Рішення № 126428361, 07.04.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/221/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2025 Справа № 911/2958/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи № 911/2958/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО АРЕНА (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1, ідентифікаційний код 40724098)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РІТОНА ТРЕЙД (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11, ідентифікаційний код 39679351)

про стягнення 457 610,96 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2024 по справі №911/2958/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО АРЕНА до Товариства з обмеженою відповідальністю РІТОНА ТРЕЙД про стягнення заборгованості за Договором поставки №0268-К від 26.03.2019 року в розмірі 457 610,96 грн, з яких 280 000,80 грн основного боргу та 177 610,16 грн інфляційних втрат передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.12.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 911/2958/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Відповідно до ухвали суду від 17.12.2024 позовну заяву ТОВ АГРО АРЕНА залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків в термін до 24.12.2024 включно, шляхом представлення суду доказів надсилання копії позовної заяви з усіма додатками на поштову адресу відповідача: 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11.

Позивач недоліки заяви усунув, 23.12.2024 суду надано докази направлення на адресу відповідача копії позову з доданими матеріалами.

Ухвалою від 30.12.2024, після усунення заявником первинно допущених недоліків заяви, суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО АРЕНА до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РІТОНА ТРЕЙД про стягнення 457 610,96 грн до розгляду та відкрив провадження у справі №910/2958/24, присвоїв справі номер провадження 19/221/24; ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників; розгляд справи по суті визначив розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Тією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу строк для надання суду відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідно до ухвали суду від 07.03.2025 продовжено строк розгляду справи №911/2958/24 на 30 днів відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу у порядку, передбаченому ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено ТОВ Рітона Трейд про обов`язок реєстрації електронного кабінету (ч.6 ст.6 ГПК України) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 0268-К від 26.03.2019 в частині оплати поставленого товару та мотивовано приписами ст.ст.611.625 ЦК України та ст.ст. 193, 236 ГК України.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала про продовження строку розгляду справи від 07.03.20254, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11, повернулась до суду 31.03.2025 з відміткою в довідці пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Згідно з календарним штемпелем відділення поштового зв`язку, що міститься на конверті адресованому відповідачеві в якому на адресу суду повернулася ухвала про продовження строку розгляду справи у даній справі, днем вручення ухвали є 29.03.2025, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Суд визнав наявні в матеріалах справи № 911/2958/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.04.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Арена (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Світ Агро» (після зміни назви Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітона Трейд»,(Покупець, відповідач)) укладено Договір поставки товару № 0268-К від 26.03.2019 (далі- Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товар (насіння сільськогосподарських культур) у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (додатками, специфікаціями) що є невід`ємними частинами цього договору, а Покупець зобов`язався прийняти вказані товари своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору вартість даного Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору. Ціна Товару та загальна вартість Договору визначається згідно з видатковими накладними (додатками, специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1, 2.4, 2.5 Договору Покупець оплачує поставлені Постачальником Товари за цінами, зазначеними у специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору. Ціни, які вказані у специфікації та накладній на окрему партію Товарів є узгодженими між Сторонами і не можуть бути змінені Покупцем в односторонньому порядку.

Строк оплати Товару визначається у відповідній специфікації. Оплата товару, погодженого сторонами шляхом підписання відповідної специфікації, на умовах післясплати здійснюється у порядку, визначеному у п.2.9.

Пунктом 2.7 Договору сторони визначити, що оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в гривнях в порядку визначеному в специфікаціях до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Постачальника.

За умовами п.п. 3.1, 3.3, 3.4 поставка товару за даним Договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Покупець зобов`язаний надати Постачальнику при поставці Товару довіреність на отримання відповідної партії товару. Постачальник здійснює поставку Товару на умовах: DAP (склад Покупця за адресою, яка вказана в Додатках) згідно Інкотермс 2010 (в частині, що не суперечить умовам даного Договору). Даний пункт діє лише у випадку, якщо у Специфікаціях (додатках) до цього Договору не вказані інші умови щодо поставки товару. Товар вважається переданим Покупцю при підписанні видаткової або товарно- транспортної накладної Покупцем про отримання Товару.

Відповідно д п. 10.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2019 року та у будь-якому випадку до остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено Специфікацію № 2 від 25.03.2019, якою визнано: найменування товару- насіння гібридної кукурудзи Новий, кількість - 160 мішків, ціна за одиницю 1166,67 грн, загальна вартість з ПДВ 224 000,64грн, строк оплати - до 15.10.2019 на суму 224 000,64 грн, зобов`язання поставити товар до 14.05.2019. А також Специфікацію № 2 від 13.05.2019, якою визначено: найменування товару- насіння гібридної кукурудзи Новий, кількість -40 мішків, ціна за одиницю 1166,67 грн, загальна вартість з ПДВ 56 000,16 грн., строк оплати- до 15.10.2019 на суму 56 000,16 грн, зобов`язання поставити товар до 14.05.2019.

На виконання умов Договору поставки, Постачальник поставив, а Покупець прийняв, товар на загальну суму 280 000,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 2647 від 13.05.2019 на суму 56 000,16 грн та № 2135 від 22.04.2019 на суму 224 000,64 грн.

Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідач поставлений товар на загальну суму 280 000,80 грн не оплатив

Отже, позивач виконав взяті на себе за даним Договором зобов`язання, поставив товар на суму 280 000,80 грн, проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 280 000,80 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції на суму 177 610,16 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 280000,80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2647 від 13.05.2019 на суму 56 000,16 грн та № 2135 від 22.04.2019 на суму 224 000,64 грн.

Виходячи зі змісту Договору, зокрема пункту 2.5 Договору, строк оплати товару здійснюється у Специфікаціях № 1 та №2, тобто до 15.10.2019 по кожній з зазначених.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу, обумовлений Специфікаціями № 1, №2 товар на суму 280 000,80 грн.

Також матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу в розмірі 280 000,80 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів повної оплати за поставлений товар суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 280 000,80 грн основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 177 610,16грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Заявлена сума втрат від інфляції перевірена судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що втрати від інфляції за період листопад 2019-жовтень 2024 з суми основного боргу 280 000,80 грн складає 185847,39 грн.

Суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє позовні вимоги в розмірі 177 610,16 грн втрат від інфляції.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в розмірі 280 000,80 грн. та втрати від інфляції в розмірі 177 610,16 грн.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІТОНА ТРЕЙД (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11, ідентифікаційний код 39679351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО АРЕНА (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144/1, ідентифікаційний код 40724098) 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) грн 80 коп. основного боргу, 177 610 (сто сімдесят сім тисяч шістсот десять) грн. 16 коп. втрат від інфляції, 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 16 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано - 07.04.2025.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.