Рішення № 126410346, 07.04.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1165/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерного товариства "Полтава-Банк", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерного товариства "Полтава-Банк", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (код ЄДРПОУ: 32478714, адреса: вул. Ради Європи, 15, смт. Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, 38310), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" (код ЄДРПОУ: 30336335, адреса: вул. Решетилівська, 51А, м. Полтава, 36007), Акціонерне товариство "Полтава-банк" (код ЄДРПОУ: 09807595, адреса: вул. Пилипа Орлика, 40А, м. Полтава, 36000) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ: 43434119, адреса: майдан Незалежності, буд. 5, м. Полтава) охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення "Державний банк (Готель "Театральний")" за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що охоронний договір на вказаний об`єкт не укладено, звернення від власника будівлі про укладення охоронного договору до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не надходило, чим порушено інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини та може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

17.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ані Закон № № 1805-III, ані Порядок № 1760, який діяв до 01.06.2019, ані Порядок № 1768, не покладали і не покладають обов`язку скласти документацію на об`єкт культурної спадщини на власника або уповноважений ним орган, натомість Закон № 1805 ІІІ та Порядок № 1768 передбачають лише обов`язок власника укласти охоронний договір. Таким чином, фактично за відсутності облікової документації на будівлю за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, укладення охоронного договору на таку будівлю згідно з вимогами Порядку № 1768 неможливе, оскільки відсутні документи, які передбачені пунктом 6 Порядку № 1768, які додаються до договору.

18.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що фактично за відсутності облікової документації на будівлю за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, укладення охоронного договору на таку будівлю згідно з вимогами Порядку № 1768 неможливе, оскільки відсутні документи, які передбачені пунктом 6 Порядку № 1768, які додаються до договору. Крім того, складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини не є законодавчо передбаченим обов`язком власника такого об`єкта, натомість належить до сфери компетенції відповідних уповноважених органів.

18.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Акціонерне товариство "Полтава-Банк" просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що наведені обставини та докази, що містяться в матеріалах справи жодним чином не підтверджують того, що Відповідач ухиляється від укладення охоронного договору і тому не можуть бути підставою для примусового зобов`язання власника нежитлового приміщення вчинити які-небудь дії щодо нього через відсутність необхідної для цього документації, виготовлення (у т.ч. фінансування) якої не віднесено до обов`язків власника. Натомість відповідачем продемонстровано згоду укласти охоронний договір шляхом надіслання відповідних заяв до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради. Також зазначено, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області зобов`язати Акціонерне товариство "Полтава-Банк" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення "Міський особняк" по вул. Пилипа Орлика, 42 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 є передчасними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають

20.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що із матеріалів справи слідує, що облікова документація на будівлю за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві «Державний банк», яка рішенням 11 сесії Полтавської міської ради народних депутатів 21 скликання від 17.01.1992 віднесена до категорії пам`яток архітектури та містобудування, а розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529 - до щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, відсутня, що підтверджено відповідними листами Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації. Крім того, згідно з розпорядженням Полтавської обласної адміністрації від 16.07.2021 року за № 529 забезпечення виготовлення облікової документації у відповідності до наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501 покладено на органи місцевого самоврядування. Невиконання даного розпорядження позивачами є однією з причин неможливості укладення охоронного договору згідно з вимогами Порядку № 1768.

У відповідях на відзиви позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що інформація про будівлю «Державний банк (Готель «Театральний»)» за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, яка є пам`яткою історії та архітектури місцевого значення, міститься у відкритому доступі і численних публікаціях, які стосуються її статусу, зокрема на вебсайті «Україна Інкогніта» (http://surl.li/vamsxq ), Wikiwand (http://surl.li/krtdkj ), на вебсайті Полтавської міської ради (https://rada-poltava.gov.ua/display/20350) та Полтавської обласної державної адміністрації (https://poda.gov.ua/documents/71661). Враховуючи викладене, відповідачі у справі на час подачі позову обізнані про статус будівлі, оскільки інформація міститься відкритому доступі і численних публікаціях та власники будівлі отримали повідомлення Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації від 03.09.2024 №№ 01-20/1618, 01-20/1617, 01-20/1620, а наведена інформація мала б спонукати власників на виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо укладення охоронного договору у визначені законом строки.

У запереченнях наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" зазначено, що фінансування робіт із складання облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини може здійснюватися за рахунок коштів власників (як інших джерел, не заборонених законодавством), але при цьому ця норма не є для власника об`єкту імперативною нормою. В доповнення до посилання ТОВ "ТВК Крайт", висвітленого раніше у відзиві на позовну заяву щодо вчинення Товариством дій, спрямованих на охорону культурної спадщини, повідомлено, що 20.02.2025 ТОВ "ТВК Крайт" організовано та забезпечено представникові Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради доступ до об`єкту за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 19, для його обстеження.

У запереченнях наданих Акціонерним товариством "Полтава-Банк" зазначено, що АТ "Полтава-банк" не ухиляється від виконання обов`язку щодо укладення охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення. АТ "Полтава-банк" висловлював свою готовність в будь-який момент укласти охоронних договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури "Державний банк" (Готель "Театральний")", що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 19, про що було повідомлено Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради в тому числі також листом вих. 011-001/461 від 11.02.2025. Крім того, зазначив, що разом з цим листом вих. 011-001/461 від 11.02.2025 року АТ "Полтава-банк" також звернувся з запитом до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради з проханням повідомити чи виготовлялася раніше облікова документація на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури "Державний банк" (Готель "Театральний")", що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 19. Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради листом від 17.02.2025 року № 01-11-01.2-18/278 повідомлено АТ "Полтава-банк", що в Департаменті культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради відсутня запитувана інформація. При цьому розроблена та погоджена в установленому порядку облікова документація на вищезазначений щойно виявлений об`єкт культурної спадщини до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради уповноваженим органом не надавалася

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 17.01.1992 "Про доповнення до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого одинадцятою сесією міської Ради народних депутатів", надано статус пам`ятників історії та архітектури місцевого значення спорудам згідно додатку в тому числі готель "Театральний", розташований за адресою: вул. Жовтнева, 19, м. Полтава /а.с. 123-127/.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 №529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" внесено зміни в розпорядчу частину та затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, в який внесена будівля Державний банк, Готель "Театральний" за адресою: вул. Соборності, 19, м. Полтава.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником даного об`єкту є ТОВ "ПАФ Гарант" (ідентифікаційний код 32478714), ТОВ "ТВК Крайт" (ідентифікаційний код 30336335), Акціонерне товариства "Полтава-Банк" (ідентифікаційний код 0987595), ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 )/а.с. 96- 102/.

Листами Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації від 03.09.2024 № 01-20/1617, № 01-20/1618, № 01-20/1619, № 01-20/1620 було повідомлено відповідачів про необхідність укладання охоронного договору щодо будівлі "Державний банк"(Готель "Театральний") по вул. Соборності, 19 у м. Полтаві.

Листами Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради від 20.12.2024 № 01-11-01.2-18/2546, №01-11-01.2-18/2547, №01-11-01.2-18/2548, №01-11-01.2-18/2550 було зобов`язано відповідачів вжити заходів щодо укладання охоронного договору щодо будівлі "Державний банк"(Готель "Театральний") по вул. Соборності, 19 у м. Полтаві.

З огляду на ці обставини позивач заявляє про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що може призвезти до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності, у зв`язку з чим і поданий цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон №1697-VII) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вже зробив правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, у постанові від 12.08.2020 у справі № 820/1381/17 не знайшов підстав для відступу від такого висновку.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI, відзначає в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.

Стаття 1 вказаної Конвенції визначає, що під «культурною спадщиною» розуміються, зокрема, твори архітектури.

Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» № 165-V від 20 вересня 2006 року, визначає, що архітектурна спадщина найяскравіше віддзеркалює багатство та розмаїття культурної спадщини Європи, є безцінним свідком нашого минулого і спільним надбанням всіх європейців.

Частина друга статті 1 вказаної вище Конвенції до архітектурної спадщини відносить, зокрема, архітектурні ансамблі: однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи встановлено, що кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Частина друга статті 4 цієї ж Конвенції визначає, зокрема, що кожна Сторона зобов`язується запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Відповідно частин першої - третьої статті 10 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка: передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської територій, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт; заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини; розглядає збереження та освоєння архітектурної спадщини і освітницьку діяльність, пов`язану з нею, як один з головних напрямів політики в галузі культури, охорони навколишнього середовища і загального планування.

Отже охорона нерухомих об`єктів культурної спадщини є завданням держави України, пріоритетність цього завдання закріплена в національному законодавстві, невід`ємною частиною якого є ратифіковані міжнародні конвенції.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19 вересня 2013 року № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти "b", "c", "d" статті 1 Конвенції).

Згідно із статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти "a", "b", "e", "f", "g" цієї статті Конвенції).

Вищенаведені положення актів міжнародного права аналізувались Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21, прийнятій у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У цій постанові Верховний Суд підкреслював, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність.

Наголошувалось, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Акцентувалась увага й на тому, що Україна взяла міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах.

Тому під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами Конституції України, міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому порядку, а також спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 09.02.2023 у справі № 160/7640/20 про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини.

За приписами статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону України Про охорону культурної спадщини усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини).

Статтею 25 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 справа № 806/1536/18, сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768) (в редакції Порядку на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) в охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

Згідно п. 13 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) після внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення.

Відповідно до пункту 17 Порядку №1768 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається МКІП) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) технічний паспорт;

4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);

5) план території пам`ятки;

6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається МКІП).

Таким чином, з аналізу положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий самий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

Відповідачі, як власники пам`ятки культурної спадщини - будівлі "Державний банк (Готель "Театральний")" по вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, протягом 1 місяця з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування, визнання будівлі щойно виявленим об`єктом історії та архітектури повинні були укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у м. Полтаві є Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради відповідно до наказу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації від 22 листопада 2021 року №186 "Про укладення охоронних договорів".

Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, від 19.02.2021 №826/25854/15 та від 23 травня 2024 року у справі №320/5145/23.

Суд зауважує, що Департаментом культури і туризму Полтавської обласної адміністрації направлялися листи від 03.09.2024 за № 01-20/1617, № 01-20/1618, № 01-20/1619, № 01-20/1620 Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерному товариству "Полтава-Банк", ОСОБА_1 , з пропозицією укласти охоронний договір, на які відповіді не надано.

Щодо тверджень відповідачів з приводу того, що складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини не є законодавчо передбаченим обов`язком власника такого об`єкта, натомість належить до сфери компетенції відповідних уповноважених органів, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що у розумінні статті 1 Закону №1805-III обліковою документацією є документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Отже, з аналізу наведених приписів суд дійшов висновку, що наведені у пункту 6 Порядку №1768 документи не є обліковою документацією, у розумінні статті 1 Закону №1805-III.

Дійсно, на Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради покладено обов`язок з виготовлення облікових документів, проте до їх складу не входять документи, які мали подати відповідачі для укладення відповідного договору, визначених у п. 6 Порядку №1768.

Також, суд звертає увагу на те, що із заявою про укладення охоронного договору на спірну будівлю до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради ТОВ "ТВК Крайт" звернулось лише під час розгляду справи.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, АТ "Полтава- Банк" не додали до заяв на укладення охоронного договору жодних документів, передбачених п. 6 Порядку № 1768.

Водночас , доказів звернень інших відповідачів до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради щодо укладення охоронного договору за період з дати реєстрації права на вказаний об`єкт до дня звернення прокуратури до суду з цим позовом матеріали справи не містять.

При цьому станом на дату розгляду справи охоронний договір, передбачений статтею 23 Закону №1805-III, на вищевказаний об`єкт історії та архітектори місцевого значення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерним товариства "Полтава-Банк", ОСОБА_1 та Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не укладено.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог статті 23 Закону №1805-III.

Щодо посилань відповідачів про порушення позивачем строків звернення до суду за цим позовом, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що питання застосування наслідків пропуску строків звернення до суду за подібних правовідносин було предметом розгляду Верховним Судом, який у постанові від 15.04.2020 у справі №127/16473/15-а виснував, базуючись на правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі № 21-2343во07 та Верховного Суду від 11.04.2018 №804/401/17, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Відтак, встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 580/6572/22.

Суд, зважаючи на доведений у ході судового розгляду факт не виконання відповідачами визначеного статтею 23 Закону № 1805-ІІІ обов`язку укласти охоронний договір, який має характер триваючого і не припинений станом на час розгляду і вирішення цієї справи, прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерне товариство "Полтава-банк" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення "Державний банк (Готель "Театральний")" за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

За таких обставин, оцінивши докази наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, молоді та сім`ї до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерного товариства "Полтава-Банк", ОСОБА_1 належить задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. А. Грицая, 1, м. Полтава, Полтавської області, 36000, ідентифікаційний код 0291006026) в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (майдан Незалежності, буд. 5, м. Полтава, Полтавська область, 36003, ідентифікаційний код 43434119), Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради (вул. Соборності, буд. 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43434119) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (вул. Ради Європи, буд. 15, Гоголеве, Полтавська область, 38310, ідентифікаційний код 32478714), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" (вул. Решетилівська, 51 А, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ідентифікаційний код 30336335), Акціонерного товариства "Полтава-Банк" (вул. Пилипа Орлика, буд. 40-А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 09807595), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант", ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт", Акціонерне товариство "Полтава-банк" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення "Державний банк (Готель "Театральний")" за адресою: вул. Соборності, 19 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко