Ухвала суду № 126479517, 08.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2025 рокуСправа №160/29912/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 в порядку вимог статті 383 КАС України у справі № 160/29912/23,

установив:

10 березня 2025 року від представника позивача надійшла заява, в якій просить:

- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області від 18.07.2024 № 047050023660, яке прийняте на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 160/29912/23, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з не досягненням пенсійного віку 55-ти років;

- постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області вжити заходів щодо усунення порушень пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) та прав ОСОБА_1 шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахування висновків наданих судом у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 160/29912/23.

Ухвалою від 25 березня 2025 року призначено заяву ОСОБА_1 , яка подана у порядку статті 383 КАС України у справі № 160/29912/23 в порядку письмового провадження з 01.04.2025р. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала 10.

Крім того, цією ухвалою запропонувано ГУ ПФУ у Київській області надати пояснення щодо заяви ОСОБА_1 , яка подана у порядку статті 383 КАС України.

03 квітня 2024 року вд ГУ ПФУ у Київській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначили, що в зобов`язальній частині суду не зазначено відповідно до норм якого Закону необхідно розглядати заяву ОСОБА_1 .

Досліджуючи вказану заяву, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024р. у справі № 160/29912/23 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Ярославська, буд.40, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 19.09.2023 р. №0047050023660.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1985р. по 29.06.1989р., з 11.08.1990 по 11.08.1993 та з 06.10.1999 по 06.10.2002р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 з 05.10.1989 по 31.12.1991, 01.01.1992 по 10.03.1994, 11.03.1994 по 25.01.2000, 13.03.2001 по 15.01.2003, 16.01.2003 по 13.03.2006, 07.03.2007, 03.01.2015 по 02.08.2016, 03.08.2016 по 01.01.2018, 02.01.2018 по 28.07.2022; 29.07.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 19.09.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 18.07.2024 № 047050023660, яке прийняте на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 160/29912/23 повторно розглянуто заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.09.2023. Вказаним рішенням відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку. У рішенні відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявниці 53 роки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 27.02.2025 №1000-0202-8/26601, повідомив позивача про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі №160/29912/23, виконано в межах повноважень. В резолютивній частині рішення суду зобов`язано Головне управління розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 19.09.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому не вказано, відповідно норм якого Закону: Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» чи Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами (далі - Закон №1058-IV). Також в резолютивній частині відсутні зобов`язання про розгляд заяви ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду. Рішенням Головного управління від 18.07.2024 ОСОБА_1 відмовлено в призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за Списком №2) відповідно до ст.114 Закону №1058-IV, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку, встановленого цією статтею.

Заявник зазначає, що відповідач протиправно повторно відмовив у призначенні пенсії відповідно п. б статті 12 Закону № 2262-ХІІ на виконання вимог рішення суду, заявник звернувся з цією заявою до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам заяви, доводам заявника, викладеним в заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.

Суд зазначає, що у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024р. року у справі № 160/29912/23 вказано таке:

«Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в чинній редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.

Позивачка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 50-річного віку.

Відтак, суд доходить висновку, що відмова Головного управління ПФУ у Київській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».

Тобто судовим рішення встановлено право позивачки на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Отже, суд робить висновок про те, що відповідач безпідставно відмовив у призначення пенсії після того, як рішення суду № 160/29912/23 набрало законної сили та стало обов`язковим до виконання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання рішення суду суперечить вимогам ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Виходячи з вищевикладеного, з метою ефективного судового захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, суд вважає, що вимоги заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України є такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України.

Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до положень ч.6 ст.383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу у порядку, передбаченому КАС України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено положення ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: не виконано судове рішення адміністративній справі №160/29912/23, яке набрало законної сили.

Суд враховує, що частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до частини 5 статті 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у місячний термін з моменту отримання цієї ухвали надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду відповідь про виконання вказаної ухвали.

Керуючись статтями 14, 229, 241-243, 248-249, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 в порядку вимог статті 383 КАС України у справі № 160/29912/23 задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.07.2024 № 047050023660, яке прийняте на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 160/29912/23, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з не досягненням пенсійного віку 55-ти років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити заходів щодо усунення порушень пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахування висновків наданих судом у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі № 160/29912/23.

Копію ухвали направити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Про виконання цієї ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко