Рішення № 126391768, 07.04.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2025м. ДніпроСправа № 904/417/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Астріс", м. Дніпро

про стягнення 36 966,77 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіком-Україна" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Астріс" заборгованості у сумі 36966,77 грн, з яких: 30000,00 грн основний борг, 3591,30 грн пеня, 406,98 грн - 3% річних, 2968,49 грн інфляційні втрати.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати товару, поставленого йому за видатковою накладною № 7885 від 10.10.2024 на суму 52162,50 грн згідно з договором купівлі-продажу № 1804/1 від 18.04.2023.

Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.

Від позивача 11.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 30000,00 грн з підстав сплати відповідачем указаної суми після відкриття провадження у справі, на підтвердження чого ним долучена до заяви копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2225 від 11.02.2025 на суму 30000,00 грн. В іншій частині позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи повідомлявся рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 04.02.2025, до якого відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі Правила).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 76 Правил).

Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу як користувача послуг поштового зв`язку.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному пунктами 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п. 101 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (п. 102 Правил).

За таких обставин суд доходить висновку, що не вручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а неподання ним до суду відзиву не можна визнати таким, що обумовлене поважними причинами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіком-Україна" (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Астріс" (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1804/1 від 18.04.2023 (далі договір) (а.с. 6).

Згідно з пунктом 1.1 договору продавець продає, а покупець купує вироби медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка має відповідати замовленню. Відпуск товару здійснюється уповноваженій особі покупця, повноваження якої повинні бути підтверджені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Датою передачі товару вважається дата поставки товару та підписання видаткової накладної. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару (п. 2.5 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок продавця.

Покупець зобов`язується здійснити повний розрахунок за отриманий товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару є дата видаткової накладної (п. 5.2 договору).

Пунктом 7.1 договору сторонами узгоджено, що за порушення сторонами строків оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023 включно. У випадку відсутності повідомлень будь-якої із сторін щодо розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії не менше ніж за 20 днів до його закінчення договір вважається пролонгованим до закінчення наступного календарного року.

На виконання зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу товар (рукавички підвищеного ризику латексні текстуровані без пудри нестерильні Safe Touch® MegaPower, розмір L (250 пар/ящ) у кількості 26 ящ) на суму 52162,50 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 7885 від 10.10.2024 (а.с. 7).

Відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав не в повному обсязі та із порушенням визначеного договором строку. Так, відповідач сплатив позивачу лише 22162,50 грн, з яких: 12162,50 грн згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 2029 від 18.12.2024; 10000,00 грн згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №2224 від 30.01.2025 (а.с. 9, 10).

Залишок не сплаченої відповідачем суми за отриманий товар за вказаною видатковою накладною на час звернення з позовом до суду становив 30000,00 грн (52162,50 12162,50 10000,00 = 30000,00), що й стало причиною звернення до суду.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з продажем позивачем товару за договором купівлі-продажу № 1804/1 від 18.04.2023 та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його повної оплати.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.2 договору та з урахуванням положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків відповідач повинен був оплатити вартість товару, придбаного за видатковою накладною № 7885 від 10.10.2024, не пізніше 17.10.2024.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України установлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положення аналогічного змісту закріплені у частинах першій, сьомій статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Наданими позивачем доказами підтверджується, що позивач своє зобов`язання з відпуску товару за договором виконав належним чином. Однак, відповідач своєчасної та повної оплати його вартості не здійснив. Заборгованість у сумі 30000,00 грн була сплачена відповідачем із порушенням строку вже під час судового провадження у справі платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 2225 від 11.02.2025, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

За таких обставин заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 30000,00 грн підлягає задоволенню.

За частиною третьою статті 231 цього Кодексу у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 3591,30 грн розрахована за загальний період з 18.10.2024 по 31.01.2025 із заборгованості за видатковою накладною № 7885 від 10.10.2024 на суму 52162,50 грн з урахуванням здійснених часткових платежів, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

При перевірці розрахунку пені, з урахуванням меж позовних вимог, підстав для зменшення заявленої до стягнення суми судом не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані, серед іншого, статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строку виконання грошового зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною № 7885 від 10.10.2024 на суму 52162,50 грн позивач заявив до стягнення з відповідача також 3% річних у сумі 406,98 грн за період з 18.10.2024 по 31.01.2025 та інфляційні втрати в сумі 2968,49 грн, розраховані за період з жовтня по грудень 2024 року в сумі 2068,49 грн.

У здійсненому позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не виявлено.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Після здійсненого судом перерахунку за період з листопада по грудень 2024 року із заборгованості в сумі 52162,50 грн інфляційні втрати фактично становлять 1735,24 грн з урахуванням індексів інфляції: листопад 2024 року - 101,9, грудень 2024 року - 101,4%.

Тож заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню на 333,25 грн (2068,49 1735,24 = 333,25).

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 5733,52 грн, з яких: 3591,30 грн пеня, 406,98 грн 3% річних, 1735,24 грн інфляційні втрати.

У питанні розподілу судових витрат судом враховується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028,00 грн за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 5675 від 31.01.2025 (а.с. 12). Проте з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22), про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі, належною до сплати сумою судового збору за подання позовної заяви у цій справі є 2422,40 грн (3028,00 х 0,8 = 2422,40)

Відтак позивачем надмірно сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн (3028,00 2422,40 = 605,60).

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пунктів 1, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 30000,00 грн має наслідком повернення позивачу за його клопотанням з державного бюджету судового збору в сумі 2571,47 грн (30000,00 х 2422,40/36966,77 = 1965,87; 1965,87 + 605,60 = 2571,47).

На час ухвалення цього рішення клопотання про повернення судового збору позивач не заявляв.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 375,71 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (5733,52х2422,40/36966,77 = 375,71).

Решта судового збору в сумі 80,82 грн покладається на позивача (3028,00 2571,47 375,71 = 80,82).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Астріс" про стягнення заборгованості в сумі 36966,77 грн, з яких: 30000,00 грн основний борг, 3591,30 грн пеня, 406,98 грн 3% річних, 2968,49 грн інфляційні втрати задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Астріс" про стягнення основного боргу в сумі 30000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Астріс" (ідентифікаційний код: 43216515; місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Мічуріна, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіком-Україна" (ідентифікаційний код: 37098888; місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 11) пеню в сумі 3591,30 грн, 3% річних у сумі 406,98 грн, інфляційні втрати у сумі 1735,24 грн, судовий збір у сумі 375,71 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.04.2025.

Суддя І.І. Колісник