Ухвала суду № 126401903, 07.04.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11111/23

Провадження № 1-кп/466/249/25

У Х В А Л А

03 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар с/з ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141380000978 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 185КК України ,-

встановив :

20.10.23 до Шевченківського райсуду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141380000978 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України . Ухвалою судді від 23.10.23 у даному судовому провадженні було призначене підготовче засідання . 10.11.23 матір`ю обвинуваченого до суду представлено медичні документи, з яких вбачалося, що ОСОБА_4 , в зв`язку з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів , отримує лікування у спеціалізованому закладі. Ухвалою підготовчого засідання від 16.11.23 р. , у відповідності до вимог ст. 49 КПК України , обвинуваченому було призначено захисника через Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. В подальшому, в зв`язку з неодноразовою неявкою ОСОБА_4 , у підготовчому розгляді оголошувались перерви . Оскільки органом досудового розслідування не було здобуто інформації про те, що ОСОБА_4 хворіє на психічне захворювання, що суперечило медичним довідкам про неодноразове його перебування на стаціонарного лікування у КНП ЛОР « Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» , представленим суду, у засіданні, що відбувалось 28.02.24 р. , було призначено судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку судово-психіатричного експерта за № 1117 від 02.09.24, який надійшов в розпорядження суду 23.09.24, як на даний час , так і в період інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 страждав та страждає хронічним психічним захворюванням - параноїчною шизофренією, безперервного типу перебігу, обтяжену вживанням наркотичних речовин. Не міг і не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Потребує застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь.

В зв`язку з наведеним, в підготовчому засіданні з ініціативи суду було поставлено на обговорення питання про повернення обвинувального акту прокурору, так як такий не відповідає вимогам КПК України.

Прокурор заперечила проти повернення обвинувального акту, так як інформація про неосудність була отримана вже після скерування такого до суду.

Захисник обвинуваченого, ОСОБА_5 , просив повернути прокурору обвинувальний акт, оскільки в силу хвороби ОСОБА_4 , до суду слід було скерувати клопотання про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру , так як особа на момент вчинення правопорушення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_4 , який на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві « Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» , та якому було забезпечено участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, не зміг чітко висловити свою позицію щодо питання повернення обвинувального акту.

Від потерпілих до суду скеровані клопотання про проведення підготовчого розгляду в їх відсутності.

Заслухавши думку учасників розгляду судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначалось вище, на розгляд Шевченківського райсуду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141380000978 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 185КК України. В підготовчому засіданні було встановлено, що обвинувачений як на даний час , так і в період інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 страждав та страждає хронічним психічним захворюванням - параноїчною шизофренією, безперервного типу перебігу, обтяжену вживанням наркотичних речовин. Не міг і не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Потребує застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь. Вказані обставини встановлені висновком судово-психіатричного експерта за № 1117 від 02.09.24.

Згідно з п.3 ч.3ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, зокрема, вимогам ст.291 КПК України.

Частиною 6 ст.9 КПК України передбачено, що у випадках, якщо положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, який встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суд неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що п.3 ч.3 ст.314 КПК України поширюється не лише на випадки невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а й на інші випадки очевидного порушення вимог КПК України під час досудового слідства.

Той факт, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст.291 КПК України, а й в інших випадках передбачених КПК України, підтверджується і висновком викладеним у постанові Верховного Суду України № 5-111кс15 від 25.06.2015 р.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ст.22 КПК України).

Частина 6 ст.22 КПК України покладає на суд обов`язок, згідно з яким він, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, має створити умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

Проте створенням лише умов для реалізації сторонами своїх функцій (обвинувачення і захисту) функція суду не вичерпується. У кримінальному провадженні суд виконує свою функцію, яку інші суб`єкти провадження і будь-хто інший виконувати не уповноважені, а саме: функцію розгляду і вирішення справи про кримінальне правопорушення (функцію юстиції). Для її виконання, суд не може залишатися пасивним спостерігачем за процесуальним змаганням сторін, забезпечуючи реалізацію їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує право обвинуваченого брати активну участь під час розгляду кримінальної справи у суді. Фундаментальним аспектом права на справедливий судовий розгляд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи процедурні елементи, має бути змагальним і в цьому процесі має бути забезпечений принцип рівності сторін, тобто обвинувачення та захисту. При вирішенні питання, чи мало місце порушення статті 6, суд має розглянути, чи був процес справедливим в цілому, включаючи апеляційне провадження та спосіб отримання доказів (рішення ЕСПЛ, справа "Салов проти України").

Стаття 10 КПК України гарантує рівність перед законом і судом. Рівність перед судом означає рівність перед ним учасників провадження, процесуальна рівність це відсутність будь-яких обмежень (дискримінації) у процесуальних правах, наданих кримінальним процесуальним законодавством.

У справі "Надточій проти України" Європейський Суд нагадав, що принцип рівності сторін один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В даному випадку ОСОБА_4 , було пред`явлено обвинувачення у період, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно частини першої статті 18 Кримінального кодексу України суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність.

Обов`язковою ознакою суб`єкта кримінального правопорушення є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомлювати його суспільно небезпечний характер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню.

Згідно з частиною першою статті 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне обвинувальний акт повернути прокурору, з метою підготовки клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 примусових захрлдів медичного характеру.

Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд,-

постановив :

обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023141380000978 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 185КК України повернути прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту виготовлення повного її тексту.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 07 квітня 2025 року.

Суддя ОСОБА_1