товару «Морське суховантажне судно «AFINA», яке було двічі за період, що перевірявся, поміщено у митний режим тимчасового ввезення за митними деклараціями від 14.08.2020 №UA500130/2020/227597, від 26.08.2021 № UA500090/2021/206818.

Про це відповідач зазначив у пункті 3.5.1 Акту перевірки від 13.06.2024, де встановив, що судно AFINA» в режимі тимчасового ввезення використовувалося не за цільовим призначенням, що виразилося в передачі судна у користування іншій особі.

Відповідно до статті 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 6 ст. 104 Митного кодексу України встановлено: Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 статті 106 Митного кодексу України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов`язань , що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Пунктом 206.16 статті 206 Податкового кодексу України встановлено, що у разі нецільового використання товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення.

У разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом МД для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів (частина четверта статті 296 МК України).

Звертаючись до фактів цієї справи, у вказаних митних деклараціях товар , морське суховантажне судно AFINA ввозилося на підставі стандартного бербоут - чартеру Балтійського і міжнародного морського комітету БІМКО) кодова назва БЄРКОН 89, №GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, укладеного між компанією іноземної юрисдикції GLORION S.A. (Панама) як судновласником та ТВ Краншип як бербоутный фрахтувальником.

Згідно з умовами договору бербоут-чартеру судно передано під повний контроль фрахтувальника (п.9 ч.ІІ) з правом зміни прапору на підставі договору бербоут-чартеру (п.41 ч.І).

Згідно з додатком 1-а від 22.04.2021, строк договору бербоут-чартеру був продовжений до 23.07.2026.

В свою чергу відповідно до ст.ст. 26, 27 Кодексу торговельного мореплавства України та в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 26.09.1997 №1096 Про затвердження порядку ведення державного суднового реєстру України та Суднової книги України , ТОВ Крнашип отримало свідоцтва про право плавання під державним прапором України щодо судна AFINA серія СВ №001983 від 07.08.2020, серія СВ №001995 від 09.06.2021.

Станом на день проведення перевірки судно не було виключено із Державного суднового реєстру України.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулює Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Законом України від 23 травня 1995 року 176/95-ВР, (далі Кодекс).

Відповідно до ст.1 Кодексу під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибогосподарської діяльності, розвідки та видобування корисних копалин, пошуку і рятування людей, що зазнали лиха на морі, виконання буксирних, криголамних і аварійно-рятувальних операцій, навігаційно-гідрографічних робіт, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей .

Також відповідно до ст.20 Кодексу судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

Статтею 203 Кодексу визначено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника (стаття 212 Кодексу).

Статтею 207 Кодексу визначено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

З огляду на вимоги Кодексу торговельного мореплавства України, судно повинно бути придатним до мореплавства. Це означає, що судно повинне відповідати вимогам міжнародних конвенцій, технічним вимогам, що забезпечують умови безпеки плавання відповідно до призначення судна, охорону життя та здоров`я екіпажу, збереження вантажів, екологічну безпеку судна тощо.

Згідно з п.14 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою КМУ від 26.09.1997 №1069 (чинною на час виникнення спірних правовідносин), судно зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, на підставі письмової заяви фрахтувальника може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України тимчасово, на термін, що не перевищує термін чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено, про що судновлдансик повинен подати відповідний сертифікат.

З урахуванням проаналізованих норм права, а також умов пункту 41 ч.І та п.9 ч.ІІ договору бербоут-чартеру укладеного між позивачем та між GLORION S.A. (Панама) , є очевидним, щодо можливості реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України лише на підставі укладеного договору бербоут-чартеру, позивач обрав в якості підтвердження прав на судно зовнішньоекономічний контракт, що підтверджував його права на володіння, користування та розпорядження судном AFINA станом на день ввезення на територію України. Тобто за вказаним договором бербоут-чартеру позивач отримав найбільш повні права судновласника.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач при складанні та поданні митних декларацій дотримався вимог правил митного законодавства.

Відповідач, стверджуючи про передачу судна «AFINA» іншій особі для його використання не за цільовим призначенням, після його ввезення в режим тимчасового ввезення, посилається на укладання договорів бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020; № KH-DC- F-01 від 23.07.2020; договору тайм-чартеру № FLEET__DC-AF-01_1806-15 від 23.07.2020.

Проте суд не вважає укладення вказаних договорів беззаперечним доказом передачі судна для його використання не за цільовим призначенням.

Договір бербоут-чартеру № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 був укладений між позивачем , який діяв на підставі договору бербоут-чартеру № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020 та компанією іноземної юрисдикції KIRGAN HOLDING S.A (Панама).

В п.41 ч.І договору № CR-KH-AF-01 від 23.07.2020 зміна прапору не передбачена. В п.12 ч.ІІ цього договору визначена необхідність страхування судна за рахунок фрахтувальника на ім`я Судновласника та фрахтувальника. Додатком А до цього договору передбачено, що компанія KIRGAN HOLDING S.A виконує виключно функцію забезпечення страхування судна, укомплектування екіпажем, впровадження та підтримки на належному рівні системи управління безпекою мореплавства без права використання судна у власній комерційній діяльності.

Договір бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 укладений між компанією з іноземною юрисдикцією KIRGAN HOLDING S.A , яка діяла на підставі контракту № GL-CR-AF-01 від 23.07.2020, та компанією іноземної юрисдикції DONMAR CORPORATION (Панама).

В п.41 ч.І договору № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 зміна прапору не передбачена. В Додатку №2 від 23.07.2020 встановлений обов`язок DONMAR CORPORATION на укомплектування судна, введення та підтримання на належному рівні системи управління безпекою.

Додатком А вказаного договору передбачено, що компанія DONMAR CORPORATION в межах вказаного договору виконує виключно функції з укомплектування судна екіпажем, впровадження та підтримка на належному рівні системи управління безпекою судна, без права використання у власній комерційній діяльності.

Що стосується договору тайм-чартеру № FLEET__DC-СК-01_1806-15 від 18.06.2015, він був укладений між компанією іноземної юрисдикції DONMAR CORPORATION (Панама), яка діяла на підставі договору бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020, та позивачем.

Згідно з умовами договору тайм-чартеру № FLEET__DC-СК-01_1806-15 від 18.06.2015 та на підставі додатку U від 23.07.2020 до договору , акту приймання-передачі від 04.08.2020 позивач отримав підготовлене судно (страхове покриття, екіпаж, система управління безпекою) для використання з метою перевезень та перевалки вантажів.

Листом від 04.01.2022 компанія KIRGAN HOLDING S.A підтвердила факт виконання в межах договору бербоут-чартеру № KH-DC- F-01 від 23.07.2020 страхування судна та відсутність користування судном у власних комерційних цілях.

Таким чином, з сукупного аналізу змісту вказаних договорів, додатків , актів виконаних робіт, листа суд погоджується з позицією позивача, що вказаний ланцюг виник з метою забезпечення належної експлуатації позивачем судна для здійснення на ньому перевезення та перевалки вантажів. При цьому суд звертає увагу, що договори між позивачем та компанією «Kirgan Holding S.А.», компанією «Donmar Corporation» були укладені до розміщення судна «Афіна» в митний режим тимчасового ввезення. Договори були укладені протягом одного дня - 23.07.2020 року, митний режим оформлявся - 14.08.2020 року та 26.08.2021 року. Позивач був кінцевим користувачем судна «Афіна».

Так, відповідно до п.7 ст.106 Митного кодексу України : У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов`язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов`язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Тобто для встановлення факту порушення необхідно, щоб передача майна від власника користувачу відбулася після встановлення режиму тимчасового ввезення.

Позиція відповідача , що вказані договори беззаперечно свідчать про передачу судна у комерційне користування іншим особам, на думку суду, є недоведеною. З огляду на зміст акту перевірки відповідач не навів фактів використання судна AFINA у комерційних цілях іншими юридичними особами.

Натомість позивач в підтвердження факту використання ним судна у власній господарській діяльності протягом 2020-2022 років надав до суду договори, укладені з контрагентами, щодо здійснення перевалки сипучих вантажів, додатки до них, акти виконаних робіт, рахунки , банківські виписки, платіжні інструкції, податкові накладні.

Так, відповідно до наданих документів позивачем в спірний період надавалися послуги компанії Азуріл, KIRGAN HOLDING S.A, ТОВ Торгівельна компанія Восток, ПП Сербинівське, ПП Мар`янівське - 2014 від яких отримував оплату за надані послуги.

Також позивач підтвердив надання агентських послуг з компаніями Поларіс, ТОВ Вега Шипинг, що також свідчить про фактичне використання позивачем судна.

На всі операції з постачання зазначених послуг позивач на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, склав податкові накладні та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, як того вимагає ст. 201 Податкового кодексу України.

Вказані документи свідчать про те, що судно «Афіна» в період перебування судна у митному режимі тимчасового ввезення, а саме: з 14.08.2020 року по 31.12.2020 року, з 26.08.2021 року до 22.04.2022 знаходилося в користуванні позивача у відповідності до мети ввезення і цільового призначення, позивач використовував судно «Афіна» у своїх господарських цілях, а саме: надання послуг з перевезення та перевалки вантажів, яка заявлялася під час оформлення режиму тимчасового ввезення.

Ці відомості надавалися позивачем під час проведення перевірки. Проте відповідач не обґрунтував причини невзяття їх до уваги.

У відповідь на посилання відповідача на податкові накладні за період з 31.08.2020 по 30.04.2022, в яких вказано про надання послуг з оренди, на акти про надання послуг з оренди, платіжні доручення позивач зазначає про помилковість з боку бухгалтерів відображення сутнісного змісту господарських операцій. В підтвердження своїх доводів позивач надав матеріали службової перевірки та розрахунки коригування податкових накладних, виправлення в актах виконаних послуг. Вказані розрахунки коригування позивач надавав при оскарженні податкових рішень до Державної митної служби України при адміністративному оскарженні. Проте відповідач не навів обґрунтування ігнорування вказаних відомостей.

Касаційний адміністративний суд Верховного суду у Постанові від 10.04.2020 у справі №440/1082/19 зробив правовий висновок про те, що у випадку, коди господарська операція не відбулася або її міст інший ніж той, стосовно якого складені документи, відсутні підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку. Якщо операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, це відповідає принципу превалювання сутності над формою.

Крім того, відповідно до п.4 ч.3 ст. 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних перевірок (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо відповідності фактичного використання переміщуваних через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації , зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості за якими проведене митне оформлення товарів у відповідному митному режимі.

Суд з огляду на відсутність встановлення відповідачем фактів та надання ним будь-яких доказів використання судна компанією «Kirgan Holding S.А.» (Панама), компанією «Donmar Corporation» (Панама) у власній комерційній діяльності у період тимчасового ввезення, враховуючи перевагу сутності господарської операції над її юридичною формою, вважає позицію відповідача, що зазначені вище договори мали комерційний характер, недоведеною.

Щодо посилання відповідача на матеріали кримінального провадження стосовно службових осіб позивача, до в даному випадку належними і допустимими доказами можуть бути встановлені у вироку, що набрав законної сили, обставини.

Предметом перевірки судом у цьому спорі є обґрунтованість висновків митного органу за результатами проведеної документальної перевірки, встановлення ним усіх необхідних обставин під час її проведення.

Щодо висновку експерта від 14.07.2023, який був складений за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні , суд зазначає, що експертиза в рамках проведення документальної перевірки не призначалася, вказаний висновок експерта не був підставою для висновків , відображених в акті перевірки.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, складеними без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Відтак - є протиправними та такими, що належать до скасування.

VI. Судові витрати

З урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог, на підставі ч.1 ст.139 КАС України суд здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024186 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 3 637 443 (три мільйони шістсот тридцять сім тисяч чотириста сорок три) ,85 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № UA 5000002024187 від 10.07.2024, винесене Одеською митницею Державної митної служби України на суму грошового зобов`язання в розмірі 15 277 264 (п`ятнадцять мільйонів двісті сімдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) ,15 грн.

4.Стягнути з Одеської митниці Державної митної служби (ЄДРПОУ 44005631: адреса: 65078, Одеська обл., м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип (ЄДРПОУ 32428972, адреса: 14013, м.Чернігів, просп. Перемоги, 139, офіс 413) судовий збір у сумі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО