Рішення № 126432552, 26.03.2025, Новоселицький районний суд Чернівецької області

26.03.2025

Справа №720/1611/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Павлінчука С. С.

з участю секретаря Штефанеса А. А.

розглянувши в місті Новоселиця цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення прострочених відсотків, посилаючись на те, що між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, по якому виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням останньою його умов.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Новоселицького районного суду від 24 червня 2024 року було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Відповідач у встановлений судом строк подала до суду відзив, в якому визнала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак не погоджувалась із нарахованими кредитодавцем відсотками, оскільки вважала, що вони нараховувались як захід відповідальності за порушення зобов`язання. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що повернула основну суму боргу та просила визнати умови кредитного договору, якими встановлено процентну ставку на рівні 1277,5 % річних несправедливими та зменшити загальні витрати за споживчим кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомила про причини неявки.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позовну заяву слід задовільнити частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 895-726-2 (далі кредитний договір), згідно умов якого товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п.1.1 кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,5 %) користування кредитом (п.1.2 кредитного договору).

Строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору (п.1.3. кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів (абз.2 п. 1.3 кредитного договору).

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб 473121ХХХХХХ3469.

Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку №1 до цього договору. Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1.

Вказаний договір укладено в інформаційно телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа. Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «976211» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та перерахувало гроші в сумі 5000 гривень шляхом їх зарахування на платіжну картку з маскою № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» від 13.10.2023 року.

Крім цього, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів визнається відповідачкою.

Відповідно позовнихвимог тарозрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» за кредитним договором №895-726-2 позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за простроченими процентами у розмірі 31750 гривень за період з 13 жовтня 2023 року по 10 травня 2024 року.

Разом з тим, з долученої до відзиву копії квитанції вбачається, що 24.02.2024 року відповідачкою сплачено заборгованість по кредитному договору №895-726-2 у розмірі 5000 грн. Зазначене, також підтверджується наданим ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи договір підписаний відповідачкою з використанням одноразовим ідентифікатором «976311», сам факт укладення договору та отримання коштів нею не заперечується, а отже такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Визначаючи розмір заборгованості у частині процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Законом №3498-XI) від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону №3498-XI установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Тобто, у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 2,5%, а у період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 1,5%.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №3498-XI зобов`язано надавачів фінансових послуг, не зазначених у пункті 3 розділу ІІ Закону та надавачів допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по простроченими відсотками за період з 13 жовтня 2023 року по 10 травня 2024 року.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору та з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами у період з 13 жовтня 2023 року по 10 травня 2024 року нараховувались за процентною ставкою 3,5%, тобто у період з 24 грудня 2023 року по 10 травня 2024 року відсотки нараховувались у розмірі більшому ніж встановлений законом.

У період з 13 жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року позивачем нараховано заборгованість по відсоткам у розмірі 12425 грн (5000 (тіло кредиту) х 3,5% (розмір передбаченої договором процентної ставки) х 72 дня (кількість днів у періоді)).

У зв`язку з наведеним суд доходить до висновку, що розмір заборгованості за період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року підлягає зменшенню, виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 2,5% і становить 15000 гривень (5000 (тіло кредиту) х 2,5% (максимальний розмір денної процентної ставки встановленої Законом) х 120 днів (кількість днів у періоді)) з якої слід відняти 5000 гривень, тобто суму частково внесених відповідачкою коштів на погашення простроченої заборгованості по відсоткам 24 лютого 2024 року, що дорівнює 10000 гривень.

Зменшенню також підлягає заборгованість по відсоткам нарахована за період з 22 квітня по 10 травня 2024 року виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону максимального розміру денної процентної ставки 1,5% та становить 1425 гривень (5000 (тіло кредиту) х 1,5% (максимальний розмір денної процентної ставки встановленої Законом) х 19 днів (кількість днів у періоді)).

Отже, загальний розмір заборгованості відповідачки за простроченими відсотками у період з 13 жовтня 2023 року по 10 травня 2024 року становить 23850 гривень (12425 грн + 10000 грн + 1425 грн).

Доводи представника відповідача щодо нарахування ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованості по відсоткам як заходу відповідальності за порушення кредитного зобов`язання (на підставі ст.625 ЦК України) є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,5 %) користування кредитом. Строк надання кредиту становить 365 днів (тобто до 12.10.2024 року), зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору (п.1.3. кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів (абз.2 п. 1.3 кредитного договору).

Отже у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, яка регламентує право на одержання від позичальника процентів від за користування кредитними коштами, а тому доводи представника відповідача щодо нарахування заявлених до стягнення відсотків на підставі ст.625 ЦКУ є помилковими.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Щодо доводів відзиву, що розмір відсотків за користування кредитом є таким, що не відповідає загальним умовам договору, справедливості, добросовісності та розумності, що в свою чергу вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону). Визначення поняття «несправедливі умови договору» (частина друга статті 18 цього Закону) - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

З таким позовом ОСОБА_1 до суду не зверталася.

Отже, наведеними вище нормами передбачено, що у разі, якщо особа вважає несправедливим умови договору, вона має звернутися до суду з позовом про визнання таких умов договору недійсними.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03 лютого 2020 року у справі №554/1400/16-ц.

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором №895-726-2 від 13 жовтня 2023 року у розмірі 23850 гривень, яка нарахована за період за період з 13 жовтня 2023 року по 10 травня 2024 року.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №560 від 11 червня 2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн.

З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (75,11%), а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1819,66 грн (2422,4 * 23850 / 31750).

На підставіст.ст.525,526,530,549,610,611,1048,1049,1050ЦК України,керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЦЕНТ», код ЄДР: 41466388, юридична адреса: вул.Дегтярівська,7 м.Київ заборгованість по простроченим відсоткам за кредитним договором №895-726-2від 13жовтня 2023року в розмірі 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,проживаючої по АДРЕСА_1 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ПРОЦЕНТ»,код ЄДР:41466388,юридична адреса:вул.Дегтярівська,7м.Київпонесені позивачемвитрати витратина оплатусудового зборуу сумі1819 (тисячу вісімсот дев`ятнадцять) гривень 66 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК