Ухвала суду № 126428618, 03.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

03.04.2025Справа № 910/13425/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" від 24 березня 2025 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/13425/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армійське Агро" про стягнення 1 044 425,80 грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армійське Агро" про стягнення 1 044 425,80 грн заборгованості за договором поставки запасних частин від 27 лютого 2023 року № 27/02-23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

7 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 березня 2025 року позов Товариства задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 044 425,80 грн основної заборгованості та 12 533,11 грн судового збору.

24 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати, у якій останнє просило суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача 100 000,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року вказану заяву Товариства призначено до розгляду в судовому засіданні на 3 квітня 2025 року.

У призначене засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань не подали, про причини своєї неявки суд не повідомляли, хоча про дату, час та місце розгляду вказаної заяви були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що до свого позову від 31 жовтня 2024 року (з урахуванням поданої позивачем на виконання вимог ухвали суду від 5 листопада 2024 року заяви про усунення недоліків позовної заяви від 6 листопада 2024 року) Товариство додало лише попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи. У вказаному розрахунку зазначено, що судові витрати позивача за розгляд справи в суді першої інстанції складається: з судового збору в розмірі 15 666,39 грн та витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 104 425,08 грн. У своїй заяві від 24 березня 2025 року позивач заявив про стягнення з відповідача 100 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та з цією заявою подав докази на підтвердження розміру таких судових витрат.

Разом із цим, за частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено, якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що копію договору про надання юридичних, правових та адвокатських послуг від 3 червня 2024 року № 03/06/24, а також копію додаткової угоди до договору від 29 жовтня 2024 року № 5, якими безпосередньо визначений порядок сплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, не було подано позивачем до суду ні разом із позовною заявою від 31 жовтня 2024 року (хоча ці документи існували на момент подачі позову до суду), ні до закінчення судових дебатів у справі (20 березня 2025 року), як це прямо передбачено приписами статті 221 ГПК України. Також до закінчення судових дебатів у справі Товариством не було подано до суду й інші докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, які існували станом на 20 березня 2025 року, а саме: копію акта приймання-передачі наданих юридичних послугу від 30 листопада 2024 року № 5, копії платіжних інструкцій: від 29 жовтня 2024 року № 1905 на суму 10 000,00 грн та від 18 грудня 2024 року № 2001 на суму 253 200,00 грн, копії рахунків на оплату виконаних робіт: від 18 грудня 2024 року № 18/12 на суму 253 200,00 грн та від 29 жовтня 2024 року № 29/10/05 на суму 10 000,00 грн. Також позивачем, у порушення приписів статті 221 ГПК України, не було наведено жодних поважних причин неможливості подання вказаних доказів до закінчення судових дебатів.

Оскільки вищевказані документи не подані у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості їх своєчасної подачі (до закінчення судових дебатів), ці докази згідно з приписами частини 8 статті 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Північного апеляційного господарського суду від 23 липня 2024 року в справі № 910/19197/23, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21.

Судом також враховано, що з наданих Товариством копії платіжної інструкції від 18 грудня 2024 року № 2001 на суму 253 200,00 грн та копії рахунка на оплату виконаних робіт від 18 грудня 2024 року № 18/12 на суму 253 200,00 грн взагалі неможливо встановити обсяг та вартість виконаних адвокатом робіт під час представництва інтересів Товариства в суді саме в межах даної справи № 910/13425/24.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що належні докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат не прийняті судом до розгляду в зв`язку з пропуском строку на їх подачу, і Товариство не навело жодних поважних причин пропуску цього строку відповідно імперативних приписів статті 221 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" від 24 березня 2025 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/13425/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 8 квітня 2025 року.

СуддяЄ.В. Павленко